ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

ВСТАНОВИВ:

У травні 2007 року акціонерний комерційний банк "Трансбанк" звернувся з позовом до суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення з відповідача 84840,00 грн. авансового платежу згідно попереднього договору оренди приміщень від 05.12.2006, укладеного між сторонами.

Рішенням господарського суду Одеської області від 18.06.2007 у справі № 22/153-07-3839 позов задоволено. Стягнено з СПД -фізичної особи ОСОБА_1 на користь АКБ "Трансбанк" 84840,00 грн. грошових коштів.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 21.08.2007, за тією ж справою, вищезазначене судове рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову апеляційного суду від 21.08.2007, рішення господарського суду першої інстанції від 18.06.2007, а справу направити на новий розгляд до господарського суду Одеської області. Скарга мотивована тим, що постанова апеляційного суду прийнята з порушенням норм процесуального та матеріального права, зокрема, ст.ст. 33, 43, 84 ГПК України, ст.ст. 8, 16, 22, 612 ЦК України, ст. 19 Конституції України.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить постанову апеляційного суду залишити без змін, а касаційну скаргу відповідача -без задоволення.

Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування Одеським апеляційним господарським судом норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

До такого висновку суд дійшов на підставі наступного.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, 05.12.2006 між сторонами у справі був підписаний попередній договір оренди приміщень площею 111,12 м², які знаходяться за адресою: м. Одеса, провулок Віце-Адмірала Жукова, 4, згідно умов якого, сторони взяли на себе зобов'язання укласти договір оренди вказаних приміщень протягом двох місяців з моменту сплати позивачем авансового платежу в розмірі 16800 доларів США в національній валюті України за курсом НБУ на день здійснення платежу.

У цьому зв'язку, відповідно до платіжного доручення від 11.12.2006,  позивачем було здійснено сплату вказаної суми в національній валюті, а саме у розмірі 84840,00 грн., тобто основний договір оренди мав бути укладений між сторонами не пізніше 12.02.2007.

Судами також було встановлено, що основний договір так і не був укладений протягом встановленого попереднім договором строку, а тому позивач направив на адресу відповідача листи від 13.02.2007 та від 26.02.2007 з вимогою повернути грошові кошти у сумі 84840,00 грн., які були сплачені позивачем в якості авансового платежу або надати гарантійний лист, щодо повернення вищезазначених грошових коштів. Однак, відповідач відмовився повертати суму авансового платежу, мотивуючи це тим, що ці кошти слід вважати завдатком.

Вищенаведеним обставинам, які повністю відповідають наявним матеріалам справи, суди дали належну оцінку, і з урахуванням вимог ст.ст. 570, 612, 635 ЦК України та ст.ст. 182, 193 ГК України, дійшли до правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача 84840,00 грн. авансового платежу. При цьому, судами правомірно зазначено, що позивач виконав свої зобов'язання за попереднім договором та сплатив авансовий платіж у розмірі 84840,00 грн., тоді як відповідач свої зобов'язання щодо звільнення приміщення не виконав, а також він не виконав й інші умови попереднього договору, а саме: не пізніше 01.06.2007 перевести приміщення до нежитлового фонду, зареєструвати приміщення в БТІ та зареєструвати надбудову. У цьому ж зв'язку, суди правомірно не взяли до уваги посилання відповідача про те, що зобов'язання сторін щодо укладення основного договору оренди було невиконане саме з вини позивача.

Таким чином, суди дійшли до вірного висновку, що якщо внаслідок ухилення (прострочення) виконання умов попереднього договору однією із сторін інша сторона втратила інтерес щодо укладення основного договору, то вона, відповідно до змісту ст. 612 ЦК України, може відмовитися від укладення основного договору і вимагати повернення авансового платежу.

При цьому, судами також правомірно зазначено, що сторони не виконали головної умови за попереднім договором, а саме: за два місяці жодна із сторін не надала пропозицій щодо укладання основного договору, та не направляла жодних проектів договорів, у зв'язку з чим, зобов'язання щодо укладення основного договору оренди було припинено, а тому авансовий платіж мав бути повернутий.

Крім того, посилання відповідача на те, що оспорювана сума є завдатком, а не авансом, також було предметом судового дослідження у судах попередніх інстанцій і обґрунтовано не прийняті до уваги, оскільки умовами самого попереднього договору оренди приміщень спірна сума визначена як передоплата (авансовий платіж) в якості орендної плати за перші чотири місяці користування приміщеннями, тоді як докази того, що вищезазначене приміщення надавалося відповідачем позивачу, або що позивач користувався даним приміщенням, відсутні.

Враховуючи вищезазначене, а також приймаючи до уваги, що інші наведені у касаційній скарзі доводи висновків попередніх судових інстанцій не спростовують, суд не приймає їх до уваги і вважає, що оскаржувана постанова відповідає вимогам діючого законодавства і підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 111⁵, 111⁷, 111⁹-111¹¹, 111¹² Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 21.08.2007 та рішення господарського суду Одеської області від 18.06.2007 у справі № 22/153-07-3839 залишити без змін.

Головуючий                                                                             Остапенко М.І.

Суддя                                                                                         Харченко В.М.

Суддя                                                                                         Борденюк Є.М.