Головуючий у 1 інстанції - Єфтієв В.М.
Суддя-доповідач - Васильєва І.А.
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 березня 2011 року справа № 2а-185/11/1231
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Васильєвої І.А.
суддів Казначеєва Е.Г. , Яманко В.Г.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Стаханові Луганської області на постанову Стахановського міського суду Луганської області від 19 січня 2011 р. у справі № 2а-185/11/1231 (головуючий І інстанції Єфтієв В.М.) за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Стаханові Луганської області про про визнання бездіяльності незаконою та покладення зобов'язання по здійсненню перерахунку пенсії,-
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_2 звернувся до Стахановського міського суду Луганської області з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в м. Стаханові Луганської області про про визнання бездіяльності незаконою та покладення зобов'язання по здійсненню перерахунку пенсії.
Постановою Стахановського міського суду Луганської області від 19 січня 2011 р. у справі № 2а-185/11/1231 позовні вимоги позивача задоволені.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову місцевого суду і постановити нову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити.
Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції слід змінити з наступних підстав.
Позивач з 23 березня 2006 року перебував на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Стаханові Луганської області, як одержувач пенсії призначеної із зменшенням пенсійного віку у відповідності до ст..55 "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"
06.08.10 є інвалідом першої категорії другої групи і має право на отримання пенсії по інвалідності другої групи внаслідок захворювання, спричиненого ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС. Ці обставини підтверджено копіями Посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, Довідки МСЕК, Експертного висновку МСЕК.(а.с.5-6).
Між сторонами у справі склалися правовідносини, що регулюються Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Закон України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначає основні положення по реалізації конституційних прав громадян, потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, в частині пенсійного забезпечення.
Так, відповідно до ст. 49 вказаного Закону, пенсії особам, віднесеним до 1 категорії, встановлюються у вигляді державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю.
Згідно ст. 54 ч. 4 цього Закону розмір пенсії для інвалідів 2 групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.
Приписи вказаної статті співпадають з положеннями п.4 Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою КМУ №523 від 30.05.1997р.
Відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» розмір мінімальної пенсії за віком встановлений в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Згідно п. 1 ч. 3 постанови КМУ №1293 від 27.12.2005р. «Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у 2,5 рази збільшується розмір пенсії по інвалідності учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, яка призначена відповідно до ст. 54 України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Враховуючи принцип верховенства права, закріплений ст.. 8 Конституції України, принцип пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, у зв'язку з чим Закони України мають вищу юридичну силу, суд вважає, що при вирішенні даного спору підлягає застосуванню саме ст.. 50,54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та ст.. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а не постанова КМУ №1 від 3.01.2002р., на підставі якої позивачу визначена пенсія.
Відповідно до ст.. 92 Конституції України, якою передбачено, що виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення, ст.. 71 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відповідно до якої дія його положень не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього закону, п. 13,16 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», якими передбачено, що до приведення законодавства у відповідність із цим законом, інші закони України і нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому закону, ч. З ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» прямо вказує на застосування при обчисленні та призначенні пенсії особам, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС, саме Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Крім того, згідно з ст.. 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» до основних соціальних гарантій включається мінімальний розмір пенсії за віком. Основні державні соціальні гарантії, які є основним джерелом існування, не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Ст.. 19 вказаного закону зазначає, що виключно законами України визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
У відповідності до ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів II групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими 8 мінімальних пенсій за віком. У разі збільшення визначеного законом розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 означеного Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму. Згідно зі ст. 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам, віднесеним до категорії 1, інвалідам II групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком. Згідно зі ст. 67 того ж Закону: конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.
Частина І ст. 25 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування визначає, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожитковою мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Згідно зі ст.. 34, ч. І ст.35 цього Закону пенсія по інвалідності призначається на весь строк встановлення інвалідності . У разі зміни групи інвалідності пенсія у новому розмірі виплачується з дня зміни групи інвалідності.
Конституційний Суд України у рішенні №8-рп/2005 від 11.10.2005 по справі №1-21/205 з питання реалізації права на соціальний захист зазначив неприпустимість обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень і сформулював правову позицію згідно з якою Конституція та закони України відокремлюють певні категорії громадян України що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належить громадяни яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішенні Конституційного суду зазначалось, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинніго законів за статтею 22 Конституції України не допускається (аналогічно рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року N 8-рп/99, від 20 березня 2002 року N 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року N 7-рп/2004, від 1 грудня 2004 року N 20-рп/2004, від 22.05.08р. №10-рп/2008, від 27.11.08р. №26-рп/2008).
Виходячи з наведеного, суд вважає, що посилання відповідача на те, що розрахунок пенсі позивачеві зроблено у відповідності до діючого законодавства, зокрема, у розмірі, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України є безпідставними, а доводи позивача заслуговують ні увагу.
З урахуванням того, що розмір мінімальної пенсії за віком змінюється, позовні вимоги щодо покладення на Управління Пенсійного Фонду України м. Стаханова Луганської області зобов'язання у подальшому здійснювати перерахунок пенсії у зв'язку із збільшенням мінімального розміру пенсії за віком, є також обгрунтованими і підлягають задоволенню, але лише на період до зміни на законодавчому рівні порядку нарахування пенсії чи зміни обставин, які є похідними даними при нарахуванні пенсії позивачеві (окрім мінімального розміру пенсії за віком тобто величини не уособленої).
Відповідно до вимог ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції може вийти за межі апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Відповідно до вимог ст. 45 Закону України « Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» перерахунок пенсії проводиться з першого числа місяця, якщо заяву подано до 15 числа включно і з першого числа наступного місяця якщо заяву з необхідними документами подано ним після 15 числа.
Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, про зміну постанову суду першої інстанції, оскільки суд по суті правильно вирішив справу, але із помилковим застосуванням норми матеріального права.
На підставі викладеного керуючись ст. 19 Конституції України, Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ст. 2, ст.160, ст. 167, ст. 195, ст. 197, п. 1 ст. 198, ст. 201, ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Стаханові Луганської області на постанову Стахановського міського суду Луганської області від 19 січня 2011 р. у справі № 2а-185/11/1231 -задовольнити частково.
Постанову Стахановського міського суду Луганської області від 19 січня 2011 р. у справі № 2а-185/11/1231-змінити.
В абзаці 3 резолютивної частини вислів «з 22 серпня 2010» змінити висловом «01 вересня 2010 року». В іншій частині постанову суду залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий: І.А. Васильєва
Судді: В.Г.Яманко
Е.Г.Казначеєв