Головуючий у 1 інстанції - Скнаріна Л.Г.
Суддя-доповідач - Васильєва І.А.
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 березня 2011 року справа №2а-1622/10/1202 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Васильєвої І.А.
суддів Казначеєва Е.Г. , Яманко В.Г.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Антрацит Луганської області на постанову Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 19 листопада 2010 р. у справі № 2а-1622/10/1202 (головуючий І інстанції Скнаріна Л.Г.) за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Антрацит Луганської області про визнання незаконними дій у відмові по перерахунку та виплаті соціальної допомоги,-
в с т а н о в и л а:
Позивач звернувся до Антрацитівського міськрайонного суду Луганської област з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Антрацит Луганської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги.
Постановою Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 19 листопада 2010 р. у справі № 2а-1622/10/1202 позовні вимоги задоволено. Визнано неправомірною бездіяльність УПФУ щодо несплати підвищення до пенсії позивачу за період з 10.05.2010 року по 19.11.2010 року. Зобов’язано УПФУ в здійснити нарахування та виплату на користь позивача підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, за період з 10.05.2010 року по 19.11.2010 року з урахуванням здійснених виплат.
Відповідач, не погодившись з цим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що постанова суду першої інстанції є незаконною і необґрунтованою та підлягає скасуванню. Апелянт зазначає, що положення ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» згідно яких – фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а не з бюджету Пенсійного фонду України. До того ж, ст. 73 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» передбачає використовування коштів Пенсійного фонду тільки на: виплату пенсій, передбачених цим Законом; надання соціальних послуг, передбачених цим Законом; фінансування адміністративних витрат, пов’язаних з виконанням функцій, покладених на органи Пенсійного фонду; оплату послуг з виплати та доставки пенсій; формування резерву коштів Пенсійного фонду.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи в судове засідання не прибули, відповідно до вимог п.2 ч.1 ст. 197 КАС України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції установлено і підтверджується матеріалами справи, що згідно з пенсійним посвідченням позивач має статус «дитини війни» та відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01.01.2006 року по теперішній час має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком.
Рішеннями Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 та № 10/рп/2008 від 22.05.2008 року були визнані неконституційними зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-IV внесеними Законом України «Про Державний бюджет на 2007 рік», Законом України «Про Державний бюджет на 2008 рік», чим було відновлено дію ст. 6 Закон № 2195-IV у попередній редакції.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-IV встановлено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до статті 58 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” на Пенсійний фонд покладене керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов'язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду.
Колегія судів не приймає посилання відповідача на те, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлений абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, з огляду на те, що положення частини 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», на думку колегії суддів, не є перешкодою для застосування даної величини(мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого частиною 1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.
Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, щодо зобов’язання відповідача здійснити перерахунок підвищення до пенсії «дитині війни» у 2010 році у відповідності до вимог ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, а не Постанови КМУ № 530 від 28.05.2008р. «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», на застосуванні якого наполягає відповідач, оскільки відповідно до ч.4 ст. 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, Закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи щодо задоволення позовних вимог за період з 10.05.2010 року по 19.11.2010 року та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального права, тому підстави для скасування постанови відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статями 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Антрацит Луганської області на постанову Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 19 листопада 2010 р. у справі № 2а-1622/10/1202 – залишити без задоволення.
Постанову Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 19 листопада 2010 р. у справі № 2а-1622/10/1202 — залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту набрання законної сили.
Колегія суддів: І.А.Васильєва
В.Г.Яманко
Е.Г.Казначеєв