Справа № 2-А-806  

                                                                                                                                       2011 рік

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И   

            31 березня 2011 року.             Суддя Шевченківського районного суду м. Чернівців КИРИЛЮК Л.К., розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Чернівців про визнання неправомірними дій щодо відмови у виплаті щомісячної соціальної допомоги як дитині війни, зобов'язання нарахувати та виплатити таку допомогу, -

В С Т А Н О В И В :

17 березня 2011 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Чернівців про визнання неправомірними дій щодо відмови у виплаті щомісячної соціальної допомоги як дитині війни, зобов'язання нарахувати та виплатити таку допомогу.   

Посилався на те, що він народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року і відповідно до ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18 листопада 2004 року є дитиною війни. Згідно ст. 6 даного Закону з 01 січня 2006 року йому повинна виплачуватись відповідачем управлінням Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Чернівців щомісячна соціальна державна допомога у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, однак така допомога в цьому розмірі не виплачувалась. Така надбавка виплачується йому тільки в розмірі 10% з 01 січня 2008 року. Він звертався до відповідача з заявою про здійснення перерахунку та виплати щомісячної соціальної державної допомоги як дитині війни у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, однак отримав відмову.

Вважає, що відмова відповідача є протиправною та суперечить Конституції України, оскільки відповідно до положень ст.92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення. Згідно ст.3 ч.2 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами, а згідно вимог ст.19 ч.2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Також рішеннями Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року та № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року положення, що призупиняли дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", були визнані такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними) та втратили чинність з дня їх ухвалення. Таким чином, відповідач зобов'язаний був здійснювати виплату належної йому допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за 2006 - 2010 роки, а не в розмірі 10%.

Розмір підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" становить 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, а мінімальна пенсія за віком відповідно до ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Згідно Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 01 січня – 695 грн., з 01 квітня –706 грн., з 01 липня –709 грн., з 01 жовтня –721 грн.

Відповідачем в 2006 та 2007 роках взагалі йому не виплачувалась така допомога, а починаючи з 01 січня 2008 року по жовтень 2010 року виплачувалась в розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 01 січня 2008 року в сумі 47 грн., з 01 квітня 2008 року в сумі 48 грн. 10 коп., з 01 липня 2008 року в сумі 48 грн. 20 коп., з 01 жовтня 2008 року по листопад 2010 року в сумі 49 грн. 80 коп.

Просить визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у перерахунку та виплаті щомісячної соціальної допомоги як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 17 вересня 2010 року по 17 березня 2011 року, зобов'язати нарахувати та виплатити таку допомогу за період з 17 вересня 2010 року по 17 березня 2011 року в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з врахуванням виплачених за цей період коштів згідно постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року.

Відповідачем управлінням Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Чернівців 29 березня 2011 року в канцелярію суду надані письмові заперечення, позовні вимоги вважає необґрунтованими з наступних підстав:          

Статтею 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що фінансування виплат за цим Законом проводиться із Державного бюджету України, який затверджує Верховна Рада України, а не з бюджету Пенсійного фонду України, який затверджує Кабінет Міністрів України. Законом України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" не закладено видатки на здійснення виплат, передбачених ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

У відповідності до п. 41 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладена в новій редакції: "дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни", тобто 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. З 01 січня 2008 року підвищення дітям війни складає 47 грн. (470-00 грн. х 10% = 47-00 грн.), з 01 квітня 2008 року складає 48 грн. 10 коп., з 01 жовтня 2008 року –49 грн. 80 коп., ця сума з 01 січня 2008 року виплачується позивачу щомісячно. В зв'язку з тим, що положення п.41 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" втратили чинність як такі, що є неконституційними, на підставі рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, обчислення та виплата даного підвищення до пенсії дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань") виплачується відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року в наступних розмірах: з 22 травня в сумі 48 грн. 10 коп., з 01 липня в сумі 48 грн. 20 коп., з 01 жовтня 2008 року і по даний час в сумі 49 грн. 80 коп.

Закон України "Про соціальний захист дітей війни" не приведений у відповідність до Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік", не було врегульовано на законодавчому рівні питання обчислення розміру мінімальної пенсії за віком, яка повинна застосовуватись в даному випадку, тому у них не було правових підстав для визначення розміру мінімальної пенсії за віком, що має застосовуватись при обчисленні розміру підвищення надбавки згідно ст. 6 цього Закону.     

На даний час не прийнято жодного нормативного акту на виконання вимог ст. 6  Закону

України "Про соціальний захист дітей війни" з урахуванням рішень Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року та № 26-ра/08 від 27 листопада 2008 року, не визначено на законодавчому рівні, які органи повинні виплачувати підвищення пенсії, за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку і яким чином обчислювати вказаний розмір підвищення та яку застосовувати мінімальну пенсію для визначення розміру підвищення. Враховуючи те, що фінансування виплат проводиться із Державного бюджету України, тому в діях управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Чернівців не вбачається будь-яких порушень. Законом України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" не було закладено видатки на здійснення цих виплат.

Таким чином, в 2010 році управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Чернівців відповідно до норм чинного законодавства правомірно здійснювало нарахування та виплату підвищення до пенсії позивачу як особі, що має статус дитини війни, згідно вимог діючого законодавства і не порушило його законних прав та інтересів, тому просить відмовити в задоволенні позовних вимог за безпідставністю.

Дослідивши письмові докази, вважаю, що позовні вимоги обґрунтовані і підлягають задоволенню.  

Згідно ч.1 ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові та службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень і у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Законом України "Про соціальний захист дітей війни" визначені основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які набули правового статусу дітей війни, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки, зокрема, ст.6 передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.   

Встановлено, що позивач ОСОБА_1 є громадянином України, народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року, що підтверджується копією паспорту (а.с.8), до 02 вересня 1945 року йому було менше 18 років, тому відповідно до ч.1 ст.1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" є дитиною війни, знаходиться на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Чернівців та отримує пенсію за віком, що підтверджується копією пенсійного посвідчення (а.с.4-5), в зв'язку з чим має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме: підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Вважаю, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині зобов'язання здійснити нарахування та виплатити йому як дитині війни соціальну державну допомогу у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 17 вересня 2010 року підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (в редакції, чинній на час виникнення права на отримання пенсії) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Пунктом 41 розділу 2 Закону України від 28 грудня 2007 року "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладена в новій редакції: "Дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни", тобто 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Однак рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 положення п.41 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" визнані неконституційними. Згідно ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, тому з 22 травня 2008 року чинною є ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в попередній редакції. Законом України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" дія ст. 6 зазначеного Закону не зупинялась, в іншій редакції ця стаття також не була затверджена, в зв'язку з чим відповідач повинен був діяти відповідно до цієї норми закону, нараховувати та виплачувати позивачу соціальну допомогу як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, що ним зроблено не було. Відповідач нараховував та виплачував ОСОБА_1 дане підвищення до пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року з 01 жовтня 2008 року по даний час в сумі 49 грн. 80 коп., тобто в розмірі 10%, тому ці його дії належить визнати неправомірними, зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Чернівців, на який покладена функція з призначення, нарахування та виплати пенсії, нарахувати та виплатити позивачу ОСОБА_1 за період з 17 вересня 2010 року по 17 березня 2011 року державну соціальну допомогу як дитині війни у відповідності до вимог ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18 листопада 2004 року у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, визначеної ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року з врахуванням вже виплачених коштів за цей період згідно постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року, оскільки іншими нормами законодавства, крім цієї, не встановлено мінімальної пенсії за віком, і положення даної статті не є перешкодою для застосування розміру мінімальної пенсії за віком до обрахування цієї доплати. Достатніх підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивачу у передбаченому ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" розмірі суддя не вбачає.

Таким чином, вважаю, що дії відповідача управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Чернівців в період з 17 вересня 2010 року по 17 березня 2011 року не ґрунтуються на законі, суперечать вимогам Конституції України та порушують право позивача ОСОБА_1 на належне пенсійне забезпечення, а тому необхідно відновити ці його порушені права, задовольнивши позовні вимоги, а саме: належить визнати відмову щодо виплати позивачу щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків за період з 17 вересня 2010 року по 17 березня 2011 року неправомірною, зобов’язати нарахувати та виплатити за цей період у відповідності до вимог ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18 листопада 2004 року державну соціальну допомогу у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, визначеної ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року з врахуванням вже виплачених коштів за цей період згідно постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року.

На підставі викладеного, ст.ст. 8, 22, 46, 55, 95, 152 Конституції України, ст.ст. 1, 3, 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік", рішень Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рн/2007 та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, керуючись ст.ст. 6, 7, 9, 11, 71, 86, 158-163, 167, 183-2 КАС України, суддя,  -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати відмову управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Чернівців щодо нарахування і виплати ОСОБА_1 щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з 17 вересня 2010 року по 17 березня 2011 року неправомірною.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Чернівців нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 17 вересня 2010 року по 17 березня 2011 року державну соціальну допомогу як дитині війни у відповідності до вимог ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18 листопада 2004 року у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, визначеної ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року, з врахуванням вже виплачених коштів за цей період згідно постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року.

Апеляційна скарга на постанову може бути подана протягом десяти днів з дня отримання її копії до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Шевченківський районний  суд м. Чернівців.           

            СУДДЯ                                                                                                  Л.К.КИРИЛЮК