Справа № 2а-113/11
П О С Т А Н О В А
Іменем України
15 березня 2011 року м. Синельникове
Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого – судді Прижигалінської Т.В.
при секретарі – Каліневич Ж.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Синельникове адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської області в особі Центру по нарахуванню і виплаті допомог та здійснення контролю за правильністю призначення та виплати пенсій і цільових грошових допомог Дніпропетровської обласної державної адміністрації про стягнення заборгованості по щорічній разовій допомозі до 5 травня як інваліду війни 2 групи за 2010 рік, -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом до Головного управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської області в особі Центру по нарахуванню і виплаті допомог та здійснення контролю за правильністю призначення та виплати пенсій і цільових грошових допомог Дніпропетровської обласної державної адміністрації про стягнення заборгованості по щорічній разовій допомозі до 5 травня як інваліду війни 2 групи за 2010 рік, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що він проживає та зареєстрований в м. Синельникове Дніпропетровської області і перебуває на обліку як інвалід війни II групи в Управлінні праці та соціального захисту населення Синельниківської міської ради Дніпропетровської області (посвідчення серії НОМЕР_1 видане 11 липня 2001 року).
Згідно вказаного посвідчення позивач є інвалідом війни II групи і має пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни –інвалідів війни. Тому, згідно ст..13 Закону України «Про статус ветеранів війн, гарантії їх соціального захисту»від 22 жовтня 1993 року має право на щорічну, до 5 травня, разову допомогу в розмірі 8-ми мінімальних пенсій за віком.
У 2010 році позивачу надано допомоги лише в невеликій частині від належної суми, а саме в розмірі 480 грн.
27.09.2010 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача про виплату йому заборгованості за 2010 рік та отримав відповідь за № 01649 від 28.09.2010 року, яка лише підтверджує часткову виплату згідно бюджетного законодавства та відсутність механізму реалізації вимог ст..13 Закону України «Про статус ветеранів війн, гарантії їх соціального захисту». Практично у виплаті заборгованості позивачу було відмовлено.
Згідно вимог ч.1 ст.28 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 23.12.2004 року , №2291-IV, ст..52 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»від 27 квітня 2010 року , №2154-VI розмір мінімальної пенсії за віком на момент виплати разової допомоги складав 706 грн. 00 коп.у квітні-травні 2010 року. У відповідності до ст..13 «Про статус ветеранів війн, гарантії їх соціального захисту»вважає, що має право на щорічну разову допомогу в розмірі 8-ми мінімальних пенсій за віком, а тому допомога повинна бути наданою у розмірі 5 648 грн. 00 коп.
На підставі викладеного просить суд визнати протиправною бездіяльність Головного Управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської області в особі: Центру по нарахуванню і виплаті допомог та здійснення контролю за правильністю призначення та виплати пенсій і цільових грошових допомог Дніпропетровської обласної державної адміністрації у вигляді невиплати позивачеві щорічної разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війн, гарантії їх соціального захисту»від 22 жовтня 1993 року, як інваліду війни 2 групи та стягнути на користь позивача недовиплачену суму за щорічною разовою грошовою допомогою до 5 травня як інваліду війни 2 групи за 2010 рік в розмірі 5168 (п’ять тисяч сто шістдесят вісім) грн. 00 коп.
Позивач та представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, виклали обставини справи таким чином, як вони зазначені в позовній заяві.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, але надав суду заяву в якій просить розглядати справу без його участі. Позовні вимоги не визнає, у зв’язку з чим надав суду письмові заперечення.
Суд, заслухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, встановив наступне.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 має пільги встановлені для ветеранів війни –інвалідів війни, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 видане 11 липня 2001 року, та є інвалідом 2 групи.
Статтею 13 Закону України «Про статус ветеранів війн, гарантії їх соціального захисту»від 22 жовтня 1993 року передбачено, що щорічно до 5 травня інвалідам війни 2 групи виплачується разова грошова допомога у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.
Згідно довідки управління праці та соціального захисту населення №507/4-03 від 14.05.2010 року зазначено, що ОСОБА_1, 1966 року народження, щорічна до 5 травня разова грошова допомога виплачена у 2010 році в сумі 480 грн. Згідно п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 07.04.2010 року №299 «Про розміри разової щорічної допомоги, що виплачується в 2010 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»та «Про жертви нацистських переслідувань».
Призначення та виплата соціальної допомоги, компенсацій та інших соціальних виплат, установлених законодавством, здійснюється органами праці та соціального захисту населення за місцем проживання їх отримувача, які діють відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.05.2007 року №790 «Про затвердження типових положень про Головне управління праці та соціального захисту населення обласної, Київської міської, управління праці та соціального захисту населення Севастопольської міської і про управління праці та соціального захисту населення районної, районної у м. києві та Севастополі державної адміністрації».
Згідно із зазначеними положеннями Головне управління праці та соціального захисту населення обласної, Київської міської державної адміністрації, управління праці та соціального захисту населення Севастопольської міської державної адміністрації відповідно до покладених на них завдань, зокрема, проводять роботу з надання держаної соціальної допомоги і підтримки малозабезпеченим громадянам, здійснюють контроль за правильністю і своєчасністю призначення та виплати, виконанням інших заходів соціального захисту населення; координують і контролюють роботу підрозділів з нарахування і виплат допомоги, компенсацій та інших соціальних виплат, спрямовують та контролюють роботу управлінь праці та соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі райдержадміністрацій.
Одним із безпосередніх завдань управління праці та соціального захисту населення районної, районної у містах Києві та Севастополі державної адміністрації є призначення та виплата соціальної допомоги, компенсацій та інших соціальних виплат, установлених законодавством.
Відповідно до ст..17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв’язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам –за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.
Відповідно до п.7 Типових положень про Головне управління праці та соціального захисту населення обласної, Київської міської, управління праці та соціального захисту населення Севастопольської міської і про управління праці та соціального захисту населення районної, районної у мм. Києві та Севастополі державної адміністрації затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2007 року №790 –управління відповідно до покладених на нього завдань: організовує в межах своєї компетенції роботу з надання пільг пенсіонерам, інвалідам, ветеранам війни ат праці, одиноким непрацездатним громадянам, забезпечує надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу , твердого та рідкого пічного побутового палива.
Отже, в даному випадку позовні вимоги ОСОБА_1 безпосередньо стосуються Управління праці та соціального захисту населення за місцем його проживання, на якого державою покладено обов’язок щодо нарахування та вчинення дій по виплаті соціальної допомоги позивачеві відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», тому саме Головне управління праці та соціального захисту населення у Дніпропетровській області виступає належним відповідачем у даній справі.
Типовим положенням про Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 25.04.2006 року № 147, до функцій Центру відноситься підготовка виплатних документів на виплату всіх видів соціальних допомог. Встановлення розміру таких допомог, проведення перерахунку щорічної разової грошової допомоги не входить до компетенції Центру. Отже, Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат не може бути належним відповідачем по заявленим вимогам.
Представник відповідача Головного управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської області посилався на те, що керуючись ст.. 95 Конституції України, якою встановлено, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків, в законах України про Державний бюджет України щорічно, виходячи з реальних фінансових ресурсів державного бюджету та з огляду на те, що більшість інших видатків державного бюджету мають також соціальну направленість і потребують пріоритетного врахування, передбачається забезпечення фінансовими ресурсами потреба в коштах для реалізації положень законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про жертви нацистських переслідувань», в обсязі, необхідному для виплати допомог, компенсацій та доплат в розмірах, встановлених законами України про Державний бюджет на відповідний рік та постановами Кабінету Міністрів України.
Згідно ст..70 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»надано право Кабінету Міністрів України у 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат. Так, відповідно до постанови КМУ від 07 квітня 2010 року №299 ««Про розміри разової щорічної допомоги, що виплачується в 2010 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»та «Про жертви нацистських переслідувань»позивачу як інваліду війни II групи було виплачено 480 грн.
Рішенням Конституційного суду України від 9 липня 2007 року №6-рп/2007 та 22 травня 2008 року №10-рп/2008 ст.70 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»не визнана неконституційною. Головне управління не допустило порушень законодавства у 2010 році.
З даними доводами представника відповідача суд не погоджується з огляду на наступне.
Згідно до ст. 70 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік»Кабінету Міністрів України надано право встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
З наведеного вбачається, що Закон України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» не встановлює конкретний розмір разової грошової допомоги до 5 травня, а надає право Кабінету Міністрів України встановлювати розміри соціальних виплат, розмір яких залежить від мінімальної заробітної плати , а не від мінімальної пенсії за віком, як це передбачено ст.ст. 12-15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Тобто Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»Кабінету Міністрів України не надано права встановлювати розмір соціальних виплат, розмір яких визначено ст.ст.12-15 Закону України «Про статус ветеранів війн, гарантії їх соціального захисту».
Між тим, Кабінет Міністрів України своєю постановою №299 від 07 квітня 2010 року «Про розміри разової щорічної допомоги, що виплачується в 2010 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»та «Про жертви нацистських переслідувань»у 2010 році встановив виплату разової грошової допомоги, передбаченої вказаним Законом інвалідам II групи –у розмірі 480 грн.
Проте, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору , застосуванню підлягає саме ст..13 Закону України «Про статус ветеранів війн, гарантії їх соціального захисту», а не Постанова Кабінету Міністрів України №299 від 07 квітня 2010 року «Про розміри разової щорічної допомоги, що виплачується в 2010 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»та «Про жертви нацистських переслідувань».
За таких обставин та з урахуванням вимог ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війн, гарантії їх соціального захисту»відповідач по справі повинен виплатити позивачу щорічну допомогу із сум мінімальної пенсії за віком на момент виплати.
Таким чином, вихідним критерієм розрахунку допомоги позивачу до 5 травня –виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно зі ст.. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Положення ч.3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», на думку суду, не є перешкодою для застосування зазначеної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для розрахунку інших пов’язаних з нею пенсій чи доплат, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого ч.1 цієї статті.
Згідно ст..52 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»прожитковий мінімум на одну особу, в розрахунку на місяць для осіб,які втратили працездатність з 1 квітня 2010 року становила 706 (сімсот шість) грн.
Згідно ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1. на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2. з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3. обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4. безсторонньо (неупереджено);
5. добросовісно;
6. розсудливо;
7. з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8. пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9. з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10. своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ч.1 ст.6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно до вимог ст.ст. 2, 11, 162 КАС України спосіб захисту, обраний судом , не обов’язково має збігатися з тим, що запрошувалося позивачем у позовних вимогах. Суд може змінити чи уточнити його формулювання, а в необхідних випадках і вийти за межі позовних вимог –застосувати спосіб захисту з метою повного захисту прав, свобод чи інтересів особи, про захист яких вона просить, але в межах, визначених КАС України повноважень.
Що стосується позовної вимоги про стягнення грошової допомоги в розмірі 5168 грн. 00 коп., то адміністративний суд не наділений правом на призначення та визначення розміру виплати допомоги замість суб’єкту владних повноважень , ці дії відносяться до виключної компетенції суб’єкту владних повноважень –відповідача.
У зв’язку з вищевикладеним суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги необхідно задовольнити частково, визнавши протиправними дії Головного управління праці та соціального захисту населення у Дніпропетровській області щодо нарахування ОСОБА_1 щорічної разової допомоги до 5 травня 2010 року у розмірі меншому ніж це визначено ст.. 13 Закону України «Про статус ветеранів війн, гарантії їх соціального захисту».
Керуючись ст.2, 6, ч.2 ст.11,ч.1 ст.94, ст. 158, 162, КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління праці та соціального захисту населення у Дніпропетровській області щодо нарахування ОСОБА_1 щорічної разової допомоги до 5 травня 2010 року у розмірі меншому ніж це визначено ст.. 13 Закону України «Про статус ветеранів війн, гарантії їх соціального захисту».
Зобов’язати Головне управління праці та соціального захисту населення у Дніпропетровській області донарахувати та забезпечити виплату ОСОБА_1 недоотриману ним суму щорічної разової допомоги до 5 травня за 2010 рік як інваліду війни другої групи у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком у відповідності до вимог ст.. 13 Закону України «Про статус ветеранів війн, гарантії їх соціального захисту», виходячи з розміру, встановленого ст..28 «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Синельниківський міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови.
Суддя: Т.В.Прижигалінська