ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

08 листопада 2007 р.

№ 7/298

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:

С. Шевчук,

 

С. Владимиренко, І. Воліка,

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні

 

касаційну скаргу

Приватного підприємства (ПП) фірми "Нілест"

 

на постанову

від 23.05.2007 року

 

Львівського апеляційного господарського суду

 

у справі

№ 7/298

 

за позовом

ПП фірми "Нілест"

 

до	Відкритого акціонерного товариства (ВАТ) "Рівненська ПМК-243",

 

Комунального підприємства (КП)  "Рівненське міське бюро технічної інвентаризації"

 

3-тя особа на стороні відповідача без самостійних вимог

громадянин ОСОБА_1

 

про	визнання договору дійсним та зобов'язання здійснити  державну реєстрацію права власності

 

В судове засідання прибули представники сторін:

 

позивача

не з'явились

 

відповідача-1

Величко О.М. (дов. від 03.10.2007 року б/н)

 

відповідача-2

не з'явились

 

третьої особи

ОСОБА_2 (дов. від 13.12.2006 року № 3780)

Заслухавши суддю-доповідача - І. Воліка, пояснення представників сторін та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

ПП фірма "Нілест" звернулося до господарського суду з позовом про визнання дійсним договору купівлі-продажу будівлі пельменної по АДРЕСА_1, укладеного 19.02.2003 року між позивачем (покупець) та відповідачем (продавець), та зобов'язання КП "Рівненське міське бюро технічної інвентаризації" здійснити реєстрацію права власності позивача на вищевказаний об'єкт, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що при укладанні договору сторони діяли в межах цивільної дієздатності встановленої законом та статутами, досягли згоди з усіх істотних умов договору, і покупцем було здійснено часткову оплату за придбаний              об'єкт, але продавцем не передано позивачу будівлю пельменної, як це передбачено      п. 4.1 договору. Крім того, на виконання вимог ст. 657 Цивільного кодексу України, 03.02.2004 року сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору, за умовами якої погодили нотаріально посвідчити договір купівлі-продажу від 19.02.2003 року, однак, як стверджує позивач, відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення договору, що і стало підставою позову у даній справі, виходячи з положень                    ч. 2 ст. 16, ч. 2 ст. 220 ЦК України,

Доповідач: Волік І.М.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 12.12.2006 року за клопотанням громадянина ОСОБА_1 останнього залучено до участі в справі в якості третьої особи на стороні відповідача без самостійних вимог.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 14.12.2006 року по справі № 7/298 (суддя А. Маціщук) у задоволенні позову відмовлено.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від                  23.05.2007 року (колегія суддів: Д. Новосад, О. Михалюк, Г. Мельник) рішення господарського суду Рівненської області від 14.12.2006 року по справі № 7/298 залишено без змін.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, ПП фірми "Нілест" посилається на неправильне застосування господарськими судами при прийнятті оскаржуваних судових рішень норм права.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з такого.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій,                  19.02.2003 року між ПП фірмою "Нілест" та ВАТ "Рівненська ПМК-243" укладений договір купівлі-продажу будівлі пельменної по АДРЕСА_1. Відповідно до вищевказаного договору, а саме:

·          п. п. 2.1. договірна ціна об'єкта, визначеного в п. п. 1.1. цього договору, становить 15 000,00 грн.;

·          п. п. 3.1. сторони прийшли згоди, що в рахунок авансової оплати за будівлю пельменної по АДРЕСА_1, зарахувати 5 000,00 грн., які були попередньо перераховані покупцем платіжним дорученням № 12 від 11.02.2003 року на розрахунковий рахунок продавця;

·          п. п. 3.2. покупець має право провести остаточний розрахунок за будівлю пельменної в сумі 10 000,00 грн. протягом 15 календарних днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі даної будівлі;

·          п. п. 3.3. покупець має право провести остаточний розрахунок за будівлю пельменної і до підписання сторонами акту приймання-передачі даної будівлі;

·          п. п. 4.1. передача об'єкта продавцем покупцю здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту підписання даного договору;

·          п. п. 6. 1. право власності на будівлю пельменної виникає у покупця з моменту укладення договору.

Однак, будівля пельменної продавцем (відповідачем) покупцю (позивачу) не передавалась і відповідно акт приймання-передачі будівлі сторонами не складався.

03.02.2004 року сторони уклали додаткову угоду № 1, за умовами якої домовились нотаріально посвідчити договір купівлі-продажу від 19.02.2003 року.

Так матеріали справи свідчать, що в порядку виконання наказу господарського суду Рівненської області від 01.11.2000 року № 2р/543-М-2 про стягнення з                 ВАТ "Рівненська ПМК-243" на користь ДК "Газ України" заборгованості в сумі             30 933,11 грн. будівля пельменної по АДРЕСА_1, була виставлена на продаж Рівненським міським відділом ДВС і 15.04.2002 року продана на прилюдних торгах, проведених Рівненською філією ДСП "Укрспец'юст", громадянину ОСОБА_3 за ціною 24 500,00 грн., яка внесена повністю (протокол № 2 від 15.04.2002 року, акт від 17.04.2002 року). 17.04.2002 року громадянину ОСОБА_3 видано свідоцтво про придбання будівлі пельменної з прилюдних торгів.

Рішенням апеляційного суду Рівненської області від 15.01.2003 року по справі № 22а-964, яке набрало законної сили, у справі за позовом ВАТ "Рівненська ПМК-243" до Рівненської філії ДСП "Укрспец'юст" про визнання прилюдних торгів від 15.04.2002 року недійсними, позовні вимоги задоволені і вказані прилюдні торги визнанні недійсними у зв'язку з порушенням процедури їх проведення, проте, питання про реституцію судом не вирішувалось, і вимог до громадянина ОСОБА_3 про визнання права власності в межах провадження даної справи ВАТ "Рівненська ПМК-243" заявлено не було, як і про виключення цього майна з акту опису.

27.02.2003 року громадянин ОСОБА_3 продає приміщення пельменної громадянину ОСОБА_4, а громадянин ОСОБА_4, в свою чергу, 20.03.2003 року продає дане приміщення громадянину ОСОБА_1 за ціною 150 000,00 грн., що внесена повністю. Вказані договори нотаріально посвідчені та зареєстровані в установленому законом порядку.

У зв'язку з наведеним слід зазначити, що рішенням апеляційного суду Рівненської області від 10.03.2005 року по справі № 22а-26, яке набрало законної сили на момент звернення до суду з позовом у даній справі, скасоване рішення Рівненського міського суду від 15.10.2004 року та відмовлено у позові ВАТ "Рівненська ПМК-243" до громадян ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_1 про визнання недійсним свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів, визнання договорів купівлі-продажу майна недійсними та витребування майна з чужого незаконного володіння, відповідачі визнані добросовісними набувачами майна, витребування майна у яких відповідно до положень ст. 388 ЦК України не допускається у зв'язку з тим, що воно було проданим у порядку виконання судового рішення.

Положеннями ч. 1 ст. 145 ЦК УРСР (чинного на час прийняття рішення апеляційного суду Рівненської області від 15.01.2003 року по справі № 22а-964) передбачено, що якщо майно за плату придбане у особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не повинен був знати (добросовісний набувач), то власник вправі витребувати це майно від набувача лише в разі, коли майно загублене власником або особою, якій майно було передане власником у володіння, або викрадено у того чи іншого, або вибуло з їх володіння іншим шляхом поза їх волею.

Витребування майна з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, не допускається, якщо майно було продано в порядку, встановленому для виконання судових рішень (ч. 2 ст. 145 ЦК УРСР).

Таким чином, господарськими судами першої та апеляційної інстанції правомірно прийнято до уваги встановлений рішенням апеляційного суду Рівненської області від 10.03.2005 року по справі № 22а-26 факт щодо продажу будівлі пельменної по АДРЕСА_1 в порядку виконання судових рішень, а тому витребування такого майна від добросовісного набувача в даному випадку не допускається. При цьому, як слушно зауважено господарськими судами, на час укладання договору купівлі-продажу та додаткової угоди № 1 з урахуванням положень ч. 2 ст.145 ЦК УРСР будівля пельменної вибула з володіння ВАТ "Рівненська ПМК-243", про що мало бути відомо сторонам.

Крім того, на час укладання 19.02.2003 року ПП фірмою «Нілест»та "Рівненська ПМК-243" договору купівлі-продажу будівлі пельменної стосовно об'єкту продажу за даним договором були вжиті заходи забезпечення позову ухвалою господарського суду Рівненської області від 30.04.2002 року по справі № 14/109 шляхом накладення арешту, на виконання якої ДВС м. Рівне прийнято постанову № 517678 від 13.05.2002 року про накладення арешту на приміщення пельменної по АДРЕСА_1. Арешт знятий ухвалою господарського суду Рівненської області від 25.02.2003 року, на виконання чого органом ДВС прийнята постанова від 26.02.2003 року про зняття арешту з майна боржника.

Таким чином, слід зауважити, що господарські суди попередніх інстанцій, приймаючи рішення у справі надали правильну оцінку обставинам справи про те, що в момент укладення договору від 19.02.2003 року діяв накладений господарським судом Рівненської області від 30.04.2002 року по справі № 14/109 арешт на будівлю пельменної, а отже, що продавець не мав права розпоряджатись будівлею, яка є предметом укладеного між сторонами договору.

Щодо відмови господарськими судами попередніх інстанцій у задоволенні позовних вимог про зобов'язання виконати державну реєстрацію права власності, то господарський суд касаційної інстанції погоджується з судовими рішеннями в цій частині, виходячи з наступного.

Положеннями Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 року, визначена процедуру реєстрації прав власності, якій передує звернення до реєструючого органу з заявою про проведення реєстрації, яка оформляється за затвердженим зразком. Реєстратор приймає рішення про реєстрацію чи про відмову в реєстрації за результатами розгляду такої заяви та доданих до неї документів (за визначеним переліком) за п. 3.4 даного положення.

Оскільки, будь-яких доказів звернення до КП "Рівненське міське бюро технічної інвентаризації" з заявою про реєстрацію права власності на будівлю пельменної в порядку встановленому законом або положенням, позивач не надавав, то відповідачем-2 не було вчинено дій, що порушують права та інтереси позивача. Крім цього, КП "Рівненське міське бюро технічної інвентаризації" проведена реєстрація права власності на будівлю пельменної по АДРЕСА_1 за громадянином ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 20.03.2003 року, що згідно з п. 3.3 Тимчасового положення є підставою для відмови в реєстрації права іншій особі, зокрема, позивачу.

Висновок місцевого та апеляційного господарських судів про безпідставність заявлених позовних вимог є законним, обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права. Оскільки доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження під час здійснення касаційного провадження, та відхиляються з тих же підстав, що і господарським судом апеляційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України залишає оскаржувані рішення господарського суду першої інстанції та постанову апеляційного господарського суду без змін.

Керуючись ст. ст. 111⁵, 111⁷, 111⁹-111¹² Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ПП фірми "Нілест" залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.05.2007 року по справі № 7/298 залишити без змін.

         Головуючий, суддя          С. Шевчук

Судді:                                                                                   С. Владимиренко

                                                                                              І. Волік