ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 березня 2011 р. Справа № 2068/11/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :
Головуючого судді Сапіги В.П.,
суддів Онишкевича Т.В., Попка Я.С.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області на постанову Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 01.11.2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області про стягнення заборгованості, -
В С Т А Н О В И Л А :
06.10.2010 року ОСОБА_1 звернулася в суд першої інстанції з позовом до управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області в якому просила стягнути з відповідача на її користь недоплачену як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за період 2009 - 2010 р.р. в сумі 2392,20 грн.
Зобов'язати відповідача сплачувати з 01.10.2010 року щомісячну державну соціальну допомогу у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, передбачену Законом України «Про соціальний захист дітей війни».
Ухвалою Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 18.10.2010 року позовну заяву в частині вимог за 2009 рік та з 01.01.2010 року по 05.04.2010 року залишено без розгляду.
Постановою Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 01.11.2010 року позов задоволено частково.
Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 надбавку до пенсії в розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком, як це передбачено ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 06 квітня 2010 року по 06 жовтня 2010 року з урахуванням виплачених сум. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області оскаржило його в апеляційному порядку, вважає, що постанова суду прийнята з порушенням норм матеріального права.
Просить скасувати постанову суду першої інстанції, в задоволенні позову відмовити.
Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, а тому, колегія суддів, у відповідності до ч.1 п.2 ст.197 КАС України, вважає за можливе розглядати справу у порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачка є дитиною війни, а відтак має право на встановлене ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” підвищення до пенсії.
Колегія суддів вважає підставними заявлені позовні вимоги в частині зобов’язання відповідача нараховувати і виплачувати підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період 2010 року, оскільки дія норм ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2010 рік не була зупинена чи обмежена іншими нормативними актами. Статтею 70 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
Отже, нарахування та виплата у 2010 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
У відповідності до ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів та правомірність застосування вказаного строку судом першої інстанції.
Аналіз законодавства, що регулює спірні правовідносини, надає суду апеляційної інстанції підстави зробити висновок, що рішення суду першої інстанції неповною мірою гарантує захист прав позивача, оскільки за одним із принципів адміністративного судочинства - диспозитивності, суд, у разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять, може вийти за межі позовних вимог. Враховуючи те, що позовні вимоги не обмежено кінцевим строком, відтак, переглядаючи справу в листопаді 2010 року, суд першої інстанції повинен був перевірити виконання відповідачем обов'язку з нарахування та виплати позивачу підвищення до пенсії.
За таких обставин, колегія суддів приходить до переконання про підставність позовних вимог ОСОБА_1 щодо зобов’язання управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області провести нарахування та виплату на її користь підвищення до пенсії за період з 06.04.2010 року.
Положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», на думку колегії суддів не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого ч.1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.
Оскільки функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивачу здійснює Пенсійний фонд України в особі управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області, обов’язок щодо нарахування і виплати спірної допомоги правильно покладено на відповідача у справі.
Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивача у передбаченому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розмірі колегія суддів не вбачає.
Беручи до уваги, що правові положення, які передбачають виплату підвищення до пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є чинними, а позивач належить до вказаної групи осіб і має право на її отримання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати розмір такої допомоги.
З врахуванням вище наведеного суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції при прийнятті постанови не вирішив всіх позовних вимог.
Керуючись ст. 160, ст. 195, ст. 197, п. 2 ч. 1 ст. 198, ст. 201, ст.207, ст. 254 КАС України, колегія суддів,
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області задоволити частково, постанову Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 01.11.2010 року у справі № 2а-294/10 змінити.
Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволити частково.
Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області нараховувати та виплачувати на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» за період з 06.04.2010 року з врахуванням ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до ВАС України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя В.П. Сапіга
судді Т.В.Онишкевич
Я.С. Попко