Ульяновський районний суд Кіровоградської області    

                            Справа № 2-а-33/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" січня 2011 р.

 Суддя  Ульяновського  районного суду  Кіровоградської  області Ясінський Л.Ю. у відсутності сторін їх представників, розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом  ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в  Ульяновському  районі Кіровоградської області  про  перерахування пенсій з врахуванням щомісячної соціальної допомоги дітям війни за 2006-2010 року та її подальшої щомісячної виплати,

ВСТАНОВИВ:

01 грудня 2010 року  ОСОБА_1 звернулась в суд  з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Ульяновському  районі  Кіровоградської області, в якому просить  зобов'язати відповідача провести перерахунок  та  виплатити  їй державну соціальну допомогу з 01.01.2006 року по 2010 рік.

Свої вимоги мотивує тим, що відповідно до  п.1 ч.1 ст. 1 Закону України  "Про соціальний захист дітей війни" є дитиною війни.

Згідно зі ст. 6 зазначеного Закону з 01 січня 2006 року їй  повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, однак така допомога не виплачувалась, тому просить вимоги задовольнити.

Судом винесено ухвалу про відкриття скороченого провадження у справі, копію якої направлено відповідачу.

Відповідач копію ухвали про відкриття скороченого провадження отримав та у встановлений законодавством строк надав суду письмові заперечення на позов, в якому визнає той факт, що позивач має право на отримання доплати до пенсії  як такий, що має статус "дитини війни" у відповідності до ст. 6 Закону України "Про  соціальний захист дітей війни", але  оскільки механізм реалізації положень вказаної норми відсутній і фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України, а не коштів бюджету Пенсійного фонду України просить в задоволенні позовних вимог відмовити. Крім того в запереченні зазначає, що  стаття 99 КАС України встановлює, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду. Для  звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк. Згідно ст.100 КАС України адміністративний позов поданий після закінчення 6 місяців залишається без розгляду.

Розглянувши письмові заяви сторін, а також дослідивши матеріали справи, суддя приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

             Приписами ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", визначено, що дитина війни, це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення Другої  світової війни (2 вересня 1945р.) було менше 18 років.

В ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", № 2195-ІV від 18.11.2004р.(зі змінами), зазначено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Позивачка – ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, відноситься до соціальної категорії - "Дитина війни", перебуває на обліку в УПФ України у Ульяновському районі Кіровоградської області, має право на пільги, встановлені законодавством України для дітей війни, що підтверджується копіями документів, які знаходяться в матеріалах адміністративної справи:  копією паспорту громадянина України (а.с. 3), копією посвідчення з відміткою "ДИТИНА ВІЙНИ" (а.с. 4), тобто на неї  розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України "Про соціальний захист дітей війни" .

Згідно ст. 72 КАС України дана обставина доказування не потребує як така, що визнається сторонами, суд не має сумнівів щодо достовірності цієї обставини та добровільності її визнання.

Згідно ст. 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок  коштів Державного бюджету.

Пунктом 17 статті 77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" було зупинено на 2006р. дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".           

Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" від 19.01.2006р. №3367-ІV пункт 17 статті 77 вказаного Закону виключено, а статтю 110 викладено у новій редакції, якою встановлено, що пільги дітям війни, передбачені статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", запроваджуються у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.Проте, протягом 2006р. Кабінетом Міністрів України вказаний порядок запровадження та виплати пільг дітям війни, які передбачені статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", визначений не був. Таким чином, фінансування виплат підвищення пенсії дітям війни з Державного бюджету у 2006р. не проводилось.

          Вказані вище положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" неконституційними не визнавалися, отже для проведення позивачці спірних виплат у 2006р. правові підстави відсутні, тому позовні вимоги позивачки про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити їй недоплачену  соціальну допомогу з 01.01.2006р. по 01.01.2007р. задоволенню не підлягають.

Відповідно до п. 12 ст. 71Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.2006р. № 489-V (зі змінами) дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни",  № 2195-ІV від 18.11.2004р. (зі змінами) зупинено на 2007р.

Проте рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007р.№ -рп/2007, положення ст.71Закону України   "  Про Державний бюджет України на 2007 рік", від 19.12.2006р. № 489-V (зі змінами), яким зупинено на 2007р.дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" -  визнано таким, що не відповідає Конституції України (визнано неконституційним).

Згідно п. 5 резолютивної частини  вказаного рішення  Конституційного Суду  України  зазначене рішення має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей Законів, що визнані неконституційними.

В ст. 152 Конституції України визначено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, тобто рішення Конституційного Суду  України № 6-рп/2007 від 09.07.2007р. зворотної дії в часі не має і на період до 09 липня 2007р. не поширюється.

З урахуванням вище зазначеного суд дійшов висновку, що з 09.07.2007р. - з дня прийняття рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 відновлено право позивачки ОСОБА_1 –на нарахування та отримання нею підвищення на 30% мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет  визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове  спрямування цих видатків.

П.п. 3, 4 ст. 22 Бюджетного кодексу України встановлено, що Управління Пенсійного Фонду, як головний розпорядник коштів місцевого бюджету отримує бюджетні призначення  шляхом їх затвердження у Законі про державний бюджет України чи рішення про місцевий бюджет.

Статтею 23 Бюджетного кодексу України встановлено, що управління Пенсійного Фонду може здійснювати з бюджету будь-які бюджетні зобов'язання та платежі лише за наявності відповідного бюджетного призначення, які встановлюються Законом про Державний бюджет чи рішення про місцевий бюджет.

Враховуючи зазначені норми законодавства, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог позивачки в частині стягнення на її користь недоплаченої, як дитині війни, щомісячної державної соціальної допомоги за період до 09.07.2007р.

Згідно з п. 41 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік  та про внесення змін до деяких законоданчих актiв України" вiд 28.12.2007р., який набрав чинності з 01.01.2008р., ч. 1 ст. 6 Закону України "Про соцiальний захист дiтей вiйни", викладена в новiй редакції, визначено, що дiтям вiйни (крiм тих, на яких поширюється дiя Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантiї їх соцiального захисту") до пенсiї або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соцiальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Ч. 4 ст. 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993р. № 3551-ХІІ визначено, що учасникам війни пенсії підвищуються  на 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

22 травня 2008р. Конституційним Судом України прийнято рішення № 10-рп/2008, згідно якого положення, п. 36-100 роздiлу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рiк та про внесення змiн до деяких законодавчих актів України" визнані неконституційними.

Відповідно до ч.2 ст.150 Конституції України до повноважень Конституційного Суду України належить: офіційне тлумачення Конституції України та законів України. З питань, передбачених цією статтею, Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обов'язковими до виконання на всій території України та є остаточними і не можуть бути оскаржені.

Таким чином, враховуючи преюдиціальне значення рішення Конституційного Суду України для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статті зазначеного Закону, що визнані неконституційними, суд приходить до висновку про обов'язок відповідача перерахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії у розмірі, встановленому статтею 6 Закону № 2195-IV від 18 листопада 2004 року.

В 2009-2010 роках дія ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не призупинялася, а застосування відповідачем положень постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року щодо визначення розміру підвищення пенсії є безпідставним, оскільки розмір підвищення пенсії визначений Законом України "Про соціальний захист дітей війни", який має вищу юридичну силу, ніж постанова Кабінету Міністрів України.

Згідно з ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, в у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Доводи відповідача, викладені у запереченнях проти позову, не можуть бути прийняті до уваги та слугувати підставою для відмови в задоволенні у повному обсязі вимог позивача, оскільки особливий статус "дітей війни" та обумовлені цим Законом державні соціальні гарантії дітям війни, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами (ч.2 ст.3 Закону № 2195-IV).

          Статтею 99 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Позивачу стало відомо про порушення його прав 5 листопада 2010 року після отримання з управління Пенсійного фонду України в Ульяновському районі Кіровоградської області довідки про розмір надбавки "дитини війни". Оскільки позивач є людиною похилого віку, який не має відповідних знань і доступу до нормативних документів, крім цього, строк позовної давності для звернення до суду,  шляхом прийняття змін до чинного законодавства, постійно змінювався  (один рік, три роки, півроку) та враховуючи стан здоров"я і юридичну необізнаність позивача, який не міг в повній мірі слідкувати за змінами законодавства, про порушення своїх прав дізнався перед зверненням до суду, тому з метою захисту порушенного права, суд не вважає за можливе застосувати наслідки пропущення строку  звернення до суду і рахує   причини пропуску строку  поважними.

Враховуючи вищенаведене, оцінюючи перелічені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і всебічному з'ясуванні обставин в адміністративній справі в їх сукупності, на підставі ст.ст. 22, 64, 152 Конституції України, ст. ст. 1, 6-7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", ст. ст. 77, 110 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік", Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік", п. 12 ст. 71 та ст. 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. № 6-рн/07 (у справі № 1-29/2007 про соціальні гарантії громадян), підпункту 2 пункту 41 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", рішення Конституційного Суду України №10-рн/2008 від 22.05.2008 р., Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік", пп. 1, 3, 15 Положення про Пенсійний фонд України, керуючись ст.ст. 2-3, 6, 8, 17, 71-72, 99-104, 183-2, 185-186 КАС України, судя,-

ПОСТАНОВИВ:

          Адміністративний позов  ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в  Ульяновському  районі Кіровоградської області  про  перерахування пенсій з врахуванням щомісячної соціальної допомоги дітям війни за 2006-2010 роки, задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Ульяновському районі Кіровоградської області та зобов'язати його здійснити перерахунок і виплату щомісячної грошової надбавки до пенсії, як особі, що має статус "дитини війни»ОСОБА_1 у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за періоди із 09 липня 2007 р. по 31 грудня 2007 р., з 22 травня 2008 р. по 31 грудня 2008 р., а також з 1 січня 2009 року по 1 жовтня  2010 року відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з урахуванням норм ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та раніше проведених виплат.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова суду, прийнята у порядку скороченого провадження, підлягає негайному виконанню.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Ульяновський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили у порядку, встановленому ст.254 КАС України.   

Суддя:Л. Ю. Ясінський