Головуючий у 1 інстанції - Юрченко С.О.
Суддя-доповідач - Васильєва І.А.
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 березня 2011 року справа №2а-427/10/1225
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Васильєвої І.А.
суддів Казначеєва Е.Г. , Яманко В.Г.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області на постанову Сватівського районного суду Луганської області від 02 листопада 2010 р. у справі № 2а-427/10/1225 (головуючий І інстанції Юрченко С.О.) за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області про стягнення щомісячного підвищення до пенсії як дітям війни,-
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_2 11 жовтня 2010 року звернулась до суду першої інстанції з позовною заявою (арк. спр. 2-3) до Управління Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області (далі по тексту - УПФУ) про визнання неправомірної бездіяльності відповідача, зобов’язання здійснити нарахування та виплату недоплаченої, як дитині війни, щомісячної державної соціальної допомоги за 2007,2008,2009,2010 роки безстроково.
Постановою Сватівського районного суду Луганської області від 02 листопада 2010 р. у справі № 2а-427/10/1225 позовні вимоги були задоволені частково. Суд першої інстанції визнав неправомірними дії відповідача щодо відмови позивачу в нарахуванні та виплаті пенсії за віком, як дитині війни, у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, та з 22.05.2008 року зобов’язав відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, та з 22.05.2008року з урахуванням здійснених виплат.
В іншій частині в задоволенні позовних вимог було відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції як прийняту з порушенням норм матеріального права та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову. Зокрема, в обґрунтування апеляційної скарги відповідачем вказано, що судом першої інстанції не надано оцінки вимогам статті 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в частині здійснення фінансового забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, за рахунок коштів Державного бюджету України.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи в судове засідання не прибули, відповідно до вимог п.2 ч.1 ст. 197 КАС України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю – доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Колегія суддів зазначає, що з врахуванням частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний перегляд постанови суду першої інстанції здійснюється в межах апеляційної скарги відповідача.
Закон України "Про соціальний захист дітей війни" № 2195-IV від 18 листопада 2004 року (зі змінами та доповненнями станом на час розгляду спірних правовідносин), який набрав чинності з 1 січня 2006 року, встановлює правовий статус дітей війни та визначає основи їх соціального захисту та гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.
Статтею 1 вказаного закону передбачено, що дитина війни це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Статус позивача як дитини війни підтверджується паспортом, посвідченням.
Статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року N 107-VI, що набрав чинності з 1 січня 2008 року, стаття 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладена в новій редакції, яка передбачає, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто на 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, при цьому зміни
Зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008. У вказаному рішенні Конституційним судом України було зазначено, що положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнаних неконституційними.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Суд першої інстанції правильно визначив, виходячи з рішення Конституційного суду N 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, що передбачене статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком діяло з 22 травня 2008 року.
Стосовно питання застосування до спірних правовідносин вимог статті 99 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною 2 статті 99 КАС України (в редакції, яка діяла до 30 липня 2010 року) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлювався річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За частиною 1 статті 100 КАС України (в редакції, яка діяла до 30 липня 2010 року) пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
30 липня 2010 року Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року зазначений статтею 99 КАС України строк звернення з позовом до адміністративного суду було скорочено до шести місяців.
Таким чином, перебіг шестимісячного строку розпочався з 30 липня 2010 року, оскільки до цієї дати для звернення до суду з позовом було встановлено один рік та позивач не був обізнаний про його скорочення.
Колегія суддів, виходячи з наведенного, вважає необхідним застосувати до спірних правовідносин частину 2 статті 99 КАС України, яка діяла до 30 липня 2010 року, виходячи з принципу юридичної визначеності та на підставі рішення Європейського суду з прав людини від 28 березня 2006 року по справі «Мельник проти України» (заява №23436/03).
Враховуючи дату звернення позивача до суду та період, за який позивач просить суд захистити його права, колегія суддів приходить до висновку, що права позивача підлягають захисту за період з 11.10.2009 року по 02.11.2010 року
Приймаючи рішення про поновлення позивачу строку на звернення до суду з позовом суд першої інстанції не навів поважних підстав для його поновлення, з матеріалів справи таких підстав не вбачається, доказів поважності пропуску строку на звернення до суду з позовом позивачем не надано.
Виходячи із вищенаведених обставин справи, колегія суддів вважає, що судом при ухваленні постанови судом першої інстанції було порушено вимоги приписи статті 99, 100 КАС України, що призвело до частково необґрунтованого задоволення позову.
Колегія суддів також зазначає, що в межах КАС України захисту підлягає порушене право позивача, тому зобов’язання відповідача в подальшому здійснювати виплату підвищення до пенсії як дитині в розмірі, встановленому статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», є безпідставним, оскільки встановлює обов’язки на майбутнє без наявності спірних правовідносин. Колегія суддів з цього приводу дійшла до висновку, що судом помилково не визначено кінцевої дати періоду, за який відповідач зобов’язаний здійснити перерахунок та виплату недоплаченого підвищення до пенсії дитині війни.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що через порушення судом норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню відповідно до вимог статті 202 КАС України, з прийняттям нової постанови з частковим задоволенням позовних вимог, з визначенням періоду, за який відповідач зобов’язаний здійснити відповідний перерахунок – з 11.10.2009 року по 02.11.2010 року, при цьому кінцевий термін перерахунку – це дата винесення постанови судом першої інстанції.
Статтею 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до пункту 10 статті 33 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» від 27 квітня 2010 року № 2154-VI встановлено, що у 2010 році кошти, отримані до спеціального фонду Державного бюджету України згідно з окремими пунктами статей 6, 20 та 32 цього Закону, спрямовуються відповідно на дотацію Пенсійному фонду України на пенсійне забезпечення військовослужбовців, виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами (за рахунок джерел, визначених пунктом 10 статті 6 цього Закону).
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що виплата підвищення до пенсії позивачу як дитині війни здійснюється органами Пенсійного Фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Колегія суддів не приймає посилання скаржника на відсутність бюджетного фінансування в обсязі передбаченому Законом України "Про соціальний захист дітей війни" для здійснення соціальних виплат, з огляду на те, що судові рішення ухвалюються в межах норм діючого законодавства в незалежності від причин ненадходження коштів з Державного бюджету України на виплату допомоги, відповідно до вимог частини 2 статті 3 Конституції України, за якою права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
З врахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для скасування постанови суду першої інстанції згідно статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України, прийняття нової постанови з частковим задоволенням позову.
Керуючись статтями 99, 100, 160, 167, 184, 195, 196, 197, 198, 202, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області на постанову Сватівського районного суду Луганської області від 02 листопада 2010 р. у справі № 2а-427/10/1225 – задовольнити частково.
Постанову Сватівського районного суду Луганської області від 02 листопада 2010 р. у справі № 2а-427/10/1225– скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_2 , задовольнити частково.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області здійснити ОСОБА_2 перерахунок та виплату підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 11.10.2009 року по 02.11.2010 року за рахунок коштів Державного бюджету України з врахуванням фактично здійснених виплат.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею законної сили.
Головуючий суддя І.А.Васильєва
Судді В.Г.Яманко
Е.Г.Казначеєв