АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 березня 2011 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Кварталової А.М.,
суддів – Гірняк Л.А. , Левенця Б.Б.,
при секретарі – Чебан Н.В.,
за участю адвокатів: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 27 вересня 2010 року ,-
встановила:
У жовтні 2009р ОСОБА_3 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки.
В обґрунтування вимог позивач та його представник , посилались на те, що 05 червня 2007 року відповідач ОСОБА_4, керуючи транспортним засобом «ВАЗ-21063», д/з НОМЕР_1 та рухаючись заднім ходом від дому №31 на проїжджу частину дороги по вул.Суворова в с.Петрівка, Білгород-Дністровського району, Одеської області, скоїв наїзд на мотоцикл «Дніпро-11», д/з НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_5, а позивач ОСОБА_3 знаходився на місці пасажира. В результаті наїзду позивачу ОСОБА_3 були спричинені тілесні ушкодження легкої тяжкості, а тому позивач просив на підставі ст.ст.1166,1188 ЦК України стягнути з відповідача матеріальну шкоду в сумі 1850 грн., які він витратив на лікування у лікарні.
Крім того, позивачу спричинена моральна шкода, яку він оцінює в розмірі 5000 грн., тому що він в зв’язку з діями відповідача знаходився на лікуванні в лікарні, що спричинило йому моральні страждання, він і його родина з цього приводу переживали, вимушені були звертатися до міліції, юристів, суду, що звичайно змінило їх стан життя.
Вироком Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15 грудня 2008 року відповідач ОСОБА_4 визнаний винним у скоєнні злочину та засуджений до 2 років обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки. Відносно відповідача ОСОБА_4 було застосовано ст.75 КК України та звільнено від назначеного судом головного покарання у вигляді обмеження волі з випробуванням.
Але акт амністії не звільняє винну особу від обов’язку відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, тому позивач просив задовольнити його вимоги.
В судове засідання відповідач не з'явився, був повідомлений належним чином про слухання справи, про що у справі є докази (а.с.36).
Головуючий в 1 інстанції – Гукаленко О.О. Справа № 22ц- 388/2011р Суддя - доповідач- Кварталова А.М. Категорія: ЦП- 34
Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 27 вересня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_3 – задоволені.
Судом стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду у розмірі 1850 грн. та моральну шкоду у розмірі 5000 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог , посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, що висновки суду не відповідають обставинам справи. При цьому посилається на те, що справа розглянута в його відсутність, судом вказано , що ОСОБА_3 отримав середньої тяжкості ушкодження, але згідно висновку експертизи він отримав легкі тілесні ушкодження. Витрати на лікування в розмірі 1850 грн. та моральна шкода не підтверджено ніякими доказами та квитанціями.
Відповідач ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_1 підтримали доводи апеляційної скарги та просили у позові позивачу відмовити.
Позивач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_2 просили скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення зміні з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги позивача ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що винними діями відповідача ОСОБА_4 позивачу ОСОБА_3 в результаті дорожньо - транспортної пригоди спричинена матеріальна шкода в сумі 1850 грн., які було витрачено на лікування та моральна шкода в сумі 5000 грн., що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Проте з таким висновком погодитись повністю не можна, так як він не відповідає обставинам справи, суд неправильно застосував норми матеріального права, у зв’язку з цим рішення суду підлягає зміні в частині розміру моральної шкоди.
Судом встановлено, що 05 червня 2007 року відповідач ОСОБА_4, керуючи транспортним засобом «ВАЗ-21063», д/з НОМЕР_1 та рухаючись заднім ходом від дому №31 на проїжджу частину дороги по вул. Суворова в с.Петрівка, Білгород-Дністровського району, Одеської області, порушив п.п. 10.1, 10.9 Правил дорожнього руху, скоїв наїзд на мотоцикл «Дніпро-11», д/з НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_5, а позивач ОСОБА_3 знаходився на місці пасажира. В результаті наїзду позивачу ОСОБА_3 були спричинені тілесні ушкодження легкій тяжкості, що підтверджено висновком експертизи.
Вироком Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15 грудня 2008р. відповідач ОСОБА_4 визнаний винним у скоєнні злочину та засуджений до 2 років обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки. Відносно відповідача ОСОБА_4 було застосовано ст.75 КК України та звільнено від назначеного судом головного покарання у вигляді обмеження волі з випробуванням.
Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 28 травня 2009 року до ОСОБА_4 було застосовано Закон України «Про амністію» від 12 грудня 2008р., у зв'язку з чим вирок Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15 грудня 2008 року скасовано та ОСОБА_4 звільнено від кримінальної відповідальності. Відносно цивільного позову сторонам запропоновано звернутися в порядку цивільного судочинства.
Наведені обставини сторонами не оспорювалися.
Відповідно до ст.ст. 1166, 1187, 1188 ч.1 ЦК України майнова шкода відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди ( ч.3 ст. 386 ЦК).
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 знаходився в зв’язку з дорожньо – транспортною пригодою на лікуванні у Бессарабській лікарні з 05.06.2007р. по 18.06.2007р., з 19.06.2007р. по 05.07.2007р. в зв’язку з закритою черепно - мозковою травмою, струсом головного мозку, забитою раною правового плечового суглоба та з іншими ушкодженнями і на його лікування лікарнею отримано 1850 грн. Ці обставини підтверджено оригіналами квитанції на 1850 грн., епікризом, довідками лікарні, актом медичного обстеження, висновком судової - медичної експертизи від 25.06.2007р., які знаходяться в матеріалах кримінальної справи за №38200700250 від 14.062007р. на а.с.31,35,83-84,229-230,233,235,346,348, яка була витребувана із суду першої інстанції та оглянута в судовому засіданні апеляційного суду.
Колегія суддів, вважає, що розмір матеріальної шкоди в сумі 1850 грн., підтверджено відповідними документами та підлягає стягненню з відповідача.
Доводи апелянта про відсутність відповідних квитанцій на придбання ліків та визначення ліків, які потрібні були для лікування є необґрунтованими, оскільки довідками лікарні, епікризом, висновком експерта та квитанцією на 1850 грн. підтверджено, що позивач дійсно в зв’язку з ДТП знаходився на лікуванні у лікарні, отримував ліки призначені в зв’язку з ушкодженням здоров’я та сплатив їх у вищевказаній сумі.
За змістом ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Задовольняючи позовні вимоги позивача в частині відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що в зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою позивачу ОСОБА_3 завдані моральні страждання, фізична біль, відповідач відмовився добровільно відшкодувати завдану матеріальну шкоду, а тому позивач вимушений був звертатися в міліцію, до юристів, в суд, у зв'язку з чим затратив багато часу та здоров'я. Також позивач вимушений був проходити лікування у лікарні, хвилювався та нервував за стан свого здоров’я, що призвели до стресового стану та моральних страждань позивача , до позбавлення можливості реалізації власних звичок та бажань, вимагало від позивача додаткових зусиль для організації його життя.
Враховуючи те, що розмір компенсації моральної шкоди , суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат, їх тривалості, можливості відновлення тощо, колегія суддів, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, приймаючи до уваги ступінь вини відповідача, характер тілесних ушкоджень, які отримані позивачем в зв’язку з дорожньо - транспортною пригодою, їх тривалість прийшла до висновку що розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню необхідно зменшити, визначити розмір моральної шкоди в сумі 3000 грн.
На підставі наведеного, колегія суддів приходить до висновку про зміну рішення суду першої інстанції в частині розміру моральної шкоди, а тому слід стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 3000 грн.
Доводи апелянта про відмову у відшкодуванні моральної шкоди є необґрунтованими, оскільки в зв’язку з дорожньо - транспортною пригодою позивач зазнав моральні страждання, фізичну біль, знаходився на лікування в зв’язку з отриманими ушкодженнями здоров’ю, що підтверджено вищевказаними доказами, яким суд дав належну оцінку.
Відповідно до ст.ст.79,81,88 ЦПК України з відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір в сумі 59 грн. 50 коп. та витрати на інформаційне технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.
Враховуючи те, що справа розглянута судом першої інстанції без участі відповідача та його представника, колегія суддів дослідила всі обставини по справі, витребувала відповідні докази та дослідила матеріали кримінальної справи, перевірила доводи сторін, приходить до висновку , що обставини справи судом встановлені повно й правильно, а допущені судом помилки в застосуванні норм матеріального права не вплинули на правильність вирішення спору, а лише на розмір задоволених вимог в частині відшкодування моральної шкоди, а тому судове рішення підлягає зміні з викладенням резолютивної частини в новій редакції.
Підстав для відмови у задоволенні вимог позивача, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 209,307 ч.1п.3, 309 ч.1 п.1,3,314 ч.2, 316,317,319 ЦПК України, колегія суддів ,-
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 27 вересня 2010 року змінити, виклавши резолютивну частину в новій редакції.
Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду у розмірі 1850( одна тисяча вісімсот п’ятдесят) грн.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в сумі 3000(три тисячі) грн.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір в сумі 59(п’ятдесят дев’ять) грн. 50 коп. та витрати на інформаційне технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120(сто двадцять) грн.
В іншій частині вимог ОСОБА_3 - відмовити.
Рішення набирає законної сили негайно з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді апеляційного суду Одеської області А.М.Кварталова
Л.А.Гірняк
Б.Б.Левенець