Головуючий у 1 інстанції - Мальченко І.В.

Суддя-доповідач - Карпушова О.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2011 року  справа №2а-1020/10/1218           приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Карпушової О.В.

суддів  Василенко Л.А. ,  Гімона М.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області на постанову Новоайдарського районного суду Луганської області від 22 жовтня 2010 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області про визнання дій неправомірними та зобов’язання провести виплату підвищення до пенсії, -

ВСТАНОВИВ:   

Постановою Новоайдарського районного суду Луганської області від 22 жовтня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області про визнання дій неправомірними та зобов’язання провести виплату підвищення до пенсії задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність відповідача та зобов’язано УПФУ здійснити нарахування та виплату на користь позивача підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком як дитині війни за період з 01 січня до 31 грудня 2009 року відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням виплачених сум за цей період.       

Відповідач, не погодившись з цим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Новоайдарського районного суду Луганської області від 22 жовтня 2010 року та ухвалити нову постанову,  якою в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на неврегульованість на законодавчому рівні механізму та умов виплати допомоги особам, які мають статус «дитина війни», прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм бюджетного законодавства України та приписів ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», що призвело до неправильного вирішення справи. Також апелянт зазначає, що на теперішній час діє лише Постанова Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» № 530 від 28.05.2008 року, яка встановлює розміри доплати до пенсії дітям війни, якою і керується відповідач при здійснені виплат, а тому, його дії є законними.  

Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. За приписами п.2 ч.1 ст.197 КАС України розгляд справи колегією суддів здійснюється  в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами.

Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд в межах апеляційної скарги, колегія  суддів  дійшла  до висновку, що останню необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено і підтверджується матеріалами справи, що згідно з пенсійним посвідченням позивач має статус «дитини війни» та відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01.01.2006 року по теперішній час має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30%  від мінімального розміру пенсії за віком.

Рішеннями Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 та № 10/рп/2008 від 22.05.2008 року були визнані неконституційними зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»  № 2195-IV внесеними Законом України «Про Державний бюджет на 2007 рік», Законом України «Про Державний бюджет на 2008 рік», чим було відновлено дію ст. 6 Закон № 2195-IV у попередній редакції.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-IV встановлено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до статті 58 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” на Пенсійний фонд покладене керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов'язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду.

Колегія судів не приймає посилання відповідача на те, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлений абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, з огляду на те, що положення частини 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», на думку колегії суддів, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого частиною 1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо зобов’язання відповідача здійснити перерахунок підвищення до пенсії «дитині війни» у 2009 році у відповідності до вимог ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, а не Постанови КМУ № 530 від 28.05.2008р. «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», на застосуванні якого наполягає відповідач, оскільки відповідно до ч.4 ст. 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, Закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи щодо задоволення позовних вимог та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстави для скасування постанови  відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статями 195, 197, 198, 200, 205, 206,  211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -   

                                                  УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області на постанову Новоайдарського районного суду Луганської області від 22 жовтня 2010 року залишити без задоволення.        

Постанову Новоайдарського районного суду Луганської області від 22 жовтня 2010 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області про визнання дій неправомірними та зобов’язання провести виплату підвищення до пенсії залишити без змін.         

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.

Колегія суддів:    О.В. Карпушова Л.А. Василенко М.М. Гімон