Справа № 1519/2-341/11
УКРАЇНА
МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ
_________________________________________________________________________________________________
Справа № 2-341
2011 р.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 лютого 2011 року м.Одеса
Малиновський районний суд м. Одеси в складі:
судді –Маркарової С.В.
за участю секретаря Дмитришина Є.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про повернення суми позики, відшкодування моральної шкоди, -
ВСТАНОВИВ:
17.07.2009 року позивач звернулась із позовом до ОСОБА_3 про повернення суми позики із урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми в розмірі 291.665 грн. 28 коп.
В процесі розгляду справи ОСОБА_2 збільшила розмір позовних вимог та просила стягнути на свою користь суму позики –13.300 доларів США та 1.650 доларів США в національній валюті України на час ухвалення рішення; через прострочення відповідачем грошових зобов’язань суму інфляції за весь час прострочення –162.007 грн., 3 % річних від простроченої суми –924 грн., пеню –18.144 грн.
В обґрунтування своїх вимог вона послалась на те, що позичила відповідачеві грошові кошти у розмірі 1.650 доларів США строком до спливу 2000 року та 13.400 доларів США до 5.12.2001 року.
Відповідач, однак, у обумовлений договорами строк повернула тільки частину боргу, а саме 100 доларів США, від повернення решти ухиляється.
Позивач також стверджувала, що порушенням умов договору ій заподіяна моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях через неможливість користування своїм майном, сварках із рідними, необхідністю трати часу на повернення грошових коштів.
Крім задоволення позовних вимог, позивач просила присудити на свою користь витрати на оплату судового збору, ІТЗ розгляду справи, правової допомоги - 1.000 грн., визнати поважною причину пропуску позовної давності.
Позивач в судовому засіданні такі позовні вимоги підтримала.
Представник відповідача позов не визнав.
З’ясувавши обставини, на які сторони послались як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши наявні докази, суд вважає, що позов підлягає часткову задоволенню з наступних підстав:
Судом встановолено, що між сторонами укладені договори позики, за якими позивач передала у власність відповідача грошові кошти у розмірі 1.650 доларів США та 13.400 доларів США, а відповідач зобов’язалась повернути їй таку ж суму грошей у термін до кінця 2000 року та 5.12.2001 року, відповідно.
Відповідно до ст. 1047 ЦК України договори укладені в письмовій формі та підтверджується розписками позичальника, дослідженими в судовому засіданні.
Окрім того, як факт укладення договорів, так і факт отримання спірних грошей за договорами визнавався представником відповідача в судовому засіданні.
В порушення умов договорів ОСОБА_3 в добровільному порядку позику у повному обсязі не повернула, а саме у розмірі 14.950 доларів США.
Оскільки, ОСОБА_3 в порядку ст. 60 ЦПК України, за якої кожна сторона зобов*язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, не доведений факт повернення нею спірних грошей у обумовлений договорами позики строк, суд дійшов висновку про порушення прав позивача через неналежне виконанння відповідачем взятих на себе договірних зобовязань.
При вирішенні спору суд враховує, що про порушення своїх прав позивачеві стало відомо в грудні 2001 року, а до суду вона звернулась 17.07.2009 року, тобто із пропуском встановленого ст.257 ЦК України строку.
Однак, виходячи з того, що строком позовної давності захищається порушене право особи, а суд при розгляді справи встановив його, вважає можливим задовольнити клопотання ОСОБА_2, визнавши поважною причину пропуску позовної давності.
Так, дослідивши фактичні взаємини сторін в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 неодноразово в досудовому порядку зверталась до відповідача з вимогою про повернення свого майна, що визнавалось предстаником ОСОБА_3 в процесі розгляду справи, через приятельські стосунку, сумісну роботу, вагітність відповідача та народження дитини, ОСОБА_2 погоджувалась на вмовляння відповідача почекати із поверненням грошей.
При таких обставинах 14.950 доларів США, які відповідач не повернула позивачеві відповідно до умов укладених договорів та які на час ухвалення рішення за офіційним курсом НБУ складають 118.553 грн. 50 коп. підлягають стягненню на користь ОСОБА_2
Крім того, враховуючи, що договорами позики, які уклали сторони, встановлені дати повернення боргу, але відповідачем зобов’язання в строк не виконане і цивільні правовідносини по поверненню боргу між сторонами існують по теперішній час, суд вважає можливим застосування ст. 625 ЦК України, яка передбачає у разі прострочення грошових зобов’язань, зобов’язання відповідача сплатити суму боргу з урахуванням 3 % річних від простроченої суми у розмірі 924 грн.
Розмір заборгованості за договором з урахуванням 3 % річних від простроченої суми складає 119.477 грн. 50 коп., що підтверджується наданим позивачем розрахунком, відповідачем не спростований та перевірений судом на час ухваленння рішення.
Інший розмір відсотків договорами не встановлений.
За неможливість виконання грошового зобов’язання, боржник від відповідальності не звільняється (ч.1 ст. 625 ЦК України).
При таких обставинах, вимоги позивача є обґрунтованими, а наявна за договором позики заборгованість підлягає стягненню з ОСОБА_3 на користь позивача у розмірі 119.477 грн. 50 коп.
Водночас, суд не погоджується з вимогами ОСОБА_2 про стягнення на її користь суми пені –18.144 грн. та інфляції за весь час прострочення зобов*язання –162.007 грн. оскільки:
Відповідно до ст. 546 ЦК виконання зобовязання може забезпечуватись пенею, яка є неустойкою.
Закон передбачає, що угода по виконанню зов*язання укладається у письмовій формі, а неустойка підлягає стягненню у повному обсязі, якщо вона встановлена договором відповідно до ст. 624 ЦК України.
Оскільки при укладенні договорів позики сторонами не обумовлено забезпечення виконання зобовязань за ними неустойкою, вимоги позивача в цій частині є безпідставними.
Відмовляючи у задовленні вимог ОСОБА_2 в частині стягнення на її користь суми інфляції за весь час прострочення зобов*язання суд виходить з того, що індекс інфляції це показник рівня цін на товари та послуги, які встановлюються в національній валюті України, тому норми ч. 2 ст. 625 ЦК України поширюються лише на прострочення грошового зобов*язання, яке визначене договором у гривні.
Крім того, згідно діючого законодавства особа несе відповідальність за заподіяну моральну шкоду у випадках, коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або у випадках, визначених статтями 280, 611, 1167, 1168 ЦК України, а також іншими нормами законодавства, які встановлюють відповідальність за заподіяну моральну шкоду.
Враховуючи, що судом встановлено, що між сторонами виник спір з приводу невиконання договірних зобовязань, а спірними договорами не було передбачено відшкодування моральної шкоди, вимоги позивача в цій частині є необгрунтовними.
Судові витрати на оплату судового збору та ІТЗ розгляду справи, документально підтверджені позивачем підлягають присудженню на його користь в порядку ст. 88 ЦПК України пропрційно до розміру задоволених позовних вимог.
Поряд з тим, сплачена позивачем 1.000 грн. за квитанцією до прибуткового касового ордеру № 126 від 15.07.2009 року СПД ОСОБА_4 не може розглядатися судом як доказ витрат ОСОБА_2 на правову допомогу, оскільки не підтверджує право СПД на надання юридичної допомоги, не встановлює самого виду послуг, які оплачені ОСОБА_2, як і не підтверджує обєму наданих послуг при розгляді даної цивільної справи.
При цьому суд враховує, що в судових засіданнях приймав участь інший представник позивача, який діяв на підставі нотаріально доручення.
Представник особи, яка бере участь у справі, за дорученням має процесуальний статус саме представника цієї особи, що передбачено ст.ст. 26,42 ЦПК України і не може одночасно мати процесуальний статус особи, що надає правову допомоги.
ЦПК України не відносить до судових витрат витрати за послуги представника у суді.
При таких обставинах 1000 грн. не підлягає стягненню на користь позивача як витрати на правову допомогу.
Керуючись ст.ст.15,16 ЦК України, ст.ст. 57, 58, 59, 60, 61, 88, 209, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про повернення суми позики, відшкодування моральної шкоди – задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики у розмірі 119.477 грн. 50 коп.
В решті позову –відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати:
- на оплату судового збору 600 грн.
- на оплату витрат на ІТЗ розгляду справи 110 грн.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області через Малиновський районний суд м. Одеси шляхом подання в 10 –денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя