Справа № 1-21/11

ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2011 року                                                             місто Любомль.

Любомльський районний суд Волинської області в складі:

головуючого –судді Дороша П.І.,

при секретарі Федчишин Г.В.,

з участю прокурора Ковальчука О.В.,

захисника ОСОБА_1,

законного представника ОСОБА_2,

розглянувши справу про застосування примусових заходів медичного характеру до  

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця села Калуни Новоград-Волинського району Житомирської області, жителя села Вишнів Любомльського району Волинської області, українця, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, пенсіонера, неодруженого, несудимого,

встановив:

До суду з постановою про застосування примусових заходів медичного характеру надійшла кримінальна справа відносно ОСОБА_3 як особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння з ознаками злочинів, передбачених пунктом “а” статті 93, частини 3 статті 142 КК України (редакції 1960 року).

У постанові зазначається, що близько 21 години 01 лютого 1998 року житель села Вишнів ОСОБА_3 велосипедом прибув у село Згорани Любомльського району, вийнявши віконну раму, проник у будинок ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_5. Там він напав на потерпілу, застосувавши небезпечне для життя і здоров’я особи похилого віку фізичне насильство, яке виражалось в нанесенні ударів руками по тілу і голові, зв’язуванні рук за спиною, запиханні в рот частини жіночої хустки у вигляді кляпу, відкрито заволодів 22 гривнями.

Знаходячись зверху на потерпілій, яка була з зв’язаними руками і закритим ротом, почав бити її головою об бильце ліжка та об стіну, заподіявши ОСОБА_4 смерть, яка настала від обумовленої множинними ушкодженнями кісткового каркасу грудної клітки гострої легенево-серцевої недостатності.

Відповідно до висновку стаціонарної  додаткової судово-психіатричної експертизи від 16 вересня 1998 року (Т. 1 а.с. 176-179) в момент скоєння протиправних дій із-за хронічного психічного захворювання –шизофренії параноїдальної форми з наростаючим ефектом в емоційно-вольовій сфері –ОСОБА_3 не міг усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними, а тому його слід вважати неосудним.

Відповідно до висновку амбулаторної судово-психіатричної експертизи від 16 липня 2010 року (Т. 2 а.с. 69-70) ОСОБА_3 і в даний час виявляє ознаки параноїдальної шизофренії і потребує застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом.

Відповідно до пункту 1 статті 93 КК (редакції 2001 року) примусові заходи медичного характеру можуть бути застосовані до осіб, які вчинили у стані неосудності суспільно-небезпечні діяння.

Дослідивши усі зібрані докази у справі, суд приходить до висновку, що досудове слідство проведене не у повній відповідності з положеннями статті 22 КПК України. Залишилися нез’ясованими питання, від вирішення яких в значній мірі залежить висновок вчинив чи не вчинив ОСОБА_3 суспільно-небезпечні дії і які саме.

Органом досудового слідства як докази вчинення саме ОСОБА_3 насильницьких дій з потерпілою ОСОБА_4 використані показання, надані ним при допиті в якості підозрюваного (Т. 1 а.с. 56-59), а також при відтворенні обстановки і обставин події (Т. 1 а.с. 64-73). Між тим, мати ОСОБА_3 в судовому засіданні показала, що зі слів її сина до нього працівниками міліції було застосоване насильство, під дією якого він і визнав факт нападу на потерпілу, якого фактично не вчиняв.

У висновку судово-психіатричної експертизи (Т. 1 а.с. 179) також зазначено, що підсудний заявив, що визнавальні показання давав під тиском.

З’ясувати підставність цих заяв ОСОБА_3, перевірити їх об’єктивність, в ході судового слідства виявилось неможливим.

А тому слідчим органам необхідно з’ясувати обставини затримання ОСОБА_3 в місті Луцьку, а прокурору зробити висновок щодо застосування чи незастосування до нього незаконних методів слідства.

У судовому засіданні прозвучала інформація про те, що в період скоєння нападу у будинку потерпілої проживала квартирантка –молода особа жіночої статі. А тому оперативним шляхом необхідно її встановити, допитати по відомих їй обставинах щодо кола знайомих, близьких потерпілої та питаннях, пов’язаних з нападом.

Слідчим органами не з’ясовано конкретно чи дійсно в період затримання в Луцьку ОСОБА_3 перебував на курсах підвищення кваліфікації, не встановлено осіб, які були разом з ним, не допитано їх про обставини затримання ОСОБА_3.

При викладі обставин скоєного у постанові слідчим допущено певну суперечність: ОСОБА_3 наносив удари потерпілій головою об бильце, стіну, а її смерть наступила від ушкодження кісткового каркасу грудної клітки.

Не усунуті сумніви щодо достовірності факту прибуття ОСОБА_3 в село Згорани. Технічні дослідження (Т. 2 а.с. 40-44) цих сумнівів, які були однією з підстав неодноразового закриття слідчими кримінального переслідування відносно ОСОБА_3, не усунули.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необхідність проведення додаткових оперативно-розшукових заходів, слідчих дій, для усунення вказаних сумнівів і суперечностей та отримання можливості прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Керуючись статтями 281, 419 КПК, суд, --

постановив:

Кримінальну справу про застосування примусових заходів медичного характеру до ОСОБА_3 направити Любомльському міжрайпрокурору для проведення додаткового розслідування.

На постанову протягом семи діб з дня її винесення можуть бути подані апеляції до апеляційного суду Волинської області через Любомльський районний суд.

Головуючий                                                            П.І. Дорош