Справа №2-732/11

 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

 18 березня 2011 року                                                                                                 м. Донецьк

Куйбишевський районний суд м. Донецька в складі:

головуючого -судді Ларіної О.В.,

при секретарі -Сакович Ю.О.,

за участю представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за  позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності на частину домоволодіння, -

 В С Т А Н О В И В :

 Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання права власності на 35/100 частини домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, яке складається з житлового будинку літ. А-1, загальною площею 63,4 кв.м., житловою площею 40 кв.м. В обґрунтування своїх позовних вимог вказав, що 11 червня 1936 року між Сталінським міським відділом комунального господарства та ОСОБА_5 було укладено «Договір про право забудови вільної земельної ділянки № 10680/2». Земельна ділянка, яка була набута під забудову ОСОБА_5 на підставі зазначеного договору, станом на 11 червня 1936 року, знаходилася по вулиці АДРЕСА_2.

На той же час, станом на 1936 рік, ОСОБА_5 на зазначеній земельній ділянці було збудовано житловий будинок літ. А-1.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_5 помер, про що в Книзі записів актів цивільного стану про смерть за 1950 рік проведено відповідний запис за №358.

Перед смертю, 11 липня 1950 року, ОСОБА_5 склав письмовий заповіт (Реєстровий номер 33794), посвідчений Нотаріусом Сталінської державної нотаріальної контори - ОСОБА_6. Відповідно до змісту зазначеного заповіту спадкодавець заповів своєму сину - ОСОБА_7, будинок дерев'яний, обкладений цеглою, критий етернітом, який складається з 3-х кімнат, 2-х кухонь і веранди. Зазначене планування та будівельні матеріали повністю відповідають графічному плану та опису конструктивних елементів наведеним у технічному паспорті, складеному Бюро технічної інвентаризації м. Донецька 08.12.1986 року щодо будинку літ. А-1.

ОСОБА_7 фактично вступив у володіння та користування зазначеним будинком.

20 червня 1984 року ОСОБА_7 вчинив письмовий заповіт, який посвідчено в.о. державного нотаріуса П'ятої донецької державної нотаріальної контори Сагіровою Т.М. та зареєстровано в реєстрі за №2905.

Зі змісту зазначеного заповіту вбачається, що спадкодавець, на випадок своєї смерті заповів спадкоємцю - своєму синові, ОСОБА_9, будинок з надвірними прибудовами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

На час вчинення такого заповіту ОСОБА_9 вже знаходився у зареєстрованому шлюбі з позивачкою - ОСОБА_3 та проживав з нею однією родиною.

Спадкодавець, ОСОБА_7, помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року. Спадкоємець за заповітом, ОСОБА_9, шляхом подання відповідної заяви, у спадщину не вступив, однак фактично прийняв спадщину, оскільки проживав разом із спадкодавцем на момент відкриття спадщини.

15.06.1992 року виконавчий комітет Куйбишевської районної ради народних депутатів надав ОСОБА_9 дозвіл на експлуатацію сіней літ. а-2, прибудованих до будинку літ. А-1.

24.06.1992 року рішенням виконавчого комітету Куйбишевської районної ради народних депутатів від 24.06.1992 р. № 280/2, кухня 1-1 будинку літ. А-1, була переведена в категорію житлових кімнат. Також зазначеним рішенням були затверджені житлова та загальна площі будинку літ. А-1, які склали, відповідно, 40 кв. м. та 63,4 кв. м.

ОСОБА_9 та позивачка переїхали до будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_3. Таким чином, на момент переїзду, спадкодавець користувався житловим будинком літ. А-2 протягом більш ніж дванадцяти років, а відтак, набув права власності також і на зазначені приміщення та сіні літ. а-2.

ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року. Протягом встановленого законом строку, ніхто з його спадкоємців не заявив про прийняття спадщини. Враховуючи те, що на момент смерті ОСОБА_9, позивачка проживала разом з ним, остання вважає, що право власності на будинок літ. А-2 повинно бути визнане за нею.

Крім того, житловий будинок літ. А-1 на теперішній час входить до домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1. Рішенням Куйбишевської районної ради народних депутатів № 545/1 від 23.12.1992р. були визначені ідеальні частки співвласників. Зокрема, 35/100 частини зазначеного домоволодіння, були визначені за ОСОБА_5. Позивачка вважає, що право власності повинно бути визнане за нею, саме на вказану частку.

Проте, на теперішній час відповідачка оспорює та не визнає право власності Позивачки на нерухоме майно, обмежуючи її у доступі до домоволодіння та помилково вважаючи, що право власності на частину спірного житлового будинку має бути визнане за нею, як за спадкоємицею першої черги (донькою) ОСОБА_9. Тому, позивачка вимушена звернутися за захистом своїх законних прав та інтересів до суду.

У судовому засіданні представник позивача за довіреністю ОСОБА_1 позовні вимоги і їх обґрунтування підтримав у повному обсязі, просив суд, визнати за ОСОБА_3 право власності на 35/100 частини домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, яке складається з житлового будинку літ. А-1, загальною площею 63,4 кв.м., житловою площею 40 кв.м. 

Представник відповідача за довіреністю ОСОБА_2 у судовому  засіданні позовні вимоги визнав у повному обсязі, не заперечував проти їх задоволення.

Суд, заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, вважає позов підлягаючим задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, то 11 червня 1936 року між Сталінським міським відділом комунального господарства та ОСОБА_5 було укладено «Договір про право забудови вільної земельної ділянки № 10680/2» (а.с.23-26). Земельна ділянка, яка була набута під забудову ОСОБА_5 на підставі зазначеного договору, станом на 11 червня 1936 року, знаходилася по вулиці АДРЕСА_2.

У 1936 році, ОСОБА_5 на зазначеній земельній ділянці було збудовано житловий будинок літ. А-1. У цьому ж році ОСОБА_5 було побудовано другий будинок літ.В-1., а у 1959 році його син ОСОБА_7 самовільно побудував будинок літ. Б-1., який відповідно до рішення Виконкому Куйбишевської районної ради депутатів працюючих №5 від 02.04.1969р. прийнято в експлуатацію (а.с.27).

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_5 помер, про що в Книзі записів актів цивільного стану про смерть за 1950 рік проведено відповідний запис за №358 (а.с.28-29).

Перед смертю, 11 липня 1950 року, ОСОБА_5 склав письмовий заповіт (Реєстровий номер 33794), посвідчений Нотаріусом Сталінської державної нотаріальної контори - ОСОБА_6 Відповідно до змісту зазначеного заповіту спадкодавець заповів своєму сину - ОСОБА_7, будинок дерев'яний, обкладений цеглою, критий етернітом, який складається з 3-х кімнат, 2-х кухонь і веранди. Зазначене планування та будівельні матеріали повністю відповідають графічному плану та опису конструктивних елементів наведеним у технічному паспорті, складеному Бюро технічної інвентаризації м. Донецька 08.12.1986 року щодо будинку літ. А-1 (а.с.30-31).

ОСОБА_7 фактично вступив у володіння та користування зазначеним будинком.

20 червня 1984 року ОСОБА_7 вчинив письмовий заповіт, який посвідчено в.о. державного нотаріуса П'ятої донецької державної нотаріальної контори Сагіровою Т.М.. та зареєстровано в реєстрі за №2905 (а.с.17-18).

Зі змісту зазначеного заповіту вбачається, що спадкодавець, на випадок своєї смерті заповів спадкоємцю - своєму синові, ОСОБА_9, будинок з надвірними прибудовами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

На час вчинення такого заповіту ОСОБА_9 вже знаходився у зареєстрованому шлюбі з позивачкою - ОСОБА_3 та проживав з нею однією родиною.

Спадкодавець, ОСОБА_7, помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року. Спадкоємець за заповітом, ОСОБА_9, шляхом подання відповідної заяви, у спадщину не вступив, однак фактично прийняв спадщину, оскільки проживав разом із спадкодавцем на момент відкриття спадщини.

Відповідно до ст.549 ЦК України (в редакції 1963р.), визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

15.06.1992 року виконавчий комітет Куйбишевської районної ради народних депутатів надав ОСОБА_9 дозвіл на експлуатацію сіней літ. а-2, прибудованих до будинку літ. А-1.

24.06.1992 року рішенням виконавчого комітету Куйбишевської районної ради народних депутатів від 24.06.1992р. № 280/2, кухня 1-1 будинку літ. А-1, була переведена в категорію житлових кімнат. Також зазначеним рішенням були затверджені житлова та загальна площі будинку літ. А-1, які склали, відповідно - 40 кв. м. та 63,4 кв. м., що підтверджується копією відповідного рішення (а.с.20).

ОСОБА_9 та позивачка переїхали до будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_3, що підтверджується відповідними відмітками у домовій книзі (а.с.6-14). Таким чином, на момент переїзду, спадкодавець користувався житловим будинком літ. А-2 протягом більш ніж дванадцяти років, а відтак, набув права власності також і на зазначені приміщення та сіні літ. а-2.

ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року. Протягом встановленого законом строку, ніхто з його спадкоємців не заявив про прийняття спадщини.

Крім того, житловий будинок літ. А-1 на теперішній час входить до домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1. Рішенням Куйбишевської районної ради народних депутатів № 545/1 від 23.12.1992р. були визначені ідеальні частки співвласників. Зокрема, 35/100 частини зазначеного домоволодіння, були визначені за ОСОБА_5 (а.с.22).

Згідно до ст.529 ЦК України (в редакції 1963 р.), при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. 

Так, відповідно до ст.549 ЦК України (в редакції 1963р.), визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

Відповідно до ст. 328 ЦК України (в редакції 2003р.) право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст.1268 ЦК України (в редакції 2003р.), спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Таким чином, суд приходить до висновку, що є законні підстави для визнання за ОСОБА_3 права власності на 35/100 частини домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, яке складається з житлового будинку літ.А-1, загальною площею 63,4 кв.м., житловою площею 40 кв.м. 

На підставі ст.ст. 529, 549 ЦК України (в редакції 1963 р.), ст.ст. 328, 1216-1218, 1220, 1222, 1258, 1261, 1268, 1270, 1299 ЦК України (в редакції 2003р.), керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214-215 ЦПК України,-

 В И Р І Ш И В :

 Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності на частину домоволодіння - задовольнити у повному обсязі.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 35/100 частини домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, яке складається з житлового будинку літ. А-1, загальною площею 63,4 кв.м., житловою площею 40 кв.м. 

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом десяти днів після його проголошення. Особами, які не були присутні при оголошенні рішення -в той же строк з дня отримання його копії.

Рішення суду набуває чинності після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набуває чинності після розгляду справи апеляційним судом.

 Суддя Куйбишевського районного 

          суду м. Донецька                                                                                О.В. Ларіна