ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 березня 2011 р. Справа № 17464/10/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого-судді: Сапіги В.П.,
суддів: Онишкевича Т.В., Попка Я.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Бориславі Львівської області на постанову Бориславського міського суду Львівської області від 30.07.2009р. по справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Бориславі Львівської області про стягнення заборгованості,-
В С Т А Н О В И Л А :
27.03.2009 року ОСОБА_1 звернулася в суд першої інстанції з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Бориславі Львівської області, в якому просила поновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період з 01.07.2007р. до 31.12.2007р. та з 01.05.2008 року до 31.12.2008 року, зобов`язати управління Пенсійного фонду України в м. Бориславі Львівської області нарахувати на її користь недоплачену як дитині війни щомісячну надбавку за 2007-2008 роки в сумі 1646,07 грн.
Постановою Бориславського міського суду Львівської області від 30.07.2009р. позов задовольнено частково. Визнано неправомірними дії відповідача. Зобов'язано управління Пенсійного Фонду України у м. Бориславі Львівської області здійснити нарахування і виплату ОСОБА_1 надбавки до пенсії як дитині війни в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 22 травня по 31 грудня 2008 року відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням фактично отриманих ним сум надбавки. В решті позовних вимог відмовити.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції управління Пенсійного фонду України в м. Бориславі Львівської області оскаржило його в апеляційному порядку, вважає постанову суду необгрунтованою, прийнятою з порушенням норм матеріального права.
Просить постанову суду першої інстанції скасувати, в задоволенні позову відмовити.
У відповідності до ч.1 ст. 197 КАС України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду без змін з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є дитиною війни, а відтак має право на встановлене ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” підвищення до пенсії.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції правомірно виходив з того, що остання має право на підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року та рішенням від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 було визнано неконституційними окремі положення Законів України про Державний бюджет України на 2007-2008 роки, якими було зупинено і обмежено право на отримання спірних доплат, а саме зупинено дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Тобто рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 мають перспективну дію та преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними та є обов'язковим до виконання на території України, є остаточними і не можуть бути оскаржені.
Згідно ч.2 ст.152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
У відповідності до ч.2 ст.99 КАС України в редакції, яка діяла з 01.09.2005 року, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Відповідно до ч.1 ст.100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що судом першої інстанції вірно враховано ту обставину, що позивачка пропустила строк звернення до суду, оскільки звернулася з позовом лише 27.03.2009 року, а відповідачем заявлено клопотання про застосування річного строку звернення до суду, тому правомірно застосовано строк звернення до суду, визначений ст.99 КАС України та задоволено позовні вимоги з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року.
Положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», на думку колегії суддів не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов»язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого ч.1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.
Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивачки у передбаченому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розмірі колегія суддів не вбачає.
Колегія суддів також звертає увагу, що відсутність бюджетного фінансування на виплату, передбаченого Законом України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії, не може бути причиною невиконання відповідним суб’єктом владних повноважень покладених на нього зобов’язань, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).
Оскільки функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивачці здійснює Пенсійний фонд України в особі управління Пенсійного фонду України в м. Бориславі Львівської області, обов’язок щодо нарахування і виплати спірної допомоги правильно покладено на управління Пенсійного фонду України в м. Бориславі Львівської області як відповідача у справі.
З врахуванням вище наведеного суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а постанова відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. 160, ч. 1 ст. 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст.206, ст. 254 КАС України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А :
апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Бориславі Львівської області залишити без задоволення, а постанову Бориславського міського суду Львівської області від 30.07.2009р. по справі № 2а-118/09 – без змін.
Ухвала набирає законної сили через п"ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя : В.П.Сапіга
Судді: Т.В.Онишкевич
Я.С.Попко