Справа № 2-553/2009
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.05.2009 року Виноградівський районний суд Закарпатської області в особі:
головуючого - судді Назарова П. О., при секретарі Конар В.М.
за участі позивача: ОСОБА_1,
представника відповідача: ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Виноградів цивільну справу за позовом, ОСОБА_1 до Виноградівської міської ради, ОСОБА_3 про скасування державного акту на право приватної власності на землю,
ВСТАНОВИВ:
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про скасування державного акту на право приватної власності на землю та визнання права власності на земельну ділянку.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 06.08.2008 року позивачка по справі, ОСОБА_1, прийняла в дар від ОСОБА_4 (своєї матері) згідно Договору дарування № 3312 від 06.08.2008 року житловий будинок з надвірними спорудами АДРЕСА_1, загальною площею 83, 2 кв. м. -Цей житловий будинок належав ОСОБА_4 на підставі Договору дарування від 27.03.1996 року (дарувальник ОСОБА_3.). На час укладення останнього договору мова йшла про житловий будинок з надвірними спорудами, який розташований на земельній ділянці 600 кв. м. Щодо самої земельної ділянки, то ОСОБА_4 вважала, що остання автоматично перейшла у її власність разом із подарованим їй будинком, оскільки відповідно до ст. 30 Земельного кодексу України від 15.03.1991 року, який діяв на час укладення договору дарування, при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об’єктами переходить і право власності на земельну ділянку. Отримавши в дар будинок, у Виноградівському БТІ було виготовлено технічну документацію на житловий будинок, а саме: технічний паспорт на будинок АДРЕСА_1 та генеральний план присадибної ділянки, розташованої в АДРЕСА_1. із зазначенням ОСОБА_1, як власника житлового будинку.
При укладенні договору дарування будинку позивачці було роз’яснено зміст ст. 120 Земельного кодексу України про приватизацію земельної ділянки, на якій розташований житловий будинок з надвірними спорудами, у зв’язку з чим в грудні місяці 2008 року остання звернулася до Виноградівської міської ради із заявою про приватизацію’присадибної земельної ділянки по АДРЕСА_1 (передачу у власність) для обслуговування житлового будинку та надвірних споруд, але їй було відмовлено у вирішенні даного питання та письмово повідомлено, що вказана присадибна ділянка знаходиться у власності ОСОБА_3, відповідно до Державного акту на право власності на землю за № 862 від 14:03.1996 року.
Позивачка вважає, що її мати, ОСОБА_4. у 1996 році прийняла в дар житловий будинок по АДРЕСА_1 і відповідно до ст. 30 Земельного кодексу України від 15.03.1991 року автоматично стала власницею земельної ділянки на якій розташований даний будинок, а саме за адресою: АДРЕСА_1. але не знала, що її слід переоформити. Тому ОСОБА_1 вважає, що Державний акт на право власності на землю за № 862 від 14.03.1996 року в частині, що стосується земельної ділянки, розташованої в АДРЕСА_1 в розмірі 633 м2 підлягає скасуванню.
Позивачка ОСОБА_1 в судовому засіданні в порядку ст. 31 ЦПК України уточнила свої позовні вимоги та просила суд скасувати державний акт на право приватної власності на землю виданого громадянину ОСОБА_3 серії ЗК 003-00885, пояснивши, що бажає обслуговувати свій власний будинок з надвірними спорудами і належним чином виготовити правовстановлюючі документи на земельну ділянку для обслуговування власного жилого будинку з надвірними спорудами, загальна площа якої становить 633 квадратні метри.
Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні уточнені позовні вимоги визнав повністю та не заперечив щодо їх задоволення.
Відповідач ОСОБА_3, оголошення про виклик якого, розмішено в засобах масової інформації, отже в порядку ч.9 ст. 74 ЦПК України він вважається повідомленим про день, час та місце розгляду справи належним чином своєчасно, в судове засідання з невідомих суду причин не з’явився і від нього не надійшло жодного клопотання про відкладення слухання справи або. поважні причини неявки, тому визнаючи в порядку ст. 169 ЦПК України необов’язковим відібрання від нього особистих пояснень, суд вважає можливим провести розгляд даної справи у його відсутності..
Заслухавши пояснення, обстеживши матеріали справи, та враховуючи, що у справі наявні достатні матеріали про права і взаємовідносини сторін, суд приходить до висновку, що уточнені позовні вимоги є підставними та підлягають задоволенню, оскільки в судовому засіданні встановлені ті обставини на які посилається позивачка в своїй заяві, представником відповідача уточнені позовні вимоги визнано повністю, що не суперечить закону та не порушує чиїх-небудь прав та охоронюваних законом інтересів, тому повне визнання ним уточненого позову в порядку ст. 174 ЦПК України прийнято судом.
Розглядаючи вказану справу в межах заявлених вимог та наданих сторонами доказів, суд приходить до переконання, що дані конкретні правовідносини регулюються нормами Земельного кодексу України 2001 року (чинний) та Земельного кодексу України 1991 року.
Так, у відповідності до ч. 1 ст. 30 Земельного кодексу України (1991 року) при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об’єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення.
Крім того, згідно до п. "г" ч. 1 ст. 1213емельного кодексу України’(2001 року) громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або " комунальної власності для будівництва та обслуговування жилого будинку, . господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в містах — 0.10 гектара.
В судовому засіданні встановлено, що згідно договору дарування № 3312 від 06.08.2008 року позивачка ОСОБА_1 отримала в дар житловий будинок з надвірними спорудами АДРЕСА_1, загальною площею 83, 2 кв. м. Цей житловий будинок належав ОСОБА_4 на підставі Договору дарування від 27.03.1996 року (дарувальник ОСОБА_3.) (а.с. 5). Отримавши в дар будинок, у Виноградівському БТ1 було виготовлено технічну документацію на житловий будинок, а саме: технічний паспорт на будинок АДРЕСА_1 (а.с. 10) та генеральний план присадибної ділянки (а.с. 6), розташованої в АДРЕСА_1. із зазначенням ОСОБА_1, як власника житлового будинку. Звернувшись до Виноградівської міської ради із заявою про приватизацію присадибної земельної ділянки по АДРЕСА_1 (передачу у власність) для обслуговування житлового будинку та надвірних споруд, їй було відмовлено у вирішенні даного питання та письмово повідомлено, що вказана присадибна
ділянка знаходиться у власності ОСОБА_3, відповідно до Державного акту на право власності на землю за № 862 від 14.03.1996 року (а.с. 8).
За таких обставин, оцінюючи всі докази в їх сукупності., суд вважає, що уточнені позовні вимоги підставні та підлягають до задоволення в повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 3, 10, 31, 60, ч.9 ст. 74, ст. ст. 169, ст. ст. 212-215 ЦПК України, ст. ст. 15, 16 ЦК України ст. ст. 121, 152, 158 Земельного кодексу України 2001 року (чинний), ст. 30 Земельного кодексу України в редакції 1991 року, суд -
ВИРІШИВ:
Уточнені позовні вимоги задовольнити.
Скасувати Державний акт на право приватної власності на землю виданого громадянину ОСОБА_3 серії 3К 003-00885. зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 862 від 12.03.1996 року.
Рекомендувати Виноградівській міській раді оформити право власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, необхідну для будівництва і обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1, власником якого є ОСОБА_1.
На рішення може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з наступного дня після проголошення рішення, а також апеляційна скарга протягом двадцяти днів з наступного дня після подання заяви про апеляційне оскарження, через даний районний суд.