ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
від "18" грудня 2007 р. по справі № 4/149-38.1
за позовом Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
до відповідача Відкрите акціонерне товариство "Волиньгаз"
про про стягнення 11 018 369,13 грн.
Суддя Слободян П.Р.
За участю представників сторін:
від позивача: Карачевський Б. І. - довіреність у справі
від відповідача: Собчук Б. В. - довіреність у справі
Враховуючи вказівки, що містяться в постанові Вищого господарського суду України № 1/113 - 38.1 від 18.10.2007р., керуючись ст. ст. 64, 65, 11112 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Волинської області порушив провадження у справі № 4/149-38.1, прийняв позовну заяву до розгляду, щодо стягнення 1144604,17грн. пені, 1782128,37грн. інфляційних нарахувань, 513744,21грн. 3% річних.
Суть спору: дочірня компанія "Газ України" Національної компанії "Нафтогаз України" звернулася до суду з вимогою про стягнення з відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз" 1144604,17грв. пені за прострочку платежів, 1782728,37грв. інфляційних нарахувань, 513744,21грв. 3% річних.
Відповідач у відзиві на позовну заяву від 04.12.2007р. та представник в судовому засіданні заперечує в частині стягнення пені з підстав, що позовна заява подана 21.02.2005р., а тому, строк позовної давності за вимогами про стягнення неустойки, як спосіб забезпечення зобов’язання, щодо оплати поставленого у 2002 році природного газу, закінчився до пред’явлення позову, що є підставою для відмови у позові в цій частині. Заперечує в частині стягнення інфляційних нарахувань та річних з тих підстав, що в період за який позивачем нараховано зазначені стягнення, діяв Закон України "Про внесення змін до статті 214 Цивільного кодексу Української РСР", пунктом 2 якого встановлено, що цей Закон не поширюється на правовідносини, що виникають з прострочення виконання грошового зобов'язання пов'язаного з оплатою населенням комунальних послуг. Просить в позові ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" про стягнення 1144604,17грн. пені, 1782128,37грн. інфляційних нарахувань, 513744,21грн. 3% річних відмовити повністю.
Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення, доводи та заперечення представників сторін, господарський суд, встановив:
28 грудня 2001 року між дочірньою компанією "Газ України" Національної компанії "Нафтогаз України" та відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз" був укладений договір №06/01-812 на постачання природного газу для потреб населення.
На виконання умов договору ДК "Газ України" передала ВАТ "Волиньгаз" на протязі січня - грудня 2002 року природний газ в об’ємі 325 195,138 тим м3 на загальну суму 40 653 537,72грв., що стверджується актами подачі - приймання природного газу за цей період.
Відповідно до ст. 41 ЦК України, що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, під угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, а відповідно до статті 151 ЦК України, договір (багатостороння угода), є однією з підстав виникнення зобов'язань.
Позивач виконав свої зобов’язання відповідно до закону і договору, поставив відповідачу газ, що підтверджується актами подачі - приймання природного газу.
Пунктом 5.1 договору від 28.12.2001р. /з протоколом розбіжностей/ передбачено, що оплата за газ покупцем здійснюються виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично спожитий газ здійснюється до двадцятого числа місяця, наступного за звітним.
Відповідач зобов'язання по оплаті виконав частково. Заборгованість на час звернення з позовом, тобто станом на 16.02.2005р., складала 7081581,66грн.
Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обов’язки суб’єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
У відповідності до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та закону, інших правових актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Пунктом 6.2. договору від 28.12.2001р. передбачено, що в разі неоплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ відповідач сплачує на користь позивача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.
У зв’язку з порушенням відповідачем термінів оплати природного газу, встановлених п. 6.2. договору № 06/01-812 від 28.12.2001р., позивачем нараховано пеню в розмірі 1144604,17грн., за період з 14.02.2004 р. по 14.02.2005р.
Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно ч. 1 ст. 223 ГК України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, щодо оплати, а, отже, і початком перебігу строку позовної давності буде день /21.01.2003р./, наступний за днем, коли воно мало бути виконано /останній місяць поставки газу грудень 2002 року/.
Розрахунок пені проведений з 14.02.2004р. по 14.02.2005р. на суму 1144604,17грн., а позов подано 16.02.2005р. /згідно квитанції пошти № 7864/
З врахуванням вищевикладеного та п. 5.1. договору від 28.12.2001р., строк позовної давності /в один рік/ для стягнення пені минув 21.01.2004 року.
Відповідно до п.п. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідач у своєму відзиві від 04.12.2007р. заявив про пропущення строку позовної давності і просив, у зв’язку з цим, в стягненні пені відмовити.
Суд не вбачає поважності причин пропуску строку позовної давності, тим більше, що позивач не звертався з подібним клопотанням до суду, а отже, в стягненні 1144604,17грн. пені необхідно відмовити.
Окрім того, позивачем нараховано і заявлено до стягнення 1782728,37грн. суми збільшення боргу внаслідок інфляційних процесів та 513744,21грн. відсотків річних.
Предметом договору від 28.01.2001р. є поставка газу для потреб населення. Заборгованість за природний газ виникла до 01.01.2004 року. В зазначений період діяла норма ст. 214 ЦК України, в редакції Закону України "Про внесення зміни до статті 214 Цивільного кодексу Української РСР", пунктом 2 якого встановлено, що Закон України "Про внесення зміни до статті 214 Цивільного кодексу Української РСР" не поширюється на правовідносини, що виникають з прострочення виконання грошового зобов'язання, пов'язаного з оплатою населенням комунальних послуг.
Враховуючи, що заборгованість відповідача перед позивачем виникла внаслідок неоплати населенням за спожитий природний газ, оскільки договір № 06/01-812 від 28 грудня 2001 року був укладений на постачання природного газу для потреб населення, відсутні правові підстави для стягнення з відповідача суми збільшення боргу внаслідок інфляції та відсотків річних.
Керуючись ст.ст. 144, 173, 193, 223, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 258, 267, 314 Цивільного кодексу України, п. 10 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України від 16 січня 2003 року N 435-IV, ст.ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
ВИРІШИВ:
В позові Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ до Відкритого акціонерного товариства "Волиньгаз", м. Луцьк про стягнення 1144604,17грн. пені, 1782128,37грн. інфляційних нарахувань, 513744,21грн. 3% річних відмовити.
Повний текст рішення
виготовлено та підписано 24.12.2007р
Суддя Слободян П. Р.