Справа № 2-а-223/2011   

ПОСТАНОВА   

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ   

28 березня 2011 року                                                                                             м. Радивилів  

   Суддя Радивилівського  районного суду Рівненської області Драновська С.З., розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Радивилівському  районі  про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни,

В С Т А Н О В И В:   

          09.03.2011 року позивач звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Радивилівському районі про поновлення пропущенного строку для звернення до суду, визнання дій відповідача неправомірними, зобов’язання нарахувати недоплачену  щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни за 2010 рік в сумі 1375 грн. 20 коп., проведення нарахування і виплату  до пенсії як дитині війни в подальшому, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

          В обгрунтування позову посилається на те,  що вона має статус дитини війни та  право на пільги, передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни», зокрема, на отримання державної соціальної допомоги, яка повинна виплачуватися з 1 січня 2006 року у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, що встановлена в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, але в 2010 році така допомога позивачу не оплачувалась. Позивач вважає, що її законні права було обмежено шляхом застосування окремих неконституційних положень нормативно-правових актів та Законів України.   

          Ухвалою суду від 12.03.2011 р. відкрите провадження по справі у порядку скороченого провадження.  Копія ухвали про відкриття скороченого провадження та копія позову направлена судом відповідачу з наданням строку для письмових заперечень на позов або заяви про визнання позову. У встановлений строк від відповідача надійшли до суду заперечення. В яких відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.  Суд, визнав наявні матеріали достатніми для прийняття судового рішення в порядку скороченого провадження та ухвалення постанови відповідно до ч. 6 ст. 183-2 КАС України.

          Суд за результатами розгляду справи в порядку скороченого провадження, оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем  обставини справи, вважає що позов підлягає до задоволення частково.

          Згідно із статтею 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років, є дитиною війни.   

           З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1,  отже є дитиною війни, що підтверджується паспортом позивача та відповідною відміткою в пенсійному посвідченні.   

Виходячи із наведеного, позивач має право на пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни».  

          Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна  соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.

          Що стосується дії ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004 р. № 2195-ІV починаючи з 2008 року по даний час, то згідно з п. 41 розділу II Закону України «Про державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007р. ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004 р. № 2195-ІV було викладено в новій редакції, відповідно до якої дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

              Проте, згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. №10-рп/2008 положення п. 41 розділу II Закону України «Про державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007р. визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Разом з тим в п.5.4 згаданого рішення Конституційного суду України зазначено, що  Законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняючи їх дію чи скасовувати їх , оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві і як наслідок –скасування та обмеження  прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності  зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх не чинними мають використовуватися окремі закони.

         Відповідно до п. 6 резолютивної частини цього рішення, рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнаних неконституційними. Вказане рішення набуло чинності з 22.05.2008 року і є чинне по даний час.  

         Таким чином, з 22.05.2008 року позивач має право на підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції, що  діяла в період  до внесення змін  пп. 2 п. 41 розділу II Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 р. N 107-VI (що визнані неконституційними).

       Згідно з ч.3 ст. 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Тому, пенсії та інші види соціальних виплат, що є єдиним джерелом існування не можуть бути нижче від прожиткового мінімуму, який встановлюється законом.

Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року № 966-14 для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком застосовується прожитковий мінімум.

Тобто, з вищезазначеного випливає, що прожитковий мінімум є базою для розрахунку мінімальної заробітної плати, мінімальної пенсії за віком, інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України, та ґрунтується, зокрема, на ч.3 ст. 46 Конституції, у відповідності до якої пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги  не можуть бути нижчими ніж прожитковий мінімум, встановлений законом.

Розмір прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність визначено Законами України про державний бюджет на відповідний рік.

Отже, величиною мінімальної пенсії за віком,  від якої має бути обраховано 30 % підвищення до пенсії дітям війни, є встановлений законом прожитковий мінімум.

         Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

П. 3 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України  № 1261 від 24.10.2007 р. (далі Постанова № 1261), до основних завдань Пенсійного фонду України віднесено, зокрема,  забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок  коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством. У п.8 вказаної Постанови до джерел формування коштів Пенсійного фонду України відносяться також кошти державного бюджету та державних цільових фондів, що перераховуються до Фонду у випадках, передбачених законодавством. Відповідно до Указу Президента України № 121/2001 від 01.03.2001 року Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України.

А відтак, беручи до уваги те, що згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни»дітям війни виплачується підвищення саме до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, суд, керуючись положеннями Указу Президента України № 121/2001 від 01.03.2001 р. та зазначеної вище Постанови №1261, приходить до висновку, що саме органами Пенсійного фонду України позивачу мало виплачуватись підвищення пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

              Суд вважає необхідним визначити, що реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання суб’єктами владних повноважень на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов’язань, не приймається до уваги. Так, у справах «Кечко проти України»та «Бурдов проти Росії»Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань.

               Керуючись принципом верховенства права, суд з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, зазначає, що правовідносини, які виникають в процесі реалізації права на отримання надбавки до пенсії будуються на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Як свідчить позиція  ЄС  принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це надання дітям війни підвищення до пенсії, то така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

          Відповідно до ч. 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.   

          Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що відповідач не довів правомірність його дій, яка полягає у невиплаті позивачу підвищення до пенсії за період  з 09 вересня 2010 року по 31 грудня 2010  року, встановленого ст. 6 Закону № 2195-ІV, у зв'язку з чим позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню в цій частині.   

Звернення до суду зумовлене наявністю вже порушених прав, свобод чи інтересів, на захист яких звертається особа, у зв'язку з чим визнання будь-якого права на майбутнє є безпідставним та необґрунтованим. З огляду на викладене, позовні вимоги в  частині нарахування і виплати позивачу 30% надбавки до пенсії як дитині війни в подальшому не обґрунтовані та до задоволення не підлягають.

Ухвалою від  28 березня 2011 року позов в частині покладення обов’язку нарахувати та виплатити щомісячну соціальну допомогу у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2010 року по 08.09.2010 року залишено без розгляду у зв'язку з пропуском процесуального строку, передбаченого ч.2 ст.99 КАС України.

Суд з відповідача судового збору  не стягує, так як в силу п.34 ч.1 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»Пенсійний фонд України, його підприємства, установи й організації від сплати державного мита звільняються.                         

               На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 22, 92 Конституції України, ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст.52 Закону України «Про Державний бюджет на 2010 рік», ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», ст.ст. 2, 11, 21, 69-71, 99, 100, 105, 122, 160-162, 183-2 КАС України, суд,   

  П О С Т А Н О В И В :   

           Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Радивилівському  районі  про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни - задовільнити частково.

          Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Радивилівському  районі щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті надбавки до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в розмірі  30 % мінімальної пенсії за віком за період з 10.09.2010 року по 31.12.2010 року.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Радивилівському  районі Рівненської області  нарахувати та виплатити ОСОБА_1  підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 10.09.2010 року по 31.12.2010   року.

В частині позовних вимог про нарахування і виплату згаданої щомісячної надбавки до пенсії як дитині війни в подальшому –відмовити.

          Присудити з Державного бюджету на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі  3,40 грн.

          Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду  через Радивилівський  районний суд Рівненської області протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.   

           При не подані в 10-денний строк апеляційної скарги постанова набирає законної сили по закінченню цього строку, а при поданні апеляційної скарги постанова набирає законної сили по закінченю розгляду справи апеляційним судом.

Суддя:                           Драновська С.З.