АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 22 лютого 2011 року                                                                                м. Одеса

 Колегія суддів  судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого  -    Кварталової А.М.,

суддів –  Плавич Н.Д. , Левенця Б.Б.,                                

при секретарі – Чебан Н.В.,

за участю представника апелянта – ОСОБА_1, позивача ОСОБА_2, його представника - ОСОБА_3,                    

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства „Українська інноваційна страхова компанія „ІНВЕСТСЕРВІС” про стягнення грошових коштів, за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства „Українська інноваційна страхова компанія „ІНВЕСТСЕРВІС” на рішення Приморського районного суду м.Одеси від 14 травня 2010 року ,-

встановила:

У березні 2009р. ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ЗАТ„Української інноваційної страхової компанії „ІНВЕСТСЕРВІС"(далі – Страхова компанія „ІНВЕСТСЕРВІС")  про стягнення страхового відшкодування у сумі 398 700 грн. на підставі  Закону  України „ Про захист прав споживачів” та  ст.ст.309, 526, 530, 610,611, 988, 992, 1166 ЦК України.

   В позовній заяві позивач зазначав, що між ОСОБА_2.(за договором – Страхувальник)  та ЗАТ„Українська інноваційна страхова компанія „ІНВЕСТСЕРВІС" в особі Одеської філії (далі Страховик) 29 листопада 2005 року укладено Договір МІ 8/2-12 № 100365-19 страхування фінансового ризику втрати права власності на нерухоме майно (а.с.4-6).

Об'єктом страхування  були  майнові інтереси позивача, пов'язані з можливістю понести збитки у зв'язку з втратою чи обмеженням майнових прав на квартиру АДРЕСА_1, яка належить Страхувальнику(позивачу) на підставі Договору купівлі-продажу від 17 листопада 2005р. Розмір страхової суми за цим Договором становить 398 700 гривень.

Як передбачено умовами договору, страховими ризиками є оспорювання третіми особами на протязі дії Договору страхування застрахованих майнових прав у судовому порядку. Страховими випадками є факт втрати або обмеження майнових прав в результаті витребування майна (квартири) із права володіння, користування та визнання правовстановлюючого документа на власність, що підтверджує майнові права на предмет страхування недійсним, на підставі рішення суду, що набрало законної сили.

--------------------------------------------------------------------------------------------

Головуючий в 1 інстанції – Домусчі Л.В.                 Справа № 22ц-376/2011р                                                    Суддя - доповідач- Кварталова А.М. Категорія: ЦП -25

Приморський районний суд м. Одеси 18 липня 2007р. ухвалив рішення, яким:  визнав недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 07 листопада 2005р.;  визнав недійсним договір купівлі-продажу на вищевказану  квартиру, укладений 17 листопада 2005р. Ухвалою Верховного Суду  України  від  05 листопада 2008р. рішення суду вступило в законну силу .

В зв'язку з настанням страхового випадку, передбаченого п.3.2. Договору, позивач звернувся на адресу відповідача з заявою про виплату страхової суми 398 700 грн.

В порушення умов Договору, відповідач відмовив у виплаті страхового відшкодування. Позивач вважає, що відмова  у виплаті страхового відшкодування є безпідставною, та порушує його права, передбачені умовами Договору, у  зв'язку з чим  він  просив стягнути з відповідача вищезазначену суму.

Представник відповідача Кулішенко М.Ю. позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що позовні вимоги є незаконними, оскільки  ОСОБА_2 при укладанні договору страхування не сповістив Страховика про те, що роботи з реконструкції квартири(об’єкт страхування) проводились без згоди  власників суміжних квартир. Неповідомлення таких відомостей позивачем при укладанні договору страхування стало підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування за договором страхування.

Рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 14 травня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_2 – задоволені. Судом стягнуто з ЗАТ„Української інноваційної страхової компанії „ІНВЕСТСЕРВІС" на користь ОСОБА_2 суму страхового відшкодування у розмірі 389 700 грн. та  судові  витрати на  інформаційне - технічне забезпечення  в суді  першої інстанції в сумі 30 грн.

Судом стягнуто  з ЗАТ„Української інноваційної страхової компанії „ІНВЕСТСЕРВІС" у дохід  держави витрати, пов’язані зі сплатою судового збору у розмірі 1700 грн.

В апеляційній скарзі ПАТ„Українська інноваційна страхова компанія „ІНВЕСТСЕРВІС” просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення,  яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права,  що висновки суду не відповідають обставинам справи. При цьому зазначив  те, що позивач ОСОБА_2 при укладенні договору страхування не сповістив Страховика про те, що роботи з реконструкції квартири проводились без згоди власників суміжних  квартир. Неповідомлення таких відомостей позивачем при укладанні договору страхування та розгляд  цих питань тривалий час у судових інстанціях стало підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування.

В судовому засіданні представник апелянта – ОСОБА_1 підтримав скаргу та просив у позові позивачу відмовити.

Позивач ОСОБА_2 та його представник - ОСОБА_3 просили скаргу  відхилити.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю - доповідача, яка доповіла  колегії суддів зміст  оскаржуваного рішення, мотиви і доводи апеляційної  скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду  в межах заявлених позовних вимог і доводів апеляційної скарги, вислухавши пояснення  учасників процесу,  колегія суддів вважає, що апеляційну  скаргу необхідно задовольнити з наступних підстав.

Задовольняючи позовні  вимоги позивача про  стягнення  страхового відшкодування   у розмірі 398 700 грн., суд першої інстанції  виходив  з того, що  відповідач не виконав  зобов’язання  по договору страхування МІ 8/2-12 № 100365-1929 від 29 листопада 2005р. щодо   фінансового ризику втрати права власності на нерухоме майно, укладеного   між ОСОБА_2  та ЗАТ„Українська інноваційна страхова компанія „ІНВЕСТСЕРВІС" в особі Одеської філії. Підстав передбачених договором, які б стали законними причинами для відмови у страховій виплаті, судом не встановлено.  Доказів того, що позивач при укладанні даного Договору страхування  та під час його дії  не повідомив   відомості про обставини, що мають значення для визначення рівня страхового ризику суду  не  надано.  У Заяві - Анкеті на страхування ОСОБА_2 повідомив  відповідача  про те, що право власності на об'єкт страхування у нього  виникло на підставі рішення суду   й   на момент подання  Заяви – Анкети спорів  щодо об’єкту  страхування не має, а  тому  відповідач незаконно відмовив  позивачу у  страховому  відшкодуванні  у розмірі 398 700 грн.,  й зазначена сума  на підставі ст.ст. 509, 526, 530, 610, 611, 988, 989, 1166 ЦК України  підлягає стягненню з відповідача на користь позивача (а.с.120-125).

         Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду, оскільки вони не відповідають вимогам  матеріального права, якими врегульовано  правовідносини, що виникли між сторонами.

          Як вбачається з матеріалів справи,  01.12.2008р.  позивач ОСОБА_2 звернувся до відповідача із  заявою  про  виплату страхового відшкодування за договором  страхування  фінансового ризику втрати права власності та інших майнових прав (титульне страхування), посилаючись на те, що  майнові права відносно вищевказаної  квартири, яка  була об’єктом договору страхування порушені, в зв’язку з тим, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 18  липня 2007р.  визнано недійсними  договори купівлі-продажу від  07 листопада 2005р.  та від  17 листопада 2005р.

         Статтею 979 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

  Згідно статті 16  Закону  України « Про страхування»  договори  страхування  укладаються  відповідно  до  Правил  страхування.

        Відповідно до Правил добровільного страхування фінансового ризику втрати права власності та інших майнових прав (титульне страхування)(далі Правил) страховий ризик – є певна подія, на випадок якої проводиться страхування, і яка має ознаки ймовірності та  випадковості настання.

         За вказаними Правилами страховий випадок є подія, передбачена Договором страхування, яка відбулася і з настанням якої виникає обов’язок Страховика здійснити виплату страхового відшкодування Страхувальнику.

         Згідно п.3.1 Договору страхування(розділ 3 - страхові ризики, випадки) страховими ризиками є ризики оспорювання протягом дії Договору страхування третіми особами застрахованих майнових прав  в судовому порядку.

           Відповідно до п. 3.3. Договору підставами для оспорювання застрахованих майнових прав є обставини, які мали місце на момент укладання Договору, але невідомі на той час Страхувальнику:

                   - п.3.3.1.   наявність майнових прав на предмет страхування інших, ніж вказані в Заяві - Анкеті на страхування;

                    - п.3.3.2.  будь-яке обмеження майнових прав, в тому числі наявність боргового зобов’язання чи перепони для здійснення права власності.

         За п.9.2.1. зазначених Правил при укладанні Договору страхування, страхувальник зобов’язаний  письмово повідомити страховику всі необхідні дані про себе, предмет страхування, а також про всі відомі йому обставини, що мають суттєве значення для визначення ймовірності настання страхового випадку та рівня страхового ризику, і надалі інформувати страховика про будь - яку зміну страхового ризику.

          З урахуванням  вищевказаних вимог закону, з’ясувавши всі обставини по справі, вислухавши пояснення сторін, колегія суддів приходить до висновку про відмову  у задоволенні вимог позивача.

        Доводи позивача про те, що він надав  відповідачу  повну та всебічну   інформацію    щодо об’єкта  страхування, а  тому   наслідки які сталися в зв’язку з визнанням договору купівлі - продажу  недійсним  відносно об’єкта страхування, є порушенням його майнових прав,     не знайшли підтвердження  в судовому засіданні.

        Згідно письмової відповіді ЗАТ «СК «Інвестсервіс»  від 12.12.2008р. за №2777 ОСОБА_2 було відмовлено у виплаті страхового відшкодування,  у зв'язку з тим, що  у вересні 2005р. він  самовільно розпочав проводити роботи з реконструкції своєї квартири (без згоди інших сусідів, захопивши горище будинку), про що не сповістив Страховика при укладені договору страхування.  Ці обставини змусили у жовтні 2007р. ОСОБА_6 звернутися до суду з позовом про визнання  укладеного договору купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1 недійсним. В подальшому ОСОБА_2    також не повідомив страховика про наявність судового процесу про визнання недійсним договору  та  не сповістив  про проведення самовільних робіт з реконструкції  квартири(а.с. 16).

          Відповідно  до вимог ст.15 Закону договір страхування – це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою Страховик  бере на себе зобов’язання в разі настання страхового  випадку виплатити страхову суму, а страхувальник зобов’язується сплатити страхові  платежі  у визначені терміни та виконати  інші умови договору.

         Судом апеляційної інстанції встановлено, що дійсно  29 листопада 2005р. між ОСОБА_2 та Закритим акціонерним товариством Українська інноваційна страхова компанія „ІНВЕСТСЕРВІС" в особі Одеської філії,  укладено Договір страхування фінансового ризику втрати права власності на нерухоме майно(далі Договір). Об'єктом страхування за даним договором  були майнові інтереси ОСОБА_2, пов'язані з можливістю понести збитки у зв'язку з втратою чи обмеженням майнових прав на квартиру  АДРЕСА_1, яка належить Страхувальнику(тобто позивачу по справі) на підставі Договору купівлі-продажу від 17 листопада 2005р.(п.1.1) Розмір страхової суми за цим договором  складає 398 700 грн., строк  договору страхування  діє з 24 листопада 2005р. по 23 листопада 2020р., страховий платіж  складає 5845 грн. 50 коп. (а.с.4-6)

Відповідно до пункту 1.1 Договору об'єктом страхування є майнові інтереси,  пов'язані з можливістю понести збитки у зв'язку  з втратою  чи обмеженням майнових прав на квартиру АДРЕСА_1, що належить позивачу на підставі Договору купівлі-продажу від 17 листопада 2005р.

        Згідно зазначеного Договору страховими ризиками є оспорювання протягом дії Договору страхування третіми особами застрахованих майнових прав у судовому порядку.

        Страховими випадками є факт втрати або обмеження майнових прав в результаті витребування майна (квартири) із права володіння, користування та визнання правовстановлюючого документа на власність, що підтверджує майнові права на предмет страхування недійсним, на підставі рішення суду, що набрало законної сили (а.с.4).

         В Заяві - Анкеті, заповненої при укладанні Договору, позивач зазначив, що йому нічого не відомо про наявність існуючих або очікуваних претензій зі сторони третіх осіб на даний предмет страхування, та погодився з тим, що він попереджений із наслідками повного або часткового приховування від відповідача обставин, що мають суттєве значення для визначення ймовірності страхового випадку і рівня страхового ризику, передбаченого Правилами  і власноруч    підписав Заяву  - Анкету (а.с. 172-173).        

        Між тим, як вбачається з матеріалів справи, 16 лютого 2005р. згідно договору дарування ОСОБА_2 придбав у власність  вищевказану квартиру, загальною площею 55,4 кв.м., а житловою 29.8 кв.м.      У 2005р. позивач ОСОБА_2     подав позов до ОСОБА_7 про визнання права власності на самовільно реконструйовану квартиру (предмет страхування).

       Рішенням  Приморського районного суду м. Одеси  від 28 квітня 2005р. позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. Суд визнав за ним право власності на реконструйовану  квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 217,5 кв.м., жилої 110,3 кв.м.(а.с.7).   В подальшому   ОСОБА_6  подав  апеляційну скаргу на рішення Приморського районного суду від 28 квітня 2005р. Ухвалою апеляційного суду  Одеської області від 21 березня 2006р. рішення суду від 28 квітня 2005р. було скасовано та справу направлено на новий розгляд(а.с.89). Ухвалою   Приморського   районного   суду   м. Одеси  від 05 липня 2006р.   провадження  по вищевказаній справі було закрито.        

           За договором купівлі-продажу від  07 листопада 2005р. ОСОБА_2 продав вказану квартиру загальною площею 217,5 кв.м., ОСОБА_8, а 17 листопада 2005р. за договором купівлі-продажу  зазначена квартира знову була переоформлена на ОСОБА_2.(а.с.14-15).    

        17.10.2006р.  ОСОБА_6, ОСОБА_9 подали позовну заяву про визнання недійсними  договорів купівлі-продажу квартири від 07 листопада 2005р. та від  17 листопада 2005р.   В  обґрунтування вимог  позивачі   посилались на те, що у вересні 2005р. ОСОБА_2 самовільно розпочав проводити роботи з реконструкції своєї квартири, без їх згоди,   захопивши горище будинку площею близько   170 кв.м., основна частина якого розташована над квартирою позивачів та  облаштував його в жиле приміщення до своєї квартири, яку потім продав.

          Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 18  липня 2007р.  позов ОСОБА_6   задоволено.  Суд визнав недійсними  договори купівлі-продажу від  07 листопада 2005р.  та від  17 листопада 2005р. (а.с.8-9).

         Листи Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю  від 07.09.2005 року та від 14.10.2005р. підтверджують тривале   проведення позивачем самовільної реконструкції предмету страхування.

         Рішенням апеляційного суду від 15  січня 2008р. рішення суду від 18 липня 2007р. було скасовано, в позові  позивачам ОСОБА_6, ОСОБА_9   відмовлено(а.с.10-11).

        Ухвалою Верховного Суду  України від 05 листопада 2008р. рішення апеляційного суду від  15 січня 2008р.  було скасовано  та залишено без змін рішення суду першої інстанції від 18 липня 2007р. (а.с.12-13).        

         01.12.2008р.  позивач ОСОБА_2 звернувся до відповідача із  заявою  на виплату страхового відшкодування, посилаючись на те, що  майнові права відносно вищевказаної  квартири, яка  була об’єктом договору страхування, порушені,   оскільки рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 18  липня 2007р.  визнано недійсними  договори купівлі-продажу від  07 листопада 2005р.  та від  17 листопада 2005р.

          Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що предмет страхування ще до укладання Договору та під  час його дії був об'єктом  спорів  між позивачем та громадянами ОСОБА_7 та ОСОБА_6, й про ці обставини  позивач знав та зобов’язаний  був повідомити  письмово відповідача, відповідно до вищевказаних Правил.

         В засіданні колегії      позивач ОСОБА_2 та його представник посилались на те, що позивач   у Заяві-Анкеті на страхування,   повідомив страхову компанію про те, що право власності на об'єкт страхування у  нього виникло на підставі рішення суду.      

        Заперечуючи проти проведення страхового  відшкодування,  представник відповідача  посилався на те, що позивач ОСОБА_2 не надав  правдиву інформацію  щодо об’єкту страхування, проводив  самовільно реконструкцію об’єкту страхування, що стало підставою для звернення до суду,   не повідомив про те, що  на протязі тривалого часу з 2005 по 2008р.р. розглядалися судові справи  в судах різних інстанцій  відносно об’єкту страхування, що є  підставою  для відмови у виплаті страхового відшкодування.          

        Положенням п.2 ст.20 Закону передбачений обов’язок страхувальника при укладанні договору страхування  надати інформацію страховикові  про всі відомі йому обставини, що мають значення для оцінки страхового ризику. У разі подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей  про об’єкт  страхування йому може бути  відмовлено  у  виплаті страхування сум(страхового відшкодування  відповідно до п. 3 ст.25 Закону).

      Таким чином, ОСОБА_2 під час дії договору страхування  порушив вимоги пункту 2  статті 21  Закону України «Про страхування», пункту 9.2.1 Правил добровільного страхування фінансового ризику втрати права власності  та інших майнових прав (титульне страхування), зареєстрованих Міністерством фінансів  України  за № 1803007 від 15.01.2003 року, (далі - Правила) та пункту 5.2.1 Договору, відповідно
  до яких  позивач при укладанні Договору страхування та під час  дії договору, зобов'язаний був письмово повідомити   Страховику  всі необхідні дані про себе, предмет страхування, а також про всі відомі йому обставини , що мають суттєве значення для визначення ймовірності настання страхового випадку та  настання страхового ризику  і надалі інформувати страховика про –будь яку зміну страхового ризику, а також надати документи,  згідно Заяви – Анкети, а також   пункти 9.2.6 Правил та 5.2.3 Договору, якими встановлено, що страхувальник не пізніше, ніж за три дні (за винятком вихідних та робочих днів), зобов’язаний  повідомити Страховика про зміни, які стали йому відомі про обставини, що стосуються предмета страхування, якщо ці зміни можуть істотно вплинути на реалізацію страхового випадку та/або на збільшення  рівня страхового ризику.

      Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що  позивач ОСОБА_2 не виконав свої договірні зобов'язання за договором страхування  в частині  повідомлення  відповідача щодо  достовірності  відомостей про предмет страхування та зміну рівня страхового ризику, а тому страхова компанія на  законних підставах  відмовила  йому у виплаті страхового відшкодування.

      Частиною 3 ст.10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх  вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

      Відповідно до ст.212 ЦПК України суд оцінює  докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

      Позивач ОСОБА_2 таких доказів на підтвердження своїх  доводів не надав.

      Доводи позивача про те, що страховий  випадок настав з постановленням ухвали  Верховного Суду  України  від 05 листопада 2008р., якою  рішення апеляційного суду від  15 січня 2008р.  було скасовано  та залишено без змін рішення суду першої інстанції від 18 липня 2007р.  яким визнано недійсним   договори купівлі-продажу від  07 листопада 2005р.  та від  17 листопада 2005р., є необґрунтовані.

      Згідно п.9.2.6  Правил Страхувальник  не пізніше ніж за три дні (за винятком вихідних та святкових) зобов’язаний  повідомити Страховика про зміни, котрі стали йому відомі про обставини, що стосуються предмету страхування.

       За п. п.6.1.,6.1.1 Договору при настанні страхового  випадку Страхувальник зобов’язаний  протягом  3 робочих днів, з моменту,  коли  Страхувальник дізнався про будь – яку подію, внаслідок якої може виникнути обов’язок Страховика виплатити страхове відшкодування( отримання письмової претензії, копії позовної заяви, виклик до суду, наявність підстав для порушення кримінальної справи  тощо), повідомити Страховика або його представника, письмово або іншим способом, забезпечити  Страховика необхідною інформацією, документами відносно обставин справи.

        Згідно п.6.1.2.  Договору страхування передбачено, в разі судового розгляду не перешкоджати  праву Страховика вступити в справу в якості третьої особи, а також про залучення Страховика до справи в якості третьої особи  без самостійних вимог.

       Враховуючи викладене, колегія суддів  вважає, що   спір щодо об’єкту страхування  тривалий час розглядався в судах  різних інстанцій  з 2005 по 2008р.р., але відповідач не був повідомлений позивачем  щодо  об’єкту страхування, відповідно до вимог  п.  9.2.1.  вищевказаних Правил.   Позивач  зобов’язаний був після укладання договору страхування  і  надалі    повідомляти  Страховика відносно предмету страхування   про будь –які зміни  страхового ризику. Оскільки ці обставини, згідно п.п. 6.1.1., 6.1.2. Договору,    в разі судового розгляду,  дозволяють  Страховику вступити в справу в якості третьої особи.

       Доводи позивача відносно  того , що на момент укладання договору страхування та  подачі Заяви –Анкети 29.11.2005р.  спорів   щодо  предмету  страхування  не було , є необґрунтованими, оскільки  позивач, самовільно заволодівши приміщенням горища, що розташоване як над його квартирою, так і над квартирою сім’ї ОСОБА_6, порушив їх права на отримання у власність наряду з іншими співвласниками будинку право на приміщення горища. Проведена позивачем реконструкція горища не тільки порушила права позивачів на отримання цього приміщення, але була  проведена без відповідного дозволу та є самовільною, і ці обставини позивачу були відомі під час укладання договору страхування та під час дії договору. Відповідачу не було відомо про те, що   тривалий час розглядаються справи  відносно  об’єкту страхування, що порушувало  його права, як сторони по договору страхування.   Вказані обставини підтверджено ухвалою Верховного Суду  України від  05 листопада 2008р.

      З урахуванням викладеного, колегія суддів  прийшла до висновку про те, що  позовні  вимоги позивача не підлягають задоволенню і  в позові йому слід відмовити.      

      Враховуючи те, що ОСОБА_2    при подачі  позову  не сплатив  судовий збір  в сумі 1700 грн.(398700 грн. -1%)  колегія суддів,  вважає за необхідне стягнути  з   нього судовий збір  на користь держави  в розмірі  1700 грн.

 Посилання  позивача на те, що  він   пред’явив  позов,  згідно Закону  України  «Про захист прав  споживачів»,   тому звільнений від сплати судового збору, до уваги не приймаються,  оскільки  положення  цього Закону встановлюють  загальні  підстави  відповідальності  за  порушення  прав  споживачів та застосовуються   у відносинах, що у ньому зазначені. Відносини, що виникають із виконання договору страхування, не регулюються  цим Законом, а  відносяться насамперед  до  договірних відносин. При вирішенні  питання відповідальності  за несвоєчасне  виконання  зобов’язань  за договором страхування, застосовуються  положення ст. 625  ЦК України, яка встановлює   відповідальність  за порушення  грошового  зобов’язання.    

      За таких обставин рішення суду не відповідає вимогам ст.213 ЦПК  України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного  вирішення спору, що в силу ст.309 ч.3,4 ЦПК  України є   підставою для скасування рішення суду та про відмову позивачу  у  його позовних вимогах.

Керуючись ст.ст.209,303,307 ч.1п.2, 309 ч.1п.3,4, 314 ч.2, 316,317,319 ЦПК України, колегія суддів  ,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „Українська інноваційна страхова компанія „ІНВЕСТСЕРВІС”  - задовольнити.

Рішення Приморського районного суду м.Одеси від 14 травня 2010 року скасувати.

В позові ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства „Українська інноваційна страхова компанія „ІНВЕСТСЕРВІС” про стягнення грошових коштів - відмовити.

Рішення набирає законної сили негайно з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді апеляційного суду Одеської області                  А.М.Кварталова

                                                                                                                  Н.Д.Плавич

Б.Б.Левенець

Вірність копії засвідчую:

 суддя Апеляційного суду  Одеської  області                                         Кварталова А.М.