Справа № 2-403/2011 р.

                                       Р І Ш Е Н Н Я

            І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

29 березня 2011 р.                                                    Ренійський районний суд Одеської області

у складі:   -     головуючого судді Дудник В.І.;

-          при секретарі Пройка С.В.,

-          

розглянувши в попередньому судовому засіданні в м. Рені справу за позовом ОСОБА_1 до Ренійської міської ради Одеської області (третя особа –ОСОБА_2) про визнання права власності на спадкове майно, -

В С Т А Н О В И В:

               Представник відповідача –Ренійської міськради позовні вимоги визнав, щодо їх задоволення не заперечував, просив розглянути справу у його відсутності.   

          Позивачка ОСОБА_1 на задоволенні позовних вимог наполягала, просила про розгляд справи без її участі.

           Третя особа –ОСОБА_2 проти задоволення позовних вимог не заперечує, просив справу розглянути без його участі, про надав відповідну заяву.   

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні попереднього судового засідання.

          Відповідно до ч.4 ст. 130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст. 174 цього ж Кодексу. Згідно з ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

В ході розгляду справи судом були дослідженні наступні докази: копія паспорту громадянки України на ім’я ОСОБА_1 –ІНФОРМАЦІЯ_1; копія паспорту громадянина України на ім’я ОСОБА_2 –ІНФОРМАЦІЯ_2; копія свідоцтва про народження позивачки; копія технічного паспорту на житловий будинок АДРЕСА_1 власниками якого вказаний ОСОБА_3 –ціле;  копія свідоцтва про смерть ОСОБА_3 –помер ІНФОРМАЦІЯ_3 копія довідки комунального господарства міського бюро технічної інвентаризації м. Рені про належність та вартість спірного домоволодіння; копія домової книги для прописки громадян, які мешкають в будинку АДРЕСА_1 з відміткою про прописку позивачки та її покійного батька; копія витягу зі спадкового реєстру (спадкові справи) від 19.05.2010 р.; копія витягу зі спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) від 19.05.2010 р.; копія договору купівлі-продажу на ім’я ОСОБА_3; копії квитанцій про сплату комунальних послуг на ім’я позивачки; заява ОСОБА_2 від 20.08.2010 р. про відмову від прийняття спадщини на користь позивачки.

Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що позивачка ОСОБА_1 була донькою ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 За життя ОСОБА_3 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 12.06.1992 р., посвідченого державним нотаріусом Ренійської районної державної нотаріальної контори, зареєстрованого в реєстрі під № 2194 та в Ренійському МБТІ 24.06.1992 р. під № 4285-30,  належав житловий будинок АДРЕСА_1, де він мешкав разом зі своєю сім’єю без оформлення відповідних правовстановлюючих документів на домоволодіння. Факт належності будинку ОСОБА_3 підтверджується технічним паспортом на будинок, договором купівлі-продажу. На випадок смерті ОСОБА_3 майном, належним йому не розпорядився. У встановлений законодавством строк для прийняття спадщини позивачка, як спадкоємець за законом, звернулася до нотаріальної контори із заявою про її прийняття однак їй було відмовлено, у зв’язку з тим, що для отримання свідоцтва на спадщину на нерухоме майно (у тому числі на житловий будинок або його частку) необхідно додати свідоцтво про право власності на нерухоме майно. Документи, що встановлюють право на це нерухоме майно, відсутні. Отже, в оформленні прийняття спадщини на житловий будинок позивачці було відмовлено за відсутністю правовстановлюючої документації на ім’я померлого, роз’яснено, що питання про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування повинно вирішуватися у судовому порядку.

За життя ОСОБА_3 і до дня його смерті позивачка постійно проживала з батьком та була прописана у спірному будинку, що підтверджується відповідними записами у домовій книзі. Більш того, в останні роки його життя, вони вели спільне господарство, вона допомагала матеріально його утримувати, здійснювала за ним необхідний догляд, купляла ліки, їжу, взяла на себе усі витрати по утриманню спірного будинку. Після смерті батька і до теперішнього часу позивачка продовжує проживати у спірному будинку, фактично управляє ним сама, сплачує всі комунальні послуги, зробила капітальний ремонт, обробляє город, несе усі витрати по утримання будинку.

Окрім позивачки у її батька є ще син ОСОБА_2 –її брат (він же третя особа по справі), який також є спадкоємцем за законом першої черги. Але ОСОБА_2 відмовився від своєї частини спадщини на користь позивачки, про що надав відповідну заяву від 20.08.2010 р. Своєю заяву він підтвердив той факт, що після смерті батька він не вчиняв жодних дій для прийняття спадщини та не претендує на спірний будинок, до нотаріуса з цього приводу також не звертався і звертатися не буде. Весь час з батьком проживала його сестра разом зі своєю рожиною.      

Таким чином, позивачка фактично прийняла спадщину, що залишилася після померлого батька і вважає, що має всі законні підстави для визнання за нею права власності на неї, оскільки до держави вона не перейшла, відумерлою  не визнана, а інші спадкоємці на неї не претендують.

Вивчивши матеріали справи та надані документи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивачки обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки викладені у позові доводи знайшли своє належне підтвердження в судовому засіданні.

Оскільки щодо позовних вимог, обставин справи сторони не заперечують, визнають їх, суд вважає, що факти, які обґрунтовують заявлені вимоги і мають значення для справи встановлені, у зв’язку із чим немає необхідності у підтвердженні їх доказами засобом дослідження показань свідків.

Відповідно до вимог ст. 549 ЦК України 1963 р. для прийняття спадщини встановлюється строк - шість місяців, який обчислюється з моменту відкриття спадщини, якщо спадкоємець протягом вищезгаданого терміну не подав заяви про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. Позивачка по справі є спадкоємцем першої черги за законом (ст. 529 ЦК України (1963р.). Вона юридично не прийняла спадщину, але управляє та  володіє майном померлого батька, несе відповідні витрати по його утриманню, тобто вона фактично прийняла спадщину. Як виходить з положень ст. 346 ЦК України 2003 р. однією із підстав припинення права власності є смерть власника.  Згідно із ст. 25 ЦК України правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті. У випадку смерті власника нерухомого майна, первинну реєстрацію права власності на яке не було проведено та правовстановлюючий документ на яке відсутній, питання про перехід права власності на це нерухоме майно до спадкоємця повинно вирішуватися у судовому порядку. Згідно п. 4 постанови ПВСУ «Про практику розгляду судами України справ про спадкування»№ 4 від 24.06.1983р. (яка діяла на момент виникнення спадкових правовідносин), якщо у строк, передбачений для прийняття спадщини, позивач вступив в управління або володіння спадковим майном або його частиною, суд з цих підстав вирішує питання про визнання права на спадкове майно, а не про продовження пропущеного строку. Факти належності будинку ОСОБА_3 та прийняття спадщини позивачкою після його смерті знайшли своє належне підтвердження в ході розгляду справи. З урахуванням викладених позивачкою та досліджених у судовому засіданні обставин, суд вважає можливим задовольнити вимоги позивачки щодо визнання за нею право власності на житловий будинок АДРЕСА_1

          Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 130, 174, 212, 213    ЦПК України, ст.ст. 529, 548, 549  ЦК України 1964р., ст.ст. 25, 346 ЦК України 2003р., -

В И Р І Ш И В :

1.   Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

2. Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом право власності на житловий будинок садибного типу АДРЕСА_1 успадкованого після смерті її батька ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

                         Суддя                                                            В.І. Дудник