Справа № 2-11542/10;

                                                                    № 2-874/11

                       Р І Ш Е Н Н Я

                               ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                                  /заочне/

15 лютого 2011 року Московський районний суд м. Харкова в складі:      

головуючого судді Сугачовій О.О.,

за участю секретаря Нечаєвої К.О.,

у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові розглянувши цивільну справу за  позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виселення, без надання іншого житлового приміщення, -

                               в с т а н о в и в:

         Позивач звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3, яким просить виселити останнього із квартири АДРЕСА_1.

         В обґрунтуванні своїх доводів позивач зазначила, що вона є єдиним власником квартири АДРЕСА_1. Біля п’яти років тому, її син ОСОБА_3, розлучившись із своєю родиною, з якою проживав і є зареєстрованим по АДРЕСА_2, повернувся та оселився в квартирі позивача, на що остання дала усну згоду. Однак, з перших днів свого мешкання, відповідач почав проявляти до матері агресію, постійно вчиняючи сварки, а в останні роки, а знаходячись в стані алкогольного сп’яніння, погрожує фізичною розправою, іноді не допускав до квартири, тощо. Оскільки матір позивача є людиною похилого віку, отримала тяжку хворобу, позивач з весни 2008р. вимушена переїхати за місцем мешкання матері для здійснення нагляду. При цьому, відповідач, скористувавшись відсутністю позивача, викидає з квартири належні позивачу речі,  з’явитися до квартири позивач має можливість лише при відсутності сина, оскільки з боку останнього здійснюються перешкоди щодо користування власністю. Також позивач зазначила, що з часу вселення до її квартири, відповідач жодного разу не приймав участі у сплати комунальних та інших послуг за користування житловим приміщенням. Просить позовні вимоги задовольнити.

         Відповідач, його представник в судове засідання не з’явився, будучи повідомленим судом про день та час розгляду справи належним чином, заяв про поважні причині своєї відсутності не надав.

         Суд вислухавши доводи позивача, дослідивши матеріали справи та надані докази, вважає вимоги позову такими, що підлягають задоволенню, виходячи із наступного.

         Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

         Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 що підтверджено рішенням Московського районного суду м. Харкова від 27.09.2005р., відомостями КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації»(а.с.6,7).

         Із загальних Положень про право власності на підставі діючого цивільного законодавства впливає, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна, що зазначено у ст.ст. 317,319 ЦК України.

         Далі, у відповідності до правил ст. 158 ЖК України наймач користується жилим приміщенням у квартирі, що належить громадянові на праві приватної власності, відповідно до договору найму жилого приміщення, котрий укладається між власником квартири і наймачем у письмовій формі з наступною реєстрацією у виконкому місцевої Ради або в органі управління, що ним утворюється з відповідними формою, змістом та умовами найму, у тому числі із зазначенням строку, на якій він укладається.

         Стаття 161 ЖК України зазначає, що наймачі вправі вселити в займане ним жиле приміщення у квартирі, що належить громадянові на праві особистої власності, свою дружину, дітей... за письмовою згодою власника квартири.

         Отже, судом встановлено, що з боку позивача, як власниці спірної квартири з ОСОБА_2 договір найму житлового приміщення не укладався, письмової згоди на вселення не отримувалось, відповідно, тобто, незважаючи на дозвіл позивача проживати її сина у власній квартирі, вселення останнього відбулося із порушенням чинного законодавства.

         Відповідно до правил ст. 156 ЖК України, члени сім’ї власника квартири зобов’язані дбайливо ставитися до квартири. Повнолітні члени сім’ї власника зобов’язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) тощо.

         Далі, у відповідності до вимог ст. 157 ЖК України членів сім’ї власника жилого будинку (квартири) може бути виселено у випадках, передбачених ч. 1 ст. 116 ЖК України. Виселення провадиться у судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.

         Так, із акту ЖК «Брест-1»від 21.12.2010р. вбачається, що з весни 2008р. ОСОБА_1, яка є власником квартири АДРЕСА_1 де і зареєстрована, за вимушеними обставинами виїхала по нагляду за хворою матір’ю в АДРЕСА_2. ЇЇ син –ОСОБА_3, який не є зареєстрованим за вищевказаною адресою, скориставшись відсутністю власника, не допускає до проживання та користування вказано квартирою ОСОБА_4 з 2008р. по теперішній час, що підтверджено сусідами ОСОБА_5, ОСОБА_6 (а.с.29).

        Із постанови про відмову в порушені кримінальної справи від 13.11.2008р. ВДІМ Московського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківської області вбачається, що ОСОБА_1 зверталась до РВ з проханням прийняття заходів щодо сина –ОСОБА_2., який систематично влаштовує сварки за місцем мешкання, ображає матір, на зауваження не реагує, із чого вбачається ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП (а.с. 30).

        Відповідно до положень ст. 116 ЖК України, якщо наймач, члени його сім’ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил співжиття роблять неможливим для інших проживання із ними в одній квартирі, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця провадиться без надання іншого жилого приміщення. Осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.

        Отже, суд вважає доведеними вимоги позову щодо наявності здійснення перешкод у реалізації права власника майна у вигляді спірної квартири, т.я. право особи на майно, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, що передбачено нормами ст. 316 ЦК України і з боку позивача її доводи знайшли своє підтвердження.

       Керуючись  ст.ст. 10, 60, 209, 212-215, 224 Цивільно-процесуального Кодексу України, ст.ст. 316, 317, 319 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 116, 156, 157 Житлового Кодексу, суд, -

                                 в и р і ш и в:

       Позов ОСОБА_1 задовольнити.

       Виселити ОСОБА_3 із квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.

    Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Московський районний суд м. Харкова, шляхом подачі протягом десяти днів з дня оголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

        Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя