Справа № 2-а-986/11/19

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ                     УКРАЇНИ

12  березня  2011  року                                                                       м.  Маріуполь

          Жовтневий  районий суд м. Мариуполя у складі головуючого судді Степанової С.В., при секретарі Горустович К.Ю., розглянув у відкритому судовому засіданні  адміністративну справу за позовом  ОСОБА_1 до УДАІ  МВСУ в Запорізькій області  про скасування постанови  про притягнення  до адміністративної відповідальності та закриття провадження по справі,  

                                                          В С Т А Н О В И В:

          До суду звернувся  ОСОБА_1 з позовом  до УДАІ ГУМВСУ в Запорізькій області,  в якому зазначив, що співробітником відповідача 31.10.2010 року була ухвалена постанова Серії №АР 183602  про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст.122 ч.2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у розмірі 425  гривень.  Позивач  просить  скасувати  постанову  про притягнення  його до адміністративної відповідальності, посилаючись на те, що він 31.10.2010 року ПДР України не  порушував, окрім того відповідачем при складанні протоколу та постанови невірно дана оцінка його діям, оскільки п. 16.11 ПДР України передбачено обов’язок надати дорогу транспортним засобам, які наближаються до перехрестя, а не уступити їм дорогу, тому вважає, що правил дорожнього руху не порушував та не підлягає притягненню до адміністративної відповідальності за ст.122 ч.2 КУпАП.

          У судовому засіданні  ОСОБА_1, просив суд задовольнити його позов, по  тим підставам, що викладені в адміністративному позові, добавив, що він їхав по круговій дорозі та коли наближався до перехрестя, автобус, який він ніби то не пропустив,  вже знаходився на перехресті. Вважає, що руху цього транспортного засобу він не перешкоджав, тому як дорожня частина на вказаному перехресті має декілька смуг і працівник ДАІ не впевнився на яку смугу збирався перестроїтися автобус. Однак пояснив, що коли автобус виїхав на перехрестя, спочатку його автомобіль перестроївся на іншу смугу, по якій рухався автобус, а потім автобус перестроївся на смугу, по якій рухався він. Додав, що свідки, які були при складанні протоколу про дане правопорушення, після його складання покинули місце правопорушення та працівник ДАІ у їх відсутність склав постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності, не надав можливості йому висловити свою думку з приводу правопорушення.

          Представник відповідача в  судове засідання не з’явився, з невідомих суду підстав, про день розгляду справи був повідомлений в порядку, встановленому законодавством.

          Вислухавши  пояснення  ОСОБА_1,  дослідивши матеріали справи, суд вважає необхідним відмовити у  задоволені позову по наступним підставам.

   Судом встановлено, що 31.10.2010 року о 16:40 год., ОСОБА_1, керував автомобілем  НОМЕР_1  на 556 км. а/д Одеса –Новоазовськ на перехресті нерівнозначних доріг, рухаючись по другорядній дорозі не надав переваги в русі транспортному засобу, що рухався по головній, чим порушив п.16.11 правил дорожнього руху України.  

         П. 16.11. ПДР України передбачає, що на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу,  що  рухається по другорядній дорозі,  повинен дати дорогу транспортним засобам,  які  наближаються  до  даного  перехрещення проїзних  частин  по  головній  дорозі,  незалежно від напрямку їх подальшого руху.

        Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами по  справі про адміністративне правопорушення є  будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган чи посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото-і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами.

          Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення,  ОСОБА_1, особисто  виклав в ньому свої пояснення, що не надав дорогу автобусу, тому як не помітив знак «надати дорогу», з урахуванням цих письмових пояснень ОСОБА_1,  суд  вважає встановленим факт ненадання останнім  дороги транспортному засобу, що рухався  по головній дорозі на перехресті нерівнозначних доріг. Крім того, суд вважає, що «надати дорогу»та «уступити дорогу»є рівнозначними поняттями.

        Окрім того, відповідно до ст. 122 КУпАП передбачена відповідальність за порушення водіями транспортних засобів правил проїзду перехресть, в даному випадку позивачем було порушено п. 16.11 ПДР при проїзді перехрестя нерівнозначних доріг, тому  суд вважає, що відповідачем вірно дана оцінка дій позивача, стосовно вчинення останнім правопорушення, передбаченого ст.122 ч.2 КУпАП.

        На підставі викладеного суд приходить до висновку про обґрунтованість постанови  про накладення адміністративного стягнення, тому відмовляє в задоволенні позовних вимог стосовно  скасування вказаної постанови та закриття провадження по справі.  

          На підставі ст. 280 КУпАП, керуючись ст.10, ст.69 –ст.71, ст.158 –ст.163, ст.167 КАС України,

                                             П О С Т А Н О В И В :

           В  задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 до УДАІ  МВСУ в Запорізькій області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності від 31.10.2010 року серії АР 183602 та закриття провадження по справі   -  відмовити.

           Постанова оскарженню не підлягає.             

          Суддя :