ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

Вищий  господарський  суд  України  у  складі  колегії  суддів:

В С Т А Н О В И В:

За наслідком уточнення позовних вимог в порядку ст. 22 ГПК України Об'єднання в господарському суді міста Києва пред'явило вимоги до Підприємця про розірвання укладеного сторонами договору оренди приміщення від 21.05.2004 р. та про виселення відповідача з нежитлового приміщення площею 32 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. М. Гришка, 8.

Підприємець проти задоволення позову заперечував.

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.06.2007 р. (суддя Борисенко І.І.) позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2007 р. (судді: Андрієнко В.В., Студенець В.І., Малетич М.М.) рішення господарського суду міста Києва від 19.06.2007 р. скасовано, провадження у справі припинено в порядку п. 1-1, ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Не погоджуючись з постановою, Об'єднання звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 21.05.2004 р. між Об'єднанням (орендодавець) та Підприємцем (орендар) укладено договір оренди приміщення (надалі -Договір), відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв у тимчасове користування приміщення, що розташовано за адресою: м. Київ, вул. М. Гришка, 8, загальною площею 32 кв. м. (пункт 1). Приміщення надавалось Підприємцю для розміщення пункту реалізації зоотоварів, квітів та товарів для дітей (пункт 2.1). Термін оренди сторонами визначено у п'ять років з моменту підписання Договору.

Приймаючи постанову про скасування рішення та про припинення провадження у справі в порядку п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України апеляційний господарський суд виходив з того, що укладений сторонами на п'ять років Договір, який за своєю суттю є договором найму окремої частини будівлі, є нікчемним, оскільки його нотаріально не посвідчено, а тому предмет спору відсутній.

Враховуючи положення ст. ст. 215, 220, 793 ЦК України колегія суддів погоджується з апеляційним господарським судом про наявність підстав для висновку про нікчемність Договору.

Водночас, в порушення ст. ст. 99, 101 ГПК України, судом апеляційної інстанції повторно справу не розглянуто, законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі не перевірено, а тому постанову апеляційного господарського суду не можна визнати законною та обґрунтованою. 

Крім цього, апеляційний господарський суд не проаналізував відносини сторін з огляду на положення ч. 2 ст. 220 ЦК України, відповідно до якої якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним; у цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Також, апеляційним судом не розглянуто вимогу Об'єднання про виселення відповідача з нежитлового приміщення. А дійшовши висновку про нікчемність Договору апеляційному суду слід було обговорити можливість застосування правових наслідків недійсності правочину (ст. 216 ЦК України).

Згідно ст. ст. 111⁵, 111⁷ ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду. Касаційна інстанція не має права встановлювати або  вважати доведеними обставини, які не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над  іншими, збирати  нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно ч. 1 ст. 111¹⁰ ГПК України підставою для скасування постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування  норм матеріального чи процесуального права.

За таких обставин, постанова Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2007 р. підлягає скасуванню, а справа -передачі господарському суду апеляційної інстанції для здійснення апеляційного провадження.

Керуючись ст. ст. 111⁵, 111⁷, 111⁹, 111¹⁰, 111¹¹ ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Гришко-8” задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2007 р. у справі № 4/153 скасувати.

Справу передати Київському апеляційному господарському суду для здійснення апеляційного провадження.

Головуючий, суддя                                                                      Т. Козир

С у д д і                                                                                            Н. Мележик

                                                                                                         О. Подоляк