№2-а-3658/11

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

23 березня  2011 року            Торезький міський суд Донецкой области в складі:

          головуючої-судді                    Стріжакової Т.В.

при секретарі                               Бушиної О.С.

розглянувши в залі суду в м.Торезі адміністративну справу за позовом ОСОБА_2  до Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської Ради Донецької області, третя особа Головне управління Державного казначейства України у Донецькій області, про визнання дій протиправними, зобов’язання здійснити недоплачену допомогу на оздоровлення,   

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської ради (далі УПСЗН), третя особа Головне Управління Державного Казначейства України у Донецькій області про поновлення строку звернення до суду, визнання дій протиправними, зобов’язання вчинити певні дії. Свої вимоги мотивував тим, що він перебуває на обліку у відповідача як учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії. Відповідно до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»йому повинна виплачуватися щорічна допомога на оздоровлення  у розмірі 5 мінімальних заробітних плат, але відповідач виплатив допомогу на оздоровлення в розмірах: за 2009 рік у сумі 100грн., за 2010 рік взагалі не виплатив.  Він звернувся до відповідача із проханням здійснити виплати щорічної допомоги на оздоровлення за 2009, 2010 роки у розмірах, які обґрунтувалися на ст.48 ЗУ«Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Відповідно до ЗУ «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку»право на подання позову про відшкодування ядерної шкоди, заподіяної життю і здоров’ю особи, не обмежується строком давності, тому вважає, що строк звернення до суду він не пропустив. На підставі ст.48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»просить поновити строк звернення до суду, визнати дії відповідача неправомірними, зобов’язати відповідача здійснити йому нарахування недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік у розмірі 4245грн., за 2010 рік у розмірі 4705грн., а всього 8950грн. У позові позивач просив про поновлення строку звернення до суду з поважних причин з 01.01.2009р., оскільки страждає рядом захворюванням, але лікується сам, не має достатньо коштів для лікування, постійно змінювалося законодавство щодо підвідомчості розгляду справ, пов’язаних із соціальними виплатами (а.с.1,2).         

Ухвалою суду від 25.01.2011 року позовна заява ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської ради, третя особа Головне Управління Державного Казначейства України у Донецькій області, про визнання дій відповідача неправомірними, зобов’язання відповідача здійснити йому нарахування недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік у розмірі 4245грн. - залишено без розгляду (а.с.8). Провадження у справі відкрито в частині позовних вимог за 2010 рік (а.с.9).

23.03.2011 року позивач, повідомлений  в установленому порядку про час та місце розгляду справи, подав до суду заяву, в якій просив його позов про визнання дій УПСЗН не правомірними, зобов’язанні здійснити недоплачену суму на оздоровлення за 2010 рік із розрахунку: 941грн.х5-100грн.=4605грн. задовольнити, справу розглянути у його відсутність (а.с.22).

Представник відповідача УПСЗН, повідомлений  в установленому порядку про час та місце розгляду справи, подав до суду заяву, в якій просив у позовних вимогах відмовити, надав заперечення, справу просив розглянути у його відсутність (а.с.23).

Представник третьої особи ГУ ДКУ, повідомлений  в установленому порядку про час та місце розгляду справи, подав до суду заяву, в якій просив справу розглянути у його відсутність (а.с.21).

Дослідивши матеріали справи, судом фактично встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, у зв'язку з чим користується правами та пільгами, передбаченими Законом України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, має 2 категорію (а.с.5). Згідно з довідкою УПСЗН позивач перебуває на обліку УПСЗН та отримує щорічну допомогу на оздоровлення згідно із ПКМУ №562 від 12.07.2005р., за 2009р. він отримав 27.01.2010р. суму 100грн., за 2010р. він отримав 19.01.2011р. 100грн. (а.с.16). Позивач звертався до УПСЗН з проханням здійснити йому нарахування та виплату недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення, на що отримав відмову (а.с.6,7).

УПСЗН Торезької міської Ради Донецької області утворюються рішенням міської ради, є підконтрольним та підзвітним міській раді, є юридичною особою (а.с.19,20).

У письмових запереченнях відповідача УПСЗН вказано, що позивач перебуває на обліку в УПСЗН як учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, згідно зі ст.48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат. Але застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (КМУ), рішення якого є обов’язковими для виконання місцевими органами виконавчої влади. Обов’язковість виконання постанов і розпоряджень КМУ закріплена статтею 117 Конституції України. Фінансування витрат, пов’язаних з реалізацією вказаного Закону здійснюється за рахунок державного бюджету. В ч.2ст.95 Конституції України передбачено, що виключно ЗУ Про державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Виходячи із фінансових можливостей, держава гарантує виплату зазначеної допомоги в розмірі, встановленому ПКМУ №562 від 12.07.2005р. Статтею 71 ЗУ „Про державний бюджет на 2009 рік»КМУ надано право встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними програмами. Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008 вказану статтю не визнано не конституційною. Тобто відсутні законодавчі підстави для перерахунку та виплати окремих компенсацій відповідно до розмірів, визначених Законом. Статтею 119 Бюджетного Кодексу України не допускається нецільове використання бюджетних коштів. Компенсація на оздоровлення на 2009, 2010р.р. позивачу виплачена, заборгованості немає. Просить застосувати строк позовної давності і залишити  без розгляду вимоги за 2009 рік. Враховуючи викладене, у позові просив відмовити (а.с.17,18).

Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991року №796-Х11 у абзаці 3 частині 4 статті 48 передбачена щорічна допомога на оздоровлення інвалідам 1 та 2 групи у розмірі п’ять мінімальних заробітних плат, інвалідам 3 групи –чотири мінімальні заробітні плат, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії - п'ять мінімальних заробітних плат. При цьому, розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Постановою КМУ від 12.07.2005р. № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи»всупереч ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” установлено розміри щорічної допомоги на оздоровлення в твердій грошовій сумі, зокрема для 2 категорії у 2010р. в розмірі 100 грн. В цій постанові закріплено конкретні розміри допомоги, що суперечить Закону №796-Х11, котрим визначено кратність одноразової допомоги залежно від розміру мінімальної заробітної плати, яка встановлюється законом.

УПСЗН позивачу щорічну допомогу на оздоровлення за 2010 рік у сумі 100грн. виплатило 19.01.2011 року. Мінімальна заробітна плата на 19.01.2011 року складає 941грн. (ЗУ «Про державний бюджет на 2010 рік»).

Відповідно до ст.22 «Загальної Декларації прав людини», кожна людина як член суспільства має  право на соціальне забезпечення, здійснення необхідних для підтримки її гідності, вільного розвитку її особистості, прав в економічній, соціальній и культурній сферах за допомогою національних зусиль і міжнародного співробітництва і відповідно до структури і ресурсів кожної держави.

Відповідно до ст.8 Конституції України визнається і діє принцип верховенства права. Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй. Чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України (ч.1 ст.9 Конституції України).

Відповідно до ст.22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ч.1ст.17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

ЗУ «Про державні та соціальні стандарти та Державні соціальні гарантії»передбачено, що мінімальний розмір заробітної плати визначається виключно Законами України. При цьому Закони, які встановлювали мінімальні заробітні плати, не містили обмежень щодо застосування норм ст.48 ЗУ вказаного Закону від 28.02.1991року №796-Х11.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади і місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Постанови та інші нормативно-правові акти готуються на підставі Законів, актів чи доручень Президента України, актів КМУ, рішень урядових комітетів, доручень Прем’єр-міністра (пункт 10 розділу У1 Тимчасового регламенту КМУ від 05.06.2000 року №915).

Слід зазначити, що встановлений ще в 1996 році ПКМУ №836 від 26.07.1996р. розмір щорічної допомоги на оздоровлення протягом тривалих років не змінювався, тільки був змінений ПКМУ №562 від 12.07.2005р., він не відповідає розміру, встановленому іншими законами. При цьому вказані закони не містили обмежень щодо застосування ст.48 Закону №796-Х11.

Оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень з цих питань не приймали, звуження змісту та обсягу прав людини не допускається, і виходячи із принципу адміністративного судочинства –верховенства права та загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами, якими є Постанови КМУ, при вирішенні даного спору застосуванню підлягає саме ст.48 Закону №796-Х11 та статті законів, якими передбачені мінімальний розмір заробітної плати, а не ПКМУ від 12.07.2005р. № 562.

Відповідно до ч.4ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акту Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Судом встановлено, що позивачем дотримано умови отримання вказаної допомоги –на законних підставах він перебуває на обліку у відповідача, він має законні сподівання на отримання зазначених Законом коштів За таких обставин та з урахуванням спеціального Закону №796-Х11 УПСЗН повинно виплатити позивачу щорічну допомогу на оздоровлення за зазначений період, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати у розмірі: 941грн. (мінімальна заробітна плата)х5=4705грн.

Суд критично оцінює ствердження відповідача про те, що для розрахунку щорічної допомоги на оздоровлення позивачу, передбаченої ст.48 Закону №796-Х11, необхідно застосовувати ПКМУ від 12.07.2005р. № 562. В цій постанові закріплено конкретний розмір допомоги, що суперечить Закону №796-Х11, котрим визначено кратність одноразової допомоги залежно від розміру мінімальної заробітної плати, яка встановлюється Законом. Кабінет Міністрів України не уповноважений Законом №796-Х11 зменшувати встановлені останнім конкретні розміри доплат, пенсій і компенсацій, у тому числі допомоги на оздоровлення. При вирішенні даного спору Закони України мають пріоритет над підзаконними нормативними актами, якими є ПКМУ від 12.07.2005р. № 562. У Законі №796-Х11 викладено основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя, здоров’я. Пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, звуження підзаконним актом змісту та обсягу права, наданого ЗУ №796-Х11, є безпідставним. Тому при визначенні розміру щорічної допомоги на оздоровлення застосовувати  вказану постанову КМУ не можна.

Суд не приймає аргумент органу державної влади щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань. Щодо виконання рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»вказано, що така відмова є свавільною та незаконною. З огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у зазначеному рішенні, реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань, судом не можуть бути  прийняті до уваги.

Проте ст.71 ЗУ „Про державний бюджет на 2009 рік»КМУ надано право встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними програмами.

Згідно із Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. №10-рп/2008 не відповідають Конституції України (є неконституційними) зміни, внесені підпунктом 11 пункту 28  розділу 11 ЗУ від 28.12.2007р. №107-У1 до ст.48 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Викладене свідчить, що відповідач зобов’язаний виплатити розмір спірної допомоги позивачу за 2010 рік у відповідності до ст.48 ЗУ №796-Х11, а саме у відповідності до розміру мінімальної заробітної плати.

УПСЗН позивачу щорічну допомогу на оздоровлення за 2010 рік виплатило у сумі 100грн., а повинно було виплатити 4705грн. Тому недоплата позивачу щорічної допомоги на оздоровлення складає за 2010 рік: 4705грн.- 100 грн.=4605 грн., його позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст.22 «Загальної Декларації прав людини», ст.8,9,16,19,22,46,50,55 Конституції  України, ст.1,13,48,62,63,70 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991р., ЗУ «Про Державний бюджет на 2009 рік», ст.17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст.ст.2,8,9,10,69-71,79,86,87,94,98,99,100,102,104, 105,158-163,185,186,254 КАС України, -  

П О С Т А Н О В И В :

Визнати неправомірною відмову Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської Ради Донецької області у виплаті ОСОБА_2  щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі, передбаченому ст.48 „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за 2010 рік.

Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської ради здійснити виплату на користь ОСОБА_2  щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік у сумі 4605 грн.

Постанова постановлена в нарадчій кімнаті та проголошено вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 23 березня 2011 року.

Постанова виготовлена в повному обсязі 25.03.2011 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії постанови до Донецького апеляційного адміністративного суду через Торезький міський суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя           Т. В. Стріжакова