Головуючий у 1 інстанції - Пляшкова К. О.
Суддя-доповідач - Васильєва І.А.
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 березня 2011 року справа №2а-8714/10/1270 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Васильєвої І.А.
суддів Казначеєва Е.Г. , Яманко В.Г.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління у справах захисту прав споживачів в Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2010 року у справі № 2а-8714/10/1270 (головуючий І інстанції Пляшкова К.О.) за позовом Луганського міського комунального підприємства «Теплокомунерго» до Управління у справах захисту прав споживачів в Луганській області про визнання протиправною та скасування постанови від 20.09.2010 року № 000861,
ВСТАНОВИЛА:
26 жовтня 2010 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго» до Управління у справах захисту прав споживачів в Луганській області, про визнання протиправним та скасування постанови № 000861 від 20 вересня 2010 року в якому посилається на те, що на позивача накладено штрафні санкції за невиконання ряду приписів про усунення порушення прав споживачів. Позивач вважає вказані постанови такими, що не відповідають вимогам закону, оскільки в самих актах перевірки, на підставі яких видано приписи, не зазначено, вимоги якого закону порушено, посилання на порушення прав споживачів безпідставне, бо позивач з громадянами, які встановили автономне опалення з порушенням встановленого порядку, в договірних відносинах не знаходиться, ці громадяни перебувають у договірних відносинах з виконавцем послуг, яким позивач не є, позивач знаходиться у договірних відносинах з виконавцем послуг, на балансі якого знаходиться будинок, та веде облік нарахувань та оплати за надане виконавцю тепло та гарячу воду, крім того начальник управління не має права підписувати приписи, також позивачем частково виконано видані приписи, призупинено нарахування цим громадянам оплати за тепло та надано інформацію відповідачеві. Тому позивач просить визнати протиправними та скасувати постанови відповідача про накладення стягнень, згідно зазначеному переліку.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що відповідач постановою про накладення стягнень від 20 вересня 2010 року № 000861 застосував до позивача штраф у розмірі 340,00 грн. У оскаржуваній постанові відповідач посилається на акт від 08 червня 2010 року № 000881, на підставі якого, враховуючи вимоги статті 26 Закону України «Про захист прав споживачів», винесено припис від 11 червня 2010 року № 335 про припинення порушень прав споживачів Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго» (надалі - ЛМКП «Теплокомуненерго»), за невиконання якого застосовано штраф у розмірі 340,00 грн.
Постанову про накладення стягнення позивач вважає неправомірною та такою, що порушує вимоги чинного законодавства.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2010 року позовні вимоги задоволені в повному обсязі визнано протиправною та скасовано постанову № 000861 від 20.09.2010 року.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції Управління у справах захисту прав споживачів у луганській області подало апеляційну скаргу в якій просило постанову суду скасувати внаслідок порушення судом норм матеріального та процесуального права, в задоволенні позовних відмовити.
В судове засідання сторони не прибули належним чином повідомлені про розгляд справи.
Відповідно до вимог ст. 197 КАС України, розгляд справи проводиться в письмовому провадженні.
Судова колегія дослідивши письмові матеріали справи, доводи апеляційної скарги встановила наступне.
Луганське міське комунальне підприємство «Теплокомуненерго» (далі – ЛМКП «Теплокомуненерго») є комунальним унітарним комерційним підприємством, створеним відповідно до рішення виконавчого комітету Луганської міської Ради народних депутатів від 24.01.1996 № 31, зареєстроване у виконавчому комітеті Луганської міської Ради народних депутатів 26.01.1996 року, реєстраційний номер № 99/5393, ідентифікаційний код 24047779, діє на підставі статуту в редакції, затвердженій рішенням Луганської міської ради від 25.01.2005 року № 30/19, адреса місцезнаходження: 91005, м. Луганськ, вул. Куракіна, 23-а. Згідно статуту ЛМКП «Теплокомуненерго» предметом діяльності підприємства є надання комунальних послуг споживачам (централізоване постачання гарячої води, централізоване опалення).
З матеріалів справи вбачається, що до Управління у справах захисту споживачів в Луганській області з питання порушень прав споживачів, а саме: про відмову у відключенні квартир від мереж централізованого опалення, зняття з обліку як абонентів ЛМКП «Теплокомуненерго» та проведення перерахунку за не надання послуг центрального опалення, звернулась група громадян, у тому числі ОСОБА_2
На підставі звернень громадян працівниками відповідача здійснено позапланову перевірки дотримання вимог законодавства про захист прав споживачів у ЛМКП «Теплокомуненерго», за результатами якої складено акт № 000881 від 08.06.2010 (а.с.30-31).
Проведеною перевіркою встановлено, що заявниками до скарг додано повний пакет дозвільних документів, що свідчать про встановлення у них у квартирах автономного опалення. Таким чином, відповідач дійшов висновку, що є всі законні підстави для реєстрації автономного опалення, припинення нарахувань за послуги теплопостачання та проведення перерахунків з моменту звернення до ЛМКП «Теплокомуненерго».
На підставі акту перевірки начальником Управління у справах захисту прав споживачів у Луганській області видано припис № 335 від 11 червня 2010 року про усунення порушень збоку ЛМКП «Теплокомуненерго» прав споживачів з вимогами:
- припинити порушення прав ОСОБА_2 в частині неправомірного нарахування виплат за ненадані послуги;
- припинити нарахування виплати за ненадані послуги,
- провести перерахунок за ненадані послуги з центрального опалення гр. ОСОБА_2 за вказаною вище адресою;
- про вжиті заходи інформувати Управління до 11 липня 2010 року (а.с.11).
За невиконання припису № 335 від 11 червня 2010 року про усунення порушень збоку ЛМКП «Теплокомуненерго» заступником начальника Управління у справах захисту прав споживачів у Луганській області на підставі ст.26, ч.1 п.9 ст.23 Закону України «Про захист прав споживачів» та Положення про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 № 1177, постановою № 000861 від 20.09.2010 до ЛМКП «Теплокомуненерго» застосовано штраф у розмірі 340,00 грн. (а.с.10).
Оцінюючи обґрунтованість заявлених позовних вимог та наданих відповідачем заперечень суд першої інстанції виходив з того, що права споживачів, а також механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів встановлює Закон України № 1023-XII від 12.05.1991 «Про захист прав споживачів» (надалі – Закон № 1023).
Згідно із ч.3 ст.5 Закону № 1023 захист прав споживачів здійснюють спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи і установи, що здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд, інші органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування згідно із законодавством, а також суди.
Положенням про Управління у справах захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженим наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 229 від 23.06.2009 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15 липня 2009 року за № 636/16652 (далі Положення № 229), визначено, що територіальними органами Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики є управління у справах захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - Управління), які підпорядковуються Державному комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики.
Згідно зі ст.26 Закону № 1023 спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право, у числі іншого: давати суб'єктам господарювання обов'язкові для виконання приписи про припинення порушень прав споживачів; накладати на суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, стягнення, передбачені статтею 23 цього Закону, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
Виходячи з вимог Закону № 1023, відповідальність суб’єкта господарювання у разі порушення прав споживачів настає лише у випадках, перелік яких передбачають норми ст.ст. 21, 23 Закону № 1023, і саме у вказаних випадках може бути видано припис про усунення цих порушень, та/або прийнято рішення про накладення стягнення у вигляді штрафу.
При цьому в силу вказаної ст.21 Закону № 1023, факти вказаних порушень мають бути відповідним чином встановлені та доведені. Так, серед іншого, у відповідності з п.9 ст.23 Закону № 1023 у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання несуть відповідальність за невиконання або несвоєчасне виконання припису посадових осіб спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів про усунення порушень прав споживачів - у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже враховуючи викладене, суд зазначає, що у даному випадку для застосування штрафу відповідачем має бути встановлено факт невиконання позивачем вимог припису відповідача.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України № 877-V від 5 квітня 2007 року «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (надалі – Закон № 877).
Частиною 7 статті 7 Закону № 877 органу державного нагляду (контролю) за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, на підставі акта надано право складати припис, розпорядження або інший розпорядчий документ про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.
Згідно із частиною 8 статті 7 Закону № 877-V припис – це обов’язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб’єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.12 Закону № 877 невиконання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виявлених під час здійснення заходу державного нагляду (контролю), тягне за собою застосування до суб'єкта господарювання штрафних санкцій у порядку, встановленому законом.
Порядок накладення та стягнення штрафів у справах захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - територіальні органи) з суб'єктів господарської діяльності - підприємств, установ, організацій (їх філій, представництв, відділень) незалежно від форми власності, іноземних юридичних осіб (їх філій, представництв, відділень) і фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, що провадять господарську діяльність на території України, за порушення законодавства про захист прав споживачів визначає Положення про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України № 1177 від 17.08.2002 (надалі – Положення № 1177).
Виходячи з вимог п.п.2, 4 Положення № 1177 рішення про накладення штрафів приймається на підставі відповідних актів перевірки суб'єкта господарської діяльності та інших матеріалів, пов'язаних з цією перевіркою, за наявності порушень, зазначених ст.23 Закону № 1023, і оформляється постановою за формою, що встановлюється Держстандартом.
Питання про накладення штрафу розглядається за участю представника суб'єкта господарської діяльності. У разі його відсутності справу може бути розглянуто лише у випадку, коли незважаючи на своєчасне повідомлення суб'єкта господарської діяльності про місце і час розгляду справи від нього не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що відповідачу надано право накладати на позивача стягнення у вигляді штрафу за наявності певних умов, а саме відповідач мав спочатку належним чином встановити факт невиконання припису, а розгляд питання про накладення стягнення провести за участю представника позивача, з його обов’язковим та своєчасним повідомленням.
Як вбачається з матеріалів справи, вказаних умов відповідачем не дотримано. Постанову про накладення штрафу прийнято за відсутності представника позивача та доказів його належного повідомлення. До суду таких доказів представником відповідача також не надано.
Крім того, як вище зазначено, постанову про накладення штрафу прийнято з урахуванням висновків акту перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів, на підставі якого було внесено припис про усунення порушень, при цьому виконання припису відповідачем належним чином не перевірялось, про що свідчить відсутність акта перевірки виконання вимог припису. Судом першої інстанції зроблений правильний висновок про те, що у відповідача не було підстав для прийняття оскаржуваної постанови.
На підставі викладеного судова колегія дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду. Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 196, 198, 200, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Управління у справах захисту прав споживачів в Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2010 року у справі № 2а-8714/10/1270, залишити без задоволення.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2010 року у справі № 2а-8714/10/1270, залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею законної сили..
Головуючий суддя Васильєва І.А.
Судді Яманко В.Г.
Казначеєв Е.Г.