Справа № 2-482/2011 р.

Р І Ш Е Н Н Я

            І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И              

21 березня 2011 р.                                          Ренійський районний суд Одеської області

у складі:   -     головуючого судді Дудник В.І.;

-          при секретарі Пройка С.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в м. Рені справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на нерухоме майно, -

В С Т А Н О В И В:

               Відповідачка ОСОБА_2, позов  визнала, проти задоволення позовних вимог не заперечувала, просила розглянути справу в попередньому судовому засіданні без її участі.

          Позивач ОСОБА_1 на задоволенні позову наполягав, просив розглянути справу без його участі.

          Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення  у справі можливо  постановити при проведенні попереднього судового засідання.

          Відповідно до ч.4 ст. 130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст. 174 цього ж Кодексу. Згідно з ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

В ході розгляду справи судом були досліджені наступні докази: копія паспорту громадянина України ОСОБА_1 –ІНФОРМАЦІЯ_1; копія паспорту громадянки України ОСОБА_2 –ІНФОРМАЦІЯ_2; копія розписки ОСОБА_2 про отримання від позивача грошей за будинок; копія рішення Ренійського районного суду Одеської області від 24.11.2009 р. про визнання права власності на спадкове майно за ОСОБА_2; копія технічного паспорту на житловий будинок АДРЕСА_1 області, власницею якого є ОСОБА_2; копія витягу КП «Ренійське бюро технічної інвентаризації»№ 26601978 від 05.07.2010 р. про реєстрацію права власності за ОСОБА_2 житлового будинку АДРЕСА_1 копія довідки КП «Ренійське бюро технічної інвентаризації»від 26.01.2011 р. № 7 про належність та вартість будинку; договір купівлі-продажу від 01.12.2009 р.

Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із вищезгаданими вимогами до ОСОБА_2, зазначивши, що 01.12.2009 р. між ним та відповідачкою була досягнута домовленість про купівлю-продаж нерухомості, згідно якої відповідачка продала, а він купив житловий будинок АДРЕСА_1 за 16 000 грн. 01.12.2009 р. позивач передав відповідачці обумовлену суму, отримання якої підтверджується договором купівлі-продажу від 01.12.2009 р., в якому зазначено, що гроші сплачені саме за купівлю нерухомості, а відповідачка передала позивачу документи на житловий будинок. Оскільки на момент укладення угоди сторони не мали змоги укласти договір у письмовому порядку та засвідчити його нотаріально, вони домовилися зробити це згодом. Після вчинення правочину позивач почав проживати у будинку, організував догляд за придбаною нерухомістю, сплачує всі необхідні комунальні платежі. З метою нотаріального засвідчення правочину, позивач неодноразово звертався до колишньої власниці, однак ОСОБА_2 від посвідчення договору ухиляється, на прохання позивача не реагує, а на зустрічі жодного разу не приходила, мотивуючи поганим самопочуттям. При зверненні до відповідних органів з питанням про переоформлення документації на житловий будинок на себе, позивачу було роз’яснено, що зробити це неможливо, оскільки у сторін відсутній правовстановлюючий, належним чином завірений документ на доказ вчинення правочину. Враховуючи вищенаведене, позивач  вимушений  був звернутися із позовом до суду.

Згідно ст. 657 ЦК України, договір купівлі-продажу повинен бути укладений у письмовій формі і посвідчений нотаріально, якщо хоча б однією із сторін є громадянин, і недотримання цієї вимоги є підставою для визнання укладеного договору недійсним. ОСОБА_1 із тим, між сторонами була досягнута  взаємозгода за всіх істотних умов договору, покупець передав продавцю обумовлену суму, продавець передав покупцю документи,  нерухомість в натурі. Позивач фактично вступив у володіння і розпорядження нерухомістю, після укладання правочину виконав поточний ремонт, організував догляд за  майном, тобто правочин між сторонами фактично відбувся.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки доводи позивача знайшли своє належне підтвердження в судовому засіданні.  

Згідно ст. 220 ЦК України договір, укладений  із порушеннями нотаріальної форми є нікчемним. Однак, в ч.2 вищевказаної статті зазначено, що якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається. Така можливість передбачена законом як одна із форм захисту інтересів добросовісного учасника цивільних правовідносин. Таким чином, по даній справі між сторонами при укладанні договору купівлі-продажу була досягнута угода по всіх істотних умовах: відповідачці передані гроші, позивачу – об'єкт нерухомості, яким він на теперішній час користується, проте через нотаріальне непосвідчення договору, не може ним розпорядитися, переоформити на себе. Факти укладення угоди, передачі грошей у рахунок вартості нерухомості підтверджуються договором купівлі продажу від 01.12.2009 р., крім того, обставини продажу, передачі грошей сама відповідачка не заперечує. В даний час звернення за оформленням договору купівлі-продажу є неможливим, оскільки прохання позивача з цього приводу відповідачкою не сприймаються.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Крім того, ч. 3 ст. 334 ЦК України встановлено, що право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Виходячи із вищенаведеного, угода (правочин) між сторонами відбулася, вона виконана в повному обсязі, нею були припиненні обов’язки відповідачки щодо домоволодіння та встановленні права на нерухомість у позивача, тому є правові підстави визнати договір дійсним та право власності на  домоволодіння за позивачем.

          Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 130, 174, 212, 213  ЦПК України,  ст.ст. 220,  328, 334, 386, 392, 657 ЦК України 2003р., -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

2. Укладений із порушенням вимоги про нотаріальне посвідчення договір купівлі-продажу від 01.12.2009 р., згідно із яким ОСОБА_2 продала, а ОСОБА_1 купив житловий будинок садибного типу № 4 з надвірними та господарськими спорудами, який складається з: літ “А»- житловий будинок загальною площею 46,40 кв.м., житловою площею 27,40 кв.м., літ. «Б»- сараю, літ. «Г»- вбиральні, 1-3 - огорож, 4 –споруди, який розташований на земельній ділянці 400 кв.м. по АДРЕСА_1 - за 16 000 (шістнадцять тисяч) грн. - визнати  дійсним.

3. Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок садибного типу № 4 з надвірними та господарськими спорудами, який складається з: літ “А»- житловий будинок загальною площею 46,40 кв.м., житловою площею 27,40 кв.м., літ. «Б»- сараю, літ. «Г»- вбиральні, 1-3 - огорож, 4 –споруди, який розташований на земельній ділянці 400 кв.м. по АДРЕСА_1.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

                              Суддя                                                       В.І. Дудник