КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
4 березня 2011 р. №2а-7225/10/1070 приміщення суду за адресою: м. Київ, бул. Лесі Українки, 26, зал судових засідань №1022
Київський окружний адміністративний суд у колегіальному складі:
головуючого судді - Леонтович А.М.
суддів - Головенко О.Д., Спиридонова В.О.
при секретарі судового засідання - Воронюк М.М.
за участю представників сторін:
від позивача - Довгаль О.М. (за довіреністю)
від відповідача - Кілеса П.В. (за довіреністю)
від третьої особи 1 - не прибув
від третьої особи 2 - Савенко І.В. (за довіреністю)
від третьої особи 3 - Попович Л.Р. (за довіреністю)
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Акватерра-2005»
до
треті особи Міністерства економіки України
Державна податкова адміністрація України, Державна податкова адміністрація України у Київській області, Васильківська об’єднана державна податкова інспекція Київської області
про визнання нечинними окремих положень рішень суб’єкта владних повноважень
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Акватерра – 2005» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Міністерства економіки України (далі - відповідач), треті особи - Державна податкова адміністрація України, Державна податкова адміністрація України у Київській області, Васильківська об’єднана державна податкова інспекція Київської області про визнання нечинними окремих положення наказу № 1324 від 25.11.2009 року в частині застосування до позивача спеціальної санкції тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності та положення наказу № 261 від 09.03.2010 року в частині переведення позивача на індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що оскаржувані накази є незаконними, таким що суперечать нормативно-правовим актам України, ґрунтуються на припущеннях та порушують законні права та інтереси позивача. Також позивач звертає увагу суду на те, що запити на законних підставах для проведення перевірок з боку органів податкової служби не подавалися, ніякі повідомлення, накази чи рішення суду про проведення перевірок на адресу позивача не надходили.
Відповідач проти позовних вимог заперечував, надав суду письмові пояснення на позов. В обґрунтування своєї позиції посилався на те, що спірні накази винесені на підставі подання на застосування спеціальної санкції Державної податкової адміністрації України № 12975/5/22-6016 від 26.10.2009 року, прийняті в межах повноважень та у спосіб, відповідно до статті 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» №959-XII від 16.04.1991 року (далі – Закон № 959-ХІІ), Положення про порядок застосування до суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб’єктів господарської діяльності спеціальних санкцій, передбачених статтею 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», затвердженого Наказом Міністерства економіки України № 52 від 17.04.2000 року (далі – Положення № 52).
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.
Представники відповідача, третьої особи 2 та 3 в судовому засіданні проти позовних вимог позивача заперечували, просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Представник третьої особи 1 в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, заяв про неможливість прибуття до суду не надходило.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
25.11.2009 року Міністерством економіки України видано Наказ № 1324 «Про застосування спеціальної санкції – тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності до суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності України» (далі – Наказ № 1324), зокрема, положення якого стосувались і позивача.
З огляду на те, що відповідно до частини шостої статті 37 Закону № 959-ХІІ тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності діє до моменту усунення порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання цього Закону та/або пов'язаних з ним законів України, але не більше трьох місяців з дати винесення відповідного рішення центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики (після тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності або іноземні суб'єкти господарської діяльності переводяться центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики на індивідуальний режим ліцензування) то Міністерство економіки України Наказом від 09.03.2010 року № 261 «Про переведення іноземних суб'єктів господарської діяльності на індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності» (далі – Наказ № 261) перевело TOB "Акватера-2005" на індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності.
Закон №959-XII визначає основні засади регулювання зовнішньоекономічної діяльності в України, встановлює відповідальність суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, зокрема, статтею 37 передбачено порядок застосування спеціальних санкцій за порушення цього або пов’язаних з ним законів.
Порядок застосування (скасування, зміни виду, тимчасового зупинення дії) Міністерством економіки України спеціальних санкцій, передбачених статтею 37 Закону №959-XII, до українських суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб’єктів господарської діяльності, визначено Положенням № 52.
Згідно з частиною першою статті 37 Закону №959-XII, за порушення цього або пов’язаних з ним законів України до суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб’єктів господарської діяльності може бути застосована, зокрема, така спеціальна санкція, як індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності. Санкція застосовується центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики за поданням, зокрема, податкових органів України.
Як було встановлено судом, Державною податковою адміністрацією України було подано лист № 12975/5/22-6016 від 26.10.2009 року до Міністерства економіки України, відповідно до якого вона пропонує застосувати спеціальні санкції або попередити про застосування спеціальних санкцій до 85 українських суб’єктів господарської діяльності (у томі числі і до позивача), у яких за результатами проведених перевірок встановлено наявність простроченої дебіторської заборгованості по здійснених зовнішньоекономічних операціях.
В пропозиції для застосування спеціальних санкцій у вигляді таблички, що додавалася до вищевказаного листа, в графах "Назва іноземного партнера" та "Адреса нерезидента України" замість відповідних даних містилася наступна інформація:
• - інформація про такі документи: повідомлення ВАТ "Український професійний банк" від 08.07.09р. № 27-09/1891 про порушення законодавства за контрактами Товариства; Акт про відсутність Товариства за юридичною адресою від 23.09.09р.; лист ВАТ "Український професійний банк" від 16.09.09р. № 27-13/82 про перерахування Товариством за контрактами за кордон валютних коштів на загальну суму 10120000 доларів США;
• - інформація, про те, що ВАТ "Український професійний банк" повідомив про відсутність правових підстав для надання реквізитів нерезидентів-партнерів Товариства.
Тобто посилання Державної податкової адміністрації України на те, що за результатами проведених перевірок виявлені певні порушення - не знаходить свого підтвердження, оскільки відсутні докази щодо проведення перевірок як таких, наявний лише Акт про відсутність позивача за місцезнаходженням від 23.09.2009 року, який жодним чином не може вважатись Актом перевірки.
Відповідно до пунктів 12-14 статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" у разі надходження державному реєстратору від органу державної податкової служби повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням державний реєстратор зобов'язаний надіслати рекомендованим листом протягом п'яти робочих днів з дати надходження зазначеного повідомлення юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору реєстраційної картки.
Державний реєстратор залишає реєстраційну картку про підтвердження відомостей про юридичну особу без розгляду, про що повідомляє заявника у випадках, передбачених частиною шостою цієї статті, та у порядку, встановленому частиною сьомою цієї статті.
У разі неподання юридичною особою протягом місяця з дати надходження їй відповідного повідомлення реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність підтвердження зазначених відомостей.
Якщо державному реєстратору повернуто рекомендованого листа з відміткою відділення зв'язку про відсутність юридичної особи за зазначеною адресою, державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.
У відповідності до частини 1 статті 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Таким чином, відомості про місцезнаходження позивача є достовірними. А отже, немає жодних підстав вважати встановленим факт відсутності позивача за його місцезнаходженням, а отже застосовувати будь-які не передбачені чинним законодавством заходи по втручанню в господарську (підприємницьку) діяльність позивача на підставі непідтверджених даних про відсутність позивача за його місцезнаходженням.
Окрім того, відповідно до пояснень наданих Публічним акціонерним товариством «Український Професійний Банк» (далі – ПАТ УПБ) вбачається, що 08.04.2009 року листом за вих. № 27-09/1891 ПАТ «УПБ» відповідно до Постанови Правління НБУ №136 від 24.03.1999 року (далі – Постанова № 136) повідомив ДПІ у Печерському районі м. Києва про факт зняття з контролю контрактів TOB «Акватерра-2005» (код 33497078) шляхом врахування зустрічних однорідних вимог. Про факт порушення валютного законодавства в повідомленні банку від 08.04.2009 року № 27-09/1891 не йдеться.
В зазначеному поясненні ПАТ УПБ також зазначає, що виконавцем, що готував лист банку до податкової інспекції, помилково було вказане невірне посилання на пункт 7.9. Постанови № 136 (через застосування попередньої її редакції), який на момент надання відповіді з Постанови № 136 був виключений. В чинній же на момент листування редакції Постанови № 136 (зі змінами від 22.08.2008 року) вимога про повідомлення банком податкового органу в довільній формі про факт зняття з контролю операції резидента на підставі документів про припинення зобов'язань за цією операцією шляхом зарахування зустрічних вимог за договорами наявна (п. 5.8.) і ця вимога була дотримана. Разом з тим звертає увагу суду на те, що лист від 08.07.2009 року № 27-09/1891 у ПАТ УПБ не створювався та те, що 16.03.2010 року листом № 27-13/35 банком було повідомлено Васильківській ОДПІ про відсутність заборгованості TOB «Акватерра- 2005» по зовнішньоекономічним контрактам.
Отже, посилання третьої особи 1 на повідомлення ВАТ "Український професійний банк" від 08.07.09р. № 27-09/1891 про порушення законодавства за контрактами ТОВ «Акватерра-2005» не знаходить жодного свого підтвердження, оскільки вищенаведене в повній мірі спростовує такі посилання та надає інформацію про відсутність у позивача заборгованості по зовнішньоекономічним контрактам.
Частиною третьою статті 37 Закону №959-XII передбачено, що подання щодо застосування санкцій повинно містити такі дані: найменування та реквізити суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності, відомості про зміст порушення з посиланням на конкретні положення законодавства України, вид спеціальної санкції, яку пропонується застосувати, найменування та реквізити контрагента, при виконанні контракту з яким порушено законодавство, іншу доцільну інформацію.
Згідно з пунктом 4.2 Положення № 52 подання щодо застосування спеціальних санкцій до суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності – індивідуального режиму ліцензування, повинно містити відомості про зміст порушення з посиланням на конкретні положення законодавства України.
Пунктом 4.3 Положення №52 встановлено, що відповідальність за недостовірність інформації, зазначеної в поданнях щодо застосування санкцій, на підставі яких видаються відповідні накази Міністерства економіки України, несе ініціатор подання у порядку, передбаченому законом.
Таким чином, суд дійшов висновку, що направляючи подання (яке за своє правовою природою відповідає вимогам саме листа) щодо застосування до позивача спеціальної санкції, передбаченої статтею 37 Закону №959-XII, третя особа 1 не мала передбачений законом необхідний обсяг документів, які б остаточно підтверджували та встановили існування простроченої дебіторської заборгованості по здійснених зовнішньоекономічних операціях позивача.
Судом встановлено, що жодних процесуальних документів, які б підтверджували дану інформацію, на момент видання Наказів № 1324, № 261 Міністерством економіки України та подання Державної податкової адміністрації України про застосування спеціальної санкції від № 12975/5/22-6016 від 26.10.2009 року, складено не було.
Суд також бере до уваги, що згідно зі статтею 37 Закону №959-XII, підставою для застосування спеціальних санкцій до суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності є виключно вчинення правопорушення, а не вбачання ознак такого правопорушення, що дає обґрунтовані підстави вважати, що відповідачем порушено абзац 5 пункту 4.2 Положення № 52 від 17.04.2000 року, тим самим застосувавши до позивача спеціальну санкцію – введення індивідуального режиму ліцензування, лише на підставі припущення, без наявності відповідних посилань на конкретні положення чинного законодавства України.
Судом не можуть бути взяті до уваги доводи відповідача про те, що Міністерство економіки України застосувало спеціальну санкцію, передбачену статтею 37 Закону №959-XII, виключно на підставі подання Державної податкової адміністрації України, оскільки пункт 4.2 Положення №52 чітко вимагає у випадку, якщо в отриманому поданні повністю не відображено, а також відсутня інформація в розпорядженні Міністерства економіки України, то останнє робить запит до ініціатора подання.
Як було встановлено судом під час розгляду справи, Міністерство економіки України до Державної податкової адміністрації України запит за результатами розгляду подання № 12975/5/22-6016 від 26.10.2009 року не робило, вважаючи достатнім обсяг документів та інформації, що містилася в них.
Таким чином, усупереч загальним правилам застосування спеціальної санкції – тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності та введення індивідуального режиму ліцензування щодо суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності, в основу наказів Міністерства економіки України № 1324 від 25.11.2009 року та № 261 від 09.03.2010 року було покладено лише припущення, жодного процесуального документу, який би містив факт наявності правопорушення та довів винуватість посадових осіб ТОВ «Акватерра-2005», встановивши їх прізвища, місце роботи та інші дані, ані в поданні Державної податкової адміністрації України про застосування спеціальної санкції № 12975/5/22-6016 від 26.10.2009 року, ані у Мінекономіки України при виданні наказів № 1324 від 25.11.2009 року та № 261 від 09.03.2010 року, не було.
З огляду на це, суд дійшов висновку про наявність порушення прав та законних інтересів позивача у зв’язку з прийняттям відповідачем оскаржуваних наказів № 1324 в частині застосування до позивача спеціальної санкції тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності та положення наказу № 261 в частині переведення позивача на індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності.
Суд звертає увагу відповідача на те, що склад правопорушення, за яке особа може бути притягнута до відповідальності, виникає лише тоді, коли існує факт правопорушення, суб’єкт правопорушення і причинно-наслідковий зв’язок між діями суб’єкта та вчиненим правопорушенням. При цьому, суд зазначає, що до відповідальності може бути притягнута лише та особа, яка була зобов’язана діяти певним чином, мала можливість діяти, але протиправно не діяла.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Згідно з статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до статей 71, 86 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
В ході судового розгляду справи відповідачем, який є суб’єктом владних повноважень, не доведено правомірності мотивів винесення спірних наказів і за правилами частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не подано доказів необґрунтованості вимог позивача.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що матеріали справи та вимоги чинного законодавства не підтверджують порушення позивачем вимог зовнішньоекономічної діяльності, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 9, 69-71, 97, 158-163, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов – задовольнити.
Визнати нечинним положення наказу Міністерства економіки України № 1324 від 25.11.2009 року з моменту його прийняття в частині застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Акватерра-2005» спеціальної санкцій – тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності.
Визнати нечинним положення наказу Міністерства економіки України № 261 від 09.03.2010 року з моменту його прийняття в частині переведення Товариства з обмеженою відповідальністю «Акватерра-2005» на індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні – протягом десяти днів з дня отримання її копії.
Головуючий суддя: А.М. Леонтович
Судді: О.Д. Головенко
В.О. Спиридонова
З оригіналом згідно. Суддя
Повний текст постанови виготовлено 09.03.2011 року