КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
9 березня 2011 р. №2а-409/11/1070
приміщення суду за адресою: м. Київ, бул. Лесі Українки, 26, зал судових засідань №1018
час прийняття постанови : 09 год. 45 хв.
Київський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Леонтович А.М.
при секретарі - Воронюк М.М.
за участю представників сторін
від позивача: Воєводін Р.І. (за довіреністю)
від відповідача: не прибув
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом
до
про Державної податкової інспекції у Києво - Святошинському районі Київської області
Товариства з обмеженою відповідальністю “ГЛАДІУС-2009”
стягнення заборгованості
ВСТАНОВИВ:
Державна податкова інспекція у Києво-Святошинському Київської області (далі – позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛАДІУС-2009” (далі – відповідач) про стягнення податкової заборгованості в розмірі 2 901 412,47 грн.
Позовні вимоги ґрунтуються на здійсненні податковим органом визначеної законом компетенції щодо здійснення контролю за своєчасністю, правильністю нарахування та сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також стягнення з платників податків заборгованості перед бюджетами та державними цільовими фондами.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.
Відповідач вкотре в судове засідання не прибув, ухвала про відкриття провадження у справі та призначення її до судового розгляду, а також повістки про виклик в судове засідання надсилались відповідачу за адресою, за якою відповідач зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців.
Відповідно до частини восьмої статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру, або за адресою, яка вказана її представником, і це підтверджується підписом відповідної службової особи.
Окрім того частиною одинадцятою статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
Згідно з статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними.
Відповідно до частини першої статті 19 зазначеного Закону встановлено, що у разі, якщо зміна відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, не пов’язана із змінами до установчих документів юридичної особи або не підлягає державній реєстрації, виконавчий орган юридичної особи або уповноважена ним особа зобов’язаний подати (надіслати рекомендованим листом) державному реєстратору за місцезнаходженням юридичної особи заповнену реєстраційну картку про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі.
Судом визнано за можливе розглянути справу у відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, врахувавши норми закону, які діяли на момент виникнення правовідносин між сторонами, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ГЛАДІУС-2009» зареєстровано Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області 19.02.2009 (ідентифікаційний код 36263928), як платник податків перебуває на обліку у Державній податковій інспекції Києво-Святошинського районі Київської області.
За результатами фінансово-господарської діяльності відповідача у нього утворилася заборгованість перед бюджетом з податку на додану вартість, з податку на прибуток приватних підприємств та з комунального податку.
Заборгованість з податку на додану вартість виникла з таких підстав:
На підставі постанови старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА в Київській області від 12.05.2010 винесеної в рамках розслідування кримінальної справи № 28-2835 за обвинуваченням директора та головного бухгалтера ТОВ «ГЛАДІУС-2009» ОСОБА_3 в умисному ухиленні від сплати податку на додану вартість в особливо великих розмірах за частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України, та по обвинуваченню ОСОБА_4 в організації умисного ухилення від сплати податку на додану вартість в особливо великих розмірах за статтею 27, частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України, заступником начальника відділу податкового контролю та аналітичної роботи управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ у Києво-Святошинському районі ОСОБА_5 проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «ГЛАДІУС-2009» щодо взаємовідносин з ТОВ «Профсервіс-ВМ», ТОВ «Бізнес Алвінет ЛТД» та ТОВ «Ефес Групп» за період з 01.01.2009 по 30.03.2010. Перевірка проводилась з 11.10.2010 по 18.10.2010.
За результатами перевірки складено Акт перевірки від 18.10.2010 № 667/23-1/36263928 (далі – Акт) відповідно до якого встановлено порушення підпункту 7.2.4 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.4 та 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі Закон № 168/97-ВР), ТОВ «ГЛАДІУС-2009» завищено податковий кредит з ПДВ на загальну суму 1 933 897 грн.
Так, відповідно до висновку Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Головного управління МВС України у Донецькій області від 09.03.2010 № 44, встановлено проведення безтоварних операцій між ТОВ «ГЛАДІУС-2009» та ТОВ «Профсервіс-ВМ», ТОВ «Бізнес Алвінет ЛТД» та ТОВ «Ефес Групп», та внаслідок чого ТОВ «ГЛАДІУС-2009» в порушення вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР за період березень – жовтень 2009 року, безпідставно сформовано податковий кредит , не нараховано та не сплачено до бюджету податку на додану вартість на загальну суму 1 933 897 грн.
На підставі Акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення № 0000122301/0 від 26.10.2010, відповідно до якого визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 1 933 897 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 966 948,50 грн.
Крім того, працівниками ДПІ у Києво-Святошинському районі була проведена перевірка дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності подання податкової звітності з податку на додану вартість, під час якої було встановлено порушення п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4, Закону України від 21.12.2000р. №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі – Закон №2181-ІІІ). За результатами перевірок складено акт перевірки № 253 від 29.03.2010, на підставі якого за неподання податкової декларації з податку на додану вартість за грудень, січень 2010 року (термін подання 20.01.2010 та відповідно 22.02.2010, проте подано 22.03.2010) у строки, визначені законодавством винесено податкове повідомлення-рішення № 0005381502/0 від 29.03.2010 року про застосування штрафної санкції у розмірі 340 грн.
Правова оцінка вимог податкового органу про стягнення податку на додану вартість ґрунтується на таких положеннях законодавчих актів:
Згідно з статтею 11 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закон № 996-ХІV), на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність. Фінансову звітність підписують керівник та бухгалтер підприємства.
Статтею 2 Закону № 996-ХІV передбачено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.
Виходячи з вимог пункту 2 статті 3 цього ж Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на наданих бухгалтерського обліку.
Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 п пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704 (далі – Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.
Статтею 9 Закону № 996-ХІV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно з пункту 2.4 Положення, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам (пункт 2.15 та 2.16 Положення).
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно з підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв’язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Заборгованість з податку на прибуток приватних підприємств виникла з таких підстав:
Відповідачем було подано до ДПІ у Києво-Святошинському районі квартальну декларацію з податку на прибуток приватних підприємств № 38146 від 28.04.2010, в якій самостійно визначав розмір сплати в сумі 560,65 грн. Як встановлено судом. Дану декларацію вилучено оперуповноваженим ВПМ ДПІ у Києво-Святошинському районі за дорученням слідчого на підставі статей 84, 85 Кримінально процесуального кодексу України.
Заборгованість з комунального податку виникла з таких підстав:
Відповідачем також самостійно подано до ДПІ у Києво-Святошинському районі розрахунок з комунального податку від 28.04.2010 № 38147, згідно якого розмір комунального податку складає 5,10 грн.
Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача, з урахуванням штрафних санкцій становить 2 901 412,47 грн.
З метою погашення податкової заборгованості, керуючись нормами Закону №2181-ІІІ позивачем були сформовані перша податкова вимога № 1/1039 від 31.05.2010 (направлено за допомогою почти), друга податкова вимога № 2/1351 від 06.09.2010 (згідно акту № 82 від 15.09.2010 вивішено на дошку податкових оголошень).
Таким чином, підводячи підсумок вимог податкового органу про стягнення податкової заборгованості слід зазначити, що правова оцінка також ґрунтується на таких положеннях законодавчих актів:
Згідно з пунктом 1.11 статті 1 Закону №2181-ІІІ податкова декларація. розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).
Відповідно до підпункту 7.8.1 пункту 7.8 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» при сплаті податку на додану вартість податковим періодом є один календарний місяць.
Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону № 2181-ІІІ встановлено, якщо базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю, - податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
В силу пункту 5.1 статті 5 Закону № 2181-ІІІ податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.
Статтею 5 Закону України № 2181-ІІІ передбачено, що податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, якщо платник податків не здійснив адміністративного оскарження визначеної суми податкового зобов'язання. Узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.
Згідно з підпунктом 17.1.1 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181-ІІІ платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.
Положеннями підпункту 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (який набрав чинності 01.01.2011), передбачено право органів державної податкової служби звертатись до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.
Згідно з вимогами пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України визначено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Відповідно ж до пункту 95.4 статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 11 статті 10 Закону України від 04.12.1990 №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна; звертаються до суду в інших випадках, передбачених законом.
Стаття 67 Конституції України передбачає обов’язок кожного громадянина сплатити податки і збори в порядку і розмірах, установлених законом.
Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві посилання позивача підлягають задоволенню.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а доказів понесення ним інших витрат, пов'язаних з розглядом справи, суду не надано, судові витрати стягненню з відповідача не підлягають
Керуючись статтями 9, 69-71, 97, 158-163, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов - задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ГЛАДІУС-2009” (ідентифікаційний код 36263928, адреса: 08161, Київська область, Києво – Святошинський район, с. Тарасівка, вул. Шевченка, 10) на користь Державного бюджету України податковий борг у розмірі 2 901 412 (два мільйони дев’ятсот одна тисяча чотириста дванадцять) грн. 47 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні – протягом десяти днів з дня отримання її копії.
Суддя : (підпис) А.М. Леонтович
З оригіналом згідно. Суддя
Повний текст постанови виготовлено 12.03.2011 року