Справа № 1-304/11

ВИРОК

           ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

          "21" лютого 2011 р.  Святошинський районний суд м.Києва

в складі головуючої судді                              Домарацької А.В.,

                  при секретарі                                Усенко І.М.,

                  з участю прокурора                      Шевченко Ю.В.,

розглянувши у відкритому судововму засіданні в м.Києві справу про обвинувачення  ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця

                           с.Льговське Кіровського р-ну Автономної Республіки Крим,

                           українця, громадянина України, з неповною середньою освітою,

                           одруженого, має на утриманні дочку ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2,

                           не працюючого, зареєстрованого АДРЕСА_1,

                           проживаючого АДРЕСА_2,  раніше засудженого:

                       - 09.06.2010 року Подільським райсудом м.Києва за ст.ст. 186

                       ч.2 КК України  до 5 років позбавлення волі з випробуванням               

                       іспитовим строком на 2 роки,

в скоєнні злочину, передбаченого ст. 186 ч.2 КК України, -

встановив:

        Підсудний ОСОБА_1, будучи раніше засудженим, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став і повторно скоїв умисний тяжкий злочин.

        Так, підсудний ОСОБА_1 24.10.2010 року, приблизно о 20 год. 05 хв., знаходячись біля будинку № 1/11 по вул.Гната Юри в м.Києві, повторно відкрито викрав чуже майно,  яке належить потерпілому ОСОБА_2

        При цьому підсудний ОСОБА_1, 24.10.2010 року, приблизно о 20 год. на маршрутному таксі № 429 прибув до зупинки громадського транспорту «вул.Гната Юри», розташованої неподалік будинку № 1/11 по вул.Гната Юри в м.Києві, де побачив раніше йому незнайомого потерпілого ОСОБА_2, який розмовляв по своєму мобільному телефону «Соні Еріксон К 790», який він вирішив відкрито викрасти.

        Реалізуючи свій злочинний умисел, підсудний ОСОБА_1 підійшов ззаду до потерпілого ОСОБА_2 і, з метою обернення на свою користь та особистого збагачення, відкрито викрав у нього з рук мобільний телефон «Соні Еріксон к 790», вартістю 800 грн., в якому знаходилась карта пам»яті, ціною 100 грн. та сім-карта оператора мобільного зв»язку «Київстар», вартістю 25 грн., на рахунку якої знаходились гроші в сумі 5 грн., а всього майна на загальну суму 930 грн., завдавши потепілому ОСОБА_2 матеріальну шкоду.

        З викраденим чужим майном підсудний ОСОБА_1 з місця скоєння злочину втік, але вподальшому був затриманий працівниками міліції, які вилучили у нього викрадений у потерпілого ОСОБА_2 мобільний телефон.

        Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою винність в скоєнні інкримінованого йому складу злочину, передбаченого ст. 186 ч 2 КК України, визнав повністю, щиросердно розкаявся та підтвердив суду обставини скоєння ним злочину, вказавши на час, місце, спосіб та мету скоєння злочину.

        Оскільки підсудний ОСОБА_1 свою винність в інкримінованому йому складі злочину визнав повністю та не оспорює фактичні обставини справи, то суд, при визначенні обсягу доказів, що підлягають дослідженню, обмежився показами підсудного.

          Таким чином, суд, дослідивши всі зібрані по справі докази, приходить до висновку, що винність підсудного ОСОБА_1 в скоєнні злочину, передбаченого ст. 186 ч.2 КК України доведена повністю і кваліфікація його дій за ст. 186 ч. 2 КК України є правильною, так як він повторно, відкрито викрав чуже майно, яке належить потерпілому ОСОБА_2.

        Обираючи міру покарання підсудному ОСОБА_1, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного злочину, визнання вини та щиросердне розкаяння в скоєному, те, що  підсудний раніше судимий, скоїв злочин в період відбуття покарання за попереднім вироком, не працює, за місцем утримання характеризується позитивно, одружений, має на утримання неповнолітню дитину і вважає за необхідне обрати йому покарання у вигляді позбавлення волі, оскільки  вважає, що його виправлення та перевиховання не можливе без ізоляції від суспільства.

        Приймаючи до уваги, що підсудний ОСОБА_1 скоїв злочин в період відбуття покарання за вироком Подільського районного суду м.Києва від 09.06.2010 року, то суд вважає за необхідне до призначеного покарання частково приєднати невідбуте покарання за вищевказаним вироком згідно ст. 71 КК України.

        Керуючись ст.ст. 323-324 КПК України, суд, -

                                             ЗАСУДИВ:

        ОСОБА_1  визнати винним в скоєнні злочину, передбаченого ст.186 ч. 2 КК України та призначити йому покарання у вигляді 5 (п»яти) років позбавлення волі.

        На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання засудженому ОСОБА_1 частково приєднати невідбуте покарання за вироком Подільського районного суду м.Києва від 09.06.2010 року і остаточну міру покарання призначити у вигляді 5 (п»яти) років 6 місяців позбавлення волі.

        Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_1 рахувати з 25.10.2010.

        Речовий доказ по справі –мобільний телефон «Соні Еріксон К790»з картою пам»яті та сім-картою оператора мобільного зв»язку «Київстар», передані під розписку потерпілому ОСОБА_2, залишити у потерпілого.

          Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_1

до набрання вироком чинності залишити попередню –тримання під вартою в Київському СІЗО Державного департаменту України з питань виконання покарань.

           Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду м.Києва протягом

15 діб з моменту вручення засудженому його копії, іншими учасниками процесу –в той же строк з моменту його проголошення.

         Суддя