Справа №  2-а-394/11

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 березня 2011 року

Свердловський міський суд Луганської області у складі:

Судді: Бусленко В.П.

при секретарі: Марусич Я.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Свердловську Луганської області про визнання дій Управління Пенсійного Фонду України в місті Свердловськ Луганської області про виплату щомісячної державної соціальної допомоги згідно Закону України „Про соціальний захист дітей війни” неправомірними, -

ВСТАНОВИВ

Позивачка звернулась до суду з позовом і в обґрунтування своїх вимог зазначає, що вона ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до статті 1 Закону України № 2195-IV  від 18 листопада 2004 року „Про соціальний захист дітей війни” є дитиною війни.

Згідно зі статтею 6 зазначеного закону з першого січня 2006 року, як вважає позивачка, їй повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. У  2006 – 2007 роках їй така допомога не виплачувалась, а у 2008 – 2009 роках виплачувалась не в повному обсязі.

Верховна Рада України прийняттям ст.ст. 77, 110 Закону України №489-V від 19.12.2006 року „Про державний бюджет України на 2007 рік”, п.12 ст.71 призупинила  дію статті 6 Закону України № 2195-IV  від 18 листопада 2004 року „Про соціальний захист дітей війни”.

Однак, Конституційний Суд України своїм рішенням № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року визнав неконституційними положення Закону України № 489-V від 19.12.2006 року „Про Державний бюджет України на 2007 рік” п.3,12 ст.71, якими було зупинено дію статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

Пункт 5 Рішення Конституційного суду в цій справі має преюдиціальне значення для суддів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дій положень статей зазначених законів, що визнанні неконституційними.

Пункт 6 Рішення Конституційного Суду є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене. Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншим нормативно-правовими актами. Згідно частини 2 статті 19 та частини 3 статті 22 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Таким чином, зважаючи на вищевикладене, невиплата позивачці соціальної допомоги передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», як вважає позивачка, є протиправною і такою, що суперечить Конституції та законам України.

Розмір соціальної допомоги відповідно до статті 6 „Про соціальний захист дітей війни” становить 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Мінімальна пенсія за віком відповідно до статті 28 ЗУ „Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування” встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» прожитковий           мінімум для осіб, що втратили працездатність встановлюється на рівні прожиткового мінімуму, який діяв у грудні 2008 року, тобто 498грн.

У зв’язку з чим позивачка просить суд відновити строк звернення до суду за захистом порушених прав свобод та інтересів за період з 01.01.2006 року до 31.12.2007 року та 2008-2009 року. Визнати дії відповідача по сплаті не в повному обсязі щомісячної Державної соціальної допомоги згідно із ЗУ „Про соціальний захист дітей війни” в 2007, 2008, 2009 році - неправомірними. Зобов”язати відповідача нараховувати і виплатити на користь позивачки недоплачену їй як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за 2007, 2008, 2009 рік безстроково за рахунок коштів державного бюджету України та стягнути з відповідача на її користь усі судові витрати. Витребувати з Свердловської ЦМЛ довідку знаходиться чи ні позивачка на диспансерному обліку по стану здоров,я.

В судове засідання позивачка не з’явилась, але до початку судового засідання надала суду заяву, в якій просить суд розглянути справу без її участі.

В судовому засідання представник відповідача позовні вимоги не визнала, надала заперечення, в яких посилається на наступне. Відповідно до п.12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» з метою приведення окремих норм законів у відповідності з цим Законом зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлено, що підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами, крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», у розмірі 50% від розміру надбавки, встановлених для учасників війни. Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 було визнано такими, що не відповідають Конституції України, положення п.12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким було зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2007 рік. Відповідно до ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Дана норма не встановлює, яким саме органом, в якому процедурному порядку здійснюється призначення і виплата підвищення пенсії. П.10 Положення про Пенсійний фонд встановлено, що його кошти використовуються виключно за призначенням і вилученню не підлягають. В бюджет Пенсійного фонду України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, не включено витрат на виплату підвищення до пенсії дітям війни. Враховуючи, що механізм реалізації положень ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» відсутній, то вирішити питання про реалізацію вказаного положення можливо лише внесенням змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Тому до внесення таких змін правових підстав для призначення та виплати підвищення до пенсії як дитині війни позивачеві немає. П. 9 Постанови КМУ від 28.05.2008 року №530 встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться з 22 травня - 48,1 грн., з 1 липня - 48,2 грн. Виплатити підвищення до пенсії позивачеві як дитині війни немає. Також до вимог ст. 99 КАС України просить застосувати строк позовної давності. Просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, вислухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно копії посвідчення НОМЕР_1 від 08.08.1992 року на ім’я ОСОБА_1, убачається, що вона має правовий статус дитини війни.

Згідно листа №3860 від 30.11.2010 року Управління Пенсійного Фонду України в м. Свердловськ Луганської області, на ім”я ОСОБА_1, убачається, що їй виплачена надбавка як дитині війни відповідно до Постанови КМУ від 28.05.2008 року № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» в розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Стаття 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 1 січня 2010 року по дійсний час є діючою в наступній редакції: «дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30%  мінімальної пенсії за віком».

Таким чином, виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що відповідач повинен був робити виплату підвищення до пенсії як дитині війни позивачу в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком у 2010 році з урахуванням фактично здійснених виплат.

Статтею 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Суд, вважає таким, що не заслуговує уваги посилання представника відповідача на відсутність бюджетного фінансування в обсязі, передбаченому Законом України «Про соціальний захист дітей війни» для здійснення соціальних виплат з огляду на приписи ст. 88 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» та ст. 113 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів  України», в яких визначено, що в разі недостатності виділених з Державного бюджету України коштів по бюджетних програмах, пов’язаних з розмежуванням джерел виплати пенсії між Державним бюджетом України та Пенсійним Фондом України, пенсії, визначені законодавством для відповідних категорій громадян, виплачуються у повному обсязі  за рахунок власних надходжень Пенсійного фонду України.

Суд також не приймає зазначені вище посилання представника відповідача з огляду на те, що судові рішення ухвалюються в межах норм діючого законодавства в незалежності від причин ненадходження коштів з Державного бюджету України на виплату допомоги, відповідно до вимог ч. 2 ст. 3 Конституції України, за якою права та свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави.

Відповідно до ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Дата звернення позивача до суду згідно штемпелю 01.12.2010 року, тому, у відповідності до ч.2 ст.99 КАС України вона має право на підвищення пенсії з 01.06.2010 року.

Відмовляючи частково в задоволенні позовних вимог з підстав пропуску шестимісячного строку звернення до суду, суд зауважує, що в даному випадку не підлягають застосуванню вимоги ст. 46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», відповідно до яких суми пенсії, не отримані своєчасно з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження.

Законом України «Про соціальний захист дітей війни» визначено основи соціального захисту дітей війни та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.

Статтею 6 цього Закону передбачено виплату державної соціальної підтримки дітей війни, яка додатково виплачується до пенсії. Вказана соціальна підтримка не може розцінюватись як пенсія або її складова частина. Тобто, йдеться про різні види правовідносин в системі соціального забезпечення та державної соціальної підтримки.

Таким чином, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача нарахувати та сплатити позивачу підвищення до пенсії, як дитині війни, за період з 01.06.2010 року з урахуванням здійснених виплат.

Керуючись ст. ст. 2, 11, 17, 18, 87, 99, 122, 158-163 Кодексу адміністративного  судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в місті Свердловську Луганської області щодо невиплати підвищення до пенсії ОСОБА_1 як дитині війни з 01.06.2010 року.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в місті Свердловську Луганської області здійснити виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, з 01.06.2010 року з урахуванням здійснених виплат.

Стягнути з держави на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 3.40 грн.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити за необґрунтованістю.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Свердловський міський суд Луганської області з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.  

Суддя: