Справа №2-192/11

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24 лютого 2011 року       Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого –судді Прижигалінської Т.В.

за участю секретаря –           Каліневич Ж.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Синельникове цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Дніпропетровське регіональне відділення «Закритого акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк», Публічне акціонерне товариство КБ «Приватбанк», ОСОБА_3 про стягнення коштів, –

ВСТАНОВИВ:

          ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2, треті особи: Дніпропетровське регіональне відділення «Закритого акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк», Публічне акціонерне товариство КБ «Приватбанк», ОСОБА_3 про стягнення коштів.

          В обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що 08.09.2008 року між закритим акціонерним товариством «Приватбанк»з однієї сторони та ОСОБА_3 з іншої сторони було укладено кредитний договір №DNFMGR0000000243 про надання ЗАО «Приватбанком»ОСОБА_3 кредитних коштів на строк з 08.09.2008 року по 08.09.2010 року включно у вигляді строкового кредиту у розмірі 103 000 (сто три тисячі) гривень 00 копійок на капітальний ремонт та  сплату винагороди за надання фінансового інструменту у момент надання кредиту.

          Також в забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором №DNFMGR0000000243 від 08.09.2008 року між вищезазначеними сторонами було укладено договір іпотек, згідно якого іпотекодавець (ОСОБА_3) та майновий поручитель (Відповідач) надали в іпотеку нерухоме майно, а саме двокімнатну квартиру загальною площею 55, 88 кв. м. вартістю 242 500,00 (двісті сорок дві тисячі п’ятсот) гривень 00 копійок, яка належить їм на праві власності на підставі договору дарування квартири ВВА №493036 від 15.12.2003 року та договір застави майнових прав №DNFMGR0000000243 від 08.09.2008 року, за яким заставодавець надав у заставу майнові права на отримання квартири згідно договору дарування квартири ВВА №493036 від 15.12.2003 року.

          Також, крім вищезазначених договорів, забезпеченням виконання Позичальником зобов’язань за даним Договором виступає договір поруки №DNFMGR0000000243/1 від 08.09.2008 року, укладеного з ОСОБА_2 –Відповідачем.

          На початковому періоді дії кредитного договору №DNFMGR0000000243 від 08.09.2008 року ОСОБА_3. виплачував в строк грошові кошти згідно графіку погашення за кредитним договором. Але потім, через погіршення свого фінансового стану, у ОСОБА_3 перед ЗАТ «Приватбанк»виникла заборгованість з погашення кредиту за договором №DNFMGR0000000243 від 08.09.2008 року.

          24.03.2010 року між ПАТ «Приватбанк»з однієї сторони та ОСОБА_1 з іншої сторони було укладено договір поруки, предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ОСОБА_3 зобов’язань за кредитним договором від 08.09.2008 року №DNFMGR0000000243.

Згідно п.7 договору поруки від 24.03.2010 року до поручителя, який виконав зобов’язання боржника за кредитним договором переходять усі права кредитора за кредитним договором і договору (договорах) застави (іпотеки), укладених з метою забезпечення виконання зобов’язання боржника перед кредитором за кредитним договором.

09.07.2010 року Поручитель погасив заборгованість ОСОБА_3 перед ПАТ КБ «Приватбанк» у розмірі 17 389, 14 грн., що підтверджується квитанцією банку.

Згідно ч.2 ст.554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ч.2 ст. 556 ЦК України до поручителя, який виконав зобов’язання, забезпечене поруко, переходять усі права кредитора у цьому зобов’язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Таким чином, 09.07.2010 року до Позивача перейшли всі права 5кредитора як до             ОСОБА_3 так і до його майнового поручителя (Відповідача) за кредитним договором від 08.09.2008 року №DNFMGR0000000243, згідно яких Відповідач як поручитель за кредитним договором відповідає перед Позивачем як кредитором у тому ж обсязі як і боржник –ОСОБА_3

13.08.2010 року Позивачем була направлена Відповідачу вимога на суму 17 389,124 грн. У зазначений у вимозі 7-денний термін заборгованість Відповідачем не була повернута Позивачу. Таким чином Відповідач відповідно до ст.610 ЦК України порушив взяті на себе зобов’язання перед Позивачем –не сплатив йому у встановлений законодавством строк певну суму грошових коштів.

Враховуючи викладене, Відповідач як майновий поручитель, порушив вимоги Цивільного кодексу щодо виконання зобов’язань, забезпечених порукою, повинен сплатити позивачу як кредитору суму боргу у розмірі 17 389, 14 грн. тому позивач просить суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 17 389, 14 (сімнадцять тисяч триста вісімдесят дев’ять) гривень 14 копійок.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та пояснив суду, що договір поруки, укладений між банком та ОСОБА_1 є дійсним. ОСОБА_1 сплатив заборгованість ОСОБА_3 перед банком у сумі 17 389, 14 грн., що підтверджується квитанцією банку, чим і погасив існуючу заборгованість ОСОБА_3 по кредиту, так як в 2009 році у  ОСОБА_3 було погіршення матеріального стану. ОСОБА_1, виконавши зобов’язання поручителя перед банком, виплатив борг ОСОБА_3, внаслідок чого до нього перейшли всі права кредитора. Позивач надіслав вимогу на адресу майнового поручителя про погашення заборгованості, що виникла у боржника перед ОСОБА_1, але відповідач так і не погасила існуючу заборгованість. Тому, зважаючи на те, що ОСОБА_2 виступає майновим поручителем в основному зобов’язанні та несе солідарну відповідальність з боржником ОСОБА_3, позивач вважає необхідним стягнути заборгованість з Поручителя, що і виступає відповідачем по справі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та пояснив суду, що відповідно до ч.1 ст.555 ЦК України уразі одержання вимоги кредитора поручитель зобов’язаний повідомити про це боржника, а в разі пред’явлення до нього позову - подати клопотання про залучення боржника до участі у справі. Доводи позивача про наявність заборгованості ОСОБА_3 з погашення кредиту за договором №DNFMGR0000000243 від 08.09.2008 року перед ЗАТ «Приватбанк»нічим не підтверджується. До позовної заяви ОСОБА_1 не надано документи, які б підтверджували наявність заборгованості та вимоги дострокового повернення кредиту, а саме:

-          письмова претензія з повідомленням про її одержанням, в якій викладена суть вимог банку на ім’я ОСОБА_1;

-          письмове повідомлення боржника –ОСОБА_3 про наявність вимоги кредитора.

ОСОБА_2, як майновий поручитель за кредитним договором №DNFMGR0000000243 від 08.09.2008 року претензій банку з вимогами про сплату заборгованості та дострокового погашення кредиту не отримувала, оскільки ОСОБА_3 не порушував своїх зобов’язань перед кредитором, своєчасно сплачував кредит та відсотки.

Згідно п.8.1. Кредитного договору «Позичальникові»кредитні кошти надані на строк з           08 вересня 2008 року по 08 вересня 2010 року включно. Позивачем ОСОБА_1 кредит погашено достроково, а саме 09.07.2010 року, про що свідчить квитанція №899DR010L3. Дострокове погашення заборгованості Позивачем є безпідставним.

Також договір поруки, який позивач додає в якості доказу до суду, викликає сумнів, оскільки його зміст та форма не відповідає вимогам чинного законодавства та суперечить змісту кредитного договору №DNFMGR0000000243 від 08.09.2008 року. На копії договору, наданого позивачем, відсутні печатка установи та підписи сторін договору, а на всіх інших наявні. На підставі викладеного просить суд відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.

Представники третіх осіб по справі –ПАТ КБ «Приватбанк»та Дніпропетровське регіональне відділення «Закритого акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк»у судове засідання не з’явилися, причини своєї неявки не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.

Третя особа по справі –ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги не підтримав та пояснив суду, що дійсно 08.09.2008 року він уклав кредитний договір №DNFMGR0000000243 з ЗАТ «Приватбанк», внаслідок чого Банком йому були надані кредитні кошти на строк з 08.09.2008 року по 08.09.2010 року включно. Відповідно для нього було складено графік погашення кредиту, згідно якого він щомісяця мав вносити суму в розмірі 6000 грн. 17.06.2010 року він сплати чергову суму на користь Банку, а коли прийшов наступного місяця, то дізнався, що залишок по його кредиту був сплачений. Станом на 17.07.2010 року, коли він дізнався про погашення його кредиту сторонньою особою, заборгованості не було. На його звернення до Банку пояснити, хто сплатив залишок кредитних коштів, Банк відмовився надавати інформацію, стверджуючи, що це є банківською таємницею. Особистість ОСОБА_1 йому не відома, і по якій причині ним було погашено залишок по кредиту, йому також невідомо. Особу ОСОБА_1, як Поручителя, при укладенні кредитного договору №DNFMGR0000000243 від 08.09.2008 року, він не надавав.

Крім того, у разі виникнення заборгованості Банк зобов’язаний перевірити майновий стан боржника та письмово повідомити його, а ОСОБА_3 повідомлення банку не отримував. Отже, відносно і заборгованості він не мав, а ОСОБА_1 з власної ініціативи сплатив залишок по кредиту за останні три місяці, а не заборгованість.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, встановив наступне.

Між Банком та ОСОБА_3 укладено кредитний договір №DNFMGR0000000243 від 08.09.2008 року, згідно якого ЗАО «Приватбанк»надав ОСОБА_3 кредитні кошти на строк з 08.09.2008 року по 08.09.2010 року включно у вигляді строкового кредиту у розмірі 103 000 гривень на капітальний ремонт та сплату винагороди за надання фінансового інструменту у момент надання кредиту.

У п.8.1. кредитного договору №DNFMGR0000000243 від 08.09.2008 року зазначено «періодом сплати вважати період з «10»по «17»число кожного місяця. Щомісяця в період сплати Позичальник повинен надавати Банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 5996,58 грн. згідно Графіку погашення кредиту».

До вказаного кредитного договору було укладено додатковий договір згідно якого визначено види забезпечення виконання Позичальником зобов’язань по кредитному договору, а саме: договір Іпотеки від 08.09.2008 року, згідно якого іпотекодавець (ОСОБА_3 та майновий поручитель (ОСОБА_2.) надали в іпотеку нерухоме майно. А саме двокімнатну квартиру загальною площею 55,88 кв. м. вартістю 242 500, 00 грн., яка належить їм на праві власності на підставі договору дарування квартири ВВА № 493036 від 15.12.2003 року та договір застави майнових прав №DNFMGR0000000243 (на нерухомість) від 08.09.2008 року, за яким заставодавець надав у заставу майнові права на отримання квартири згідно договору дарування квартири ВВА № 493036 від 15.12.2003 року.

Крім вищезазначених договорів забезпеченням виконання Позичальником зобов’язань за Даним договором виступає договір поруки №DNFMGR0000000243/1 від 08.09.2008 року, укладеного між Банком та ОСОБА_2.

В договорах застави визначено випадки за настання яких у Банка виникає право на звернення стягнення на предмет застави. Зокрема право банку заявити претензії поручителям та звернути стягнення на предмет застави виникає при порушення Позичальником умов Кредитного договору.

Згідно п.4 договору поруки №DNFMGR0000000243/1 від 08.09.2008 року зазначено, що у випадку невиконання Боржником зобов’язань за кредитним договором , Боржник і Поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Згідно копії договору поруки №DNFMGR0000000243/1, укладеного між ПАТ КБ «Приватбанк»з однієї сторони та ОСОБА_1 з іншої 24 березня 2010 року предметом є надання поруки поручителем перед Кредитором за виконання ОСОБА_3 зобов’язань за кредитним договором від 09.09.2008 року №DNFMGR0000000243, згідно якого Кредитор надав боржнику кредит у розмірі 103 000,00 грн. на капітальний ремонт та сплату винагороди за надання фінансового інструменту у момент надання кредиту.

Відповідно до копії квитанції №899DR010L3 від 09.07.2010 року вбачається, що «платник»ОСОБА_1 сплатив на користь «отримувача»ОСОБА_3 17389, 14 (сімнадцять тисяч триста вісімдесят дев’ять) гривень 14 копійок. Призначення платежу: погашення заборгованості по кредитному договору №DNFMGR0000000243 від 09.09.2008 року.

          Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          Згідно ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

          Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку і відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником.

Згідно ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Згідно ст. 555 ЦК України у разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов’язаний повідомити про це боржника, а в разі пред’явлення до нього позову –подати клопотання про залучення боржника до участі у справі.  

Якщо поручитель не повідомить боржника про вимогу кредитора і сам виконає зобов’язання, боржник має право висунути проти вимоги поручителя всі заперечення, які він мав проти вимоги кредитора.

Відповідно до ч.1 ст.556 ЦК України після виконання поручителем зобов’язання , забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов’язок боржника.

Відповідно до ч.2 ст.556 ЦК України до поручителя, який виконав зобов’язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов’язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Згідно п.3 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов’язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов’язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем).

Згідно ч.1 ст.513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов’язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов’язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов’язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов’язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов’язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ч.1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов’язанні повинен передати новому кредиторові документи , які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Згідно ч.2 ст.517 ЦК України боржник має право не виконувати свого обов’язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов’язанні.

          Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

          Згідно ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

          Відповідно до п.2.3.3 кредитного договору №DNFMGR0000000243 від 08.09.2008 року, банк має право у випадках:

          - затримання сплати частини кредиту та/або відсотків щонайменше на один календарний місяць

          - перевищення суми заборгованості суми кредиту більш як на 10%

          - несплати Позичальником більше однієї виплати, яка перевищує 5% суми кредиту

          - іншого істотного порушення умов даного договору

зажадати від Позичальника дострокового повернення кредиту, сплати винагороди, комісії і відсотків за його користування, виконання інших зобов’язань за цим договором у повному обсязі шляхом направлення відповідного повідомлення.

          З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1, який виступає поручителем боржника згідно договору поруки №DNFMGR0000000243/1, укладеного між ПАТ КБ «Приватбанк»та ОСОБА_1 24 березня 2010 року, достроково погасив кредитну заборгованість, про що свідчить квитанція №899DR010L3 від 09.07.2010 року, обґрунтовуючи цей факт тим, що у 2009 році через погіршення свого фінансового стану у ОСОБА_3 виникла заборгованість з погашення кредиту за договором №DNFMGR0000000243 від 08.09.2008 року. Але, жодного доказу на підтвердження того, що у ОСОБА_3 виникла заборгованість, представник позивача суду не надав. Крім того, в матеріалах справи відсутнє повідомлення банку про виникнення заборгованості у позичальника.

          Згідно п.5, п.6 договору поруки від 24.03.2010 року у випадку невиконання боржником будь-якого зобов’язання, передбаченого п.1 цього договору, кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням невиконаного(их) зобов’язання(-ь). Поручитель зобов’язаний виконати зобов’язання, зазначені в письмовій вимозі кредитора, протягом 5 (п’яти) календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної в п.5 цього договору.

          Згідно п. 7 договору поруки від 24.03.2010 року до поручителя, який виконав зобов’язання боржника перед кредитором переходять усі права кредитора за кредитним договором і договору(ах) застави (іпотеки), укладених з метою забезпечення виконання зобов’язань боржника перед кредитором. На підставі цього ОСОБА_1 було надіслано вимогу на ім'я ОСОБА_2 від 13.08.2010 року, але в матеріалах справи відсутня дана вимога.

Згідно п.10 договору поруки від 24.03.2010 року кредитор зобов’язаний у випадку виконання поручителем зобов’язань боржника за Кредитним договором передати поручителю протягом 5 (п’яти) календарних днів з моменту виконання зобов’язань всі документи, що підтверджують зобов’язання боржника за Кредитним договором.

Так, з пояснень сторін та матеріалів справи встановлено, що у позичальника ОСОБА_3 відсутні порушення зобов’язання за кредитним договором, ніяких письмових вимог із зазначенням невиконаного зобов’язання кредитором не направлялося, поручителю ОСОБА_1 кредитором не направлялися документи, що підтверджують зобов’язання божника за кредитним договором, не було укладено правочину щодо заміни кредитора у зобов’язанні.

          Згідно копії поштового повідомлення про направлення вимоги від 12.08.2010 року на адресу ОСОБА_2 вбачається, що відповідач отримала письмове повідомлення про вимогу поручителя повернути заборгованість, але копія вимоги в матеріалах справи відсутня та з пояснень представника відповідача та третьої особи по справі встановлено, що вимоги кредитора про погашення заборгованості ними отримано не було, тому що у ОСОБА_3 не було заборгованості перед кредитором, що підтверджується копіями платіжних доручень про своєчасне погашення кредитних коштів згідно умов графіку.

Згідно п.7.6 кредитного договору від 08.09.2008 року зобов’язання позичальника за згодою банку можуть бути виконані іншою особою. В судовому засіданні встановлено, що згоди банком не надавалось.

Згідно квитанції від 09.07.2010 року була погашена заборгованість по кредитному договору від 09.09.2008 року, тоді як кредитний договір між банком та ОСОБА_3 був укладений 08.09.2008 року, у зв’язку з чим суд до уваги не приймає дану квитанцію.

          Крім того, копія договору поруки від 24.03.2010 року не відповідає вимогам чинного законодавства, а саме відсутні печатка установи банку та підписи сторін договору, але наявна печатка «Відповідно оригіналу», що свідчить про те, що копія договору повинна відповідати його оригіналу. В судовому засіданні був досліджений оригінал договору поруки від 24.03.2010 року, який містив і печатку і підписи сторін.

Отже, враховуючи викладене, суд критично оцінює оригінал договору поруки, так як його копія не містить копії печатки та копії підписів сторін, що викликає сумніви щодо існування оригіналу договору поруки від 24.03.2010 року. Крім того, представник позивача не надав суду пояснень з приводу того, чому оригінал договору поруки та його копія, затверджена штампом «Відповідно оригіналу», мають суттєві розбіжності, а лише зазначив, що копіювальний прилад не зміг відобразити печатку та підписи сторін. Також в судовому засіданні не надав згоди на залучення до справи в якості відповідача позичальника ОСОБА_3, в зв’язку з чим його було залучено судом до справи в якості третьої особи.

У зв’язку з викладеним суд прийшов до висновку, що позивач не мав прав та обов’язків поручителя, до нього не переходили права кредитора, та судом не встановлено порушень зобов’язання позичальником та заборгованості за кредитним договором.

          Згідно вимог  ч.3 ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

          Згідно ст. 60  ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.  Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких  у сторін та інших  осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

          Згідно ч.1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних  або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

В судовому засіданні будь-яких порушених прав позивача не встановлено, у зв’язку з чим суд вважає позовні вимоги безпідставними, належним чином не обґрунтованими та документально не підтвердженими.

Таким чином, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Дніпропетровське регіональне відділення «Закритого акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк», Публічне акціонерне товариство КБ «Приватбанк», ОСОБА_3 про стягнення коштів необхідно відмовити.

На підставі викладеного та, керуючись ст. ст. 10, 11, 88, 209, 212. 214, 215, 217 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Дніпропетровське регіональне відділення «Закритого акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк», Публічне акціонерне товариство КБ «Приватбанк», ОСОБА_3 про стягнення коштів відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Синельниківський міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особами, які не були присутні під час проголошення рішення –протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя:                                                                                 Т.В.Прижигалінська