Справа № 1-99/11

В И Р О К

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

01 березня 2011 року            Тульчинський районний суд

Вінницької області

В складі головуючого судді                                        Ковганича С.В.

при секретарі                                                           Грох Н.С.

з участю прокурора                                        Ткачука О.В.

потерпілої                                                            ОСОБА_1

адвоката                                                            ОСОБА_2

законного представника                               ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Тульчина кримінальну справу про обвинувачення

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, гр. України, уродженця м. Алчевськ, Луганської області, жителя АДРЕСА_1, освіта середня базова, не працює, не навчається, не судимий, у вчиненні злочину передбаченому ст. 122 ч.1 КК України

В С Т А Н О В И В:

20.12.2010 року біля 14.00 год. в с. Клебань, по вул. Степовій, Тульчинського району, неповнолітній гр. ОСОБА_4, під час сварки з гр. ОСОБА_1, вдаривши ногою звалив останню на землю і коли та знаходилась лежачою на землі, навмисно наніс їй 3-4 удари взутою ногою в правий бік тулуба в область ребер. Внаслідок зазначених дій ОСОБА_4, спричинив гр. ОСОБА_1 тілесні ушкодження у вигляді: забою правої половини грудної клітки, перелому 9-го ребра справа по середньо-пахвинній лінії, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 7 від 13.01.2011 року відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, що спричинили тривалий( більш як 21 день) розлад здоров'я.

Підсудний ОСОБА_4 свою вину в скоєні інкримінованого йому злочину визнав повністю і суду показав, що він проживає за вищевказаною адресою разом з батьками, братом та сестрою. Так, 20.12.2010 року близько 16.00 години він йшов по вул. Степовій с. Клебань додому, де зустрів свого меншого брата ОСОБА_3, з яким став спілкуватись. По дорозі в цей час проходила ОСОБА_1, яка проживає по цій же вулиці і яка йшла йому на зустріч. Раніше він її неодноразово попереджував, щоб та не ходила до них додому, так як ОСОБА_1 зі своїм співмешканцем ОСОБА_2 спаювали його батька. Раніше вони підтримували дружні відносини. Коли ОСОБА_1 підійшла ближче і з ним порівнялась, він їй сказав, щоб вона до них не ходила, але на це вона не звернула уваги, і тоді він ногою вдарив її по ногах і та впала на землю. Коли вона впала, він їй наніс один удар по обличчю кулаком, а потім ще ногами 3-4 удари по тулубу та по животі в область ребер. Після цього ОСОБА_1 піднялась, вставши на ноги і пішла додому при цьому плакала і казала навіщо він її б'є. В той момент коли він наносив тілесні ушкодження ОСОБА_1, то там поруч був брат ОСОБА_2, який його просив, щоб він не бив останню, але він на нього не звертав уваги. Гр. ОСОБА_1 він побив із - за того, що вона зі своїм співмешканцем ОСОБА_2, раніше з його батьками підтримували дружні відносини, ці відносини заключались в тому, що вони разом зловживали спиртними напоями. ОСОБА_1 приносила горілку і споювала батьків, лягали ночувати і заважали їм з братом та сестрою спокійно відпочивати в домі. До цього він неодноразово її попереджував, щоб вона до них не ходила, але на його зауваження та не реагувала і продовжувала ходити, і тому він вирішив її провчити. Свою вину в скоєному злочині, щиро визнає та каються.

Вина підсудного ОСОБА_4 також підтверджується показами потерпілої ОСОБА_1, яка суду показала, що вона проживає за вищевказаною адресою разом із ОСОБА_5. Вона та ОСОБА_5 на протязі тривалого часу товаришували з сім'єю ОСОБА_3, разом збирались та святкували свята, одним словом підтримували дружні відносини та ходили одне до одного в гості. Але близько місяця назад вони вже не спілкуються, через те, що мати ОСОБА_6, гр. ОСОБА_7 постійно звинувачує її і ОСОБА_5 в тому, що її син та його дружина через них зловживають спиртними напоями та спиваються, а у них двоє дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_3, які на це все дивляться. Коли вони з ОСОБА_7 товаришували, то у них не було ніяких сварок та суперечок. З їхнім сином ОСОБА_4 у нього були неприязні відносини завжди, так як останній де її не бачив, то завжди обзивав нецензурними словами, приходив до них додому, де кидав камінням по даху будинку, гупав по вікнах, і це все пояснював тим, що вони споюють його батьків. Таким чином він хотів, щоб вони з його батьками не спілкувались. 20.12.2010 року вона з ОСОБА_5 знаходились в себе в дома, і вона вирішила піти до гр. ОСОБА_9 і попросити в нього недопалків. Коли вона йшла до нього по дорозі, то біля криниці стояли ОСОБА_4 та його брат ОСОБА_3. Вони підійшли до неї і ОСОБА_4 одразу схопив її за одяг і шарпнув від чого одірвався ґудзик на фуфайці і штовхнув її на землю. Коли вона впала, то він почав наносити їй удари ногами по тулубу і запитував, де його матір. Вона йому відповіла, що його матері не бачила, але він продовжував її бити і виражатись в її сторону нецензурними словами. В той момент коли ОСОБА_4 наносив удари, його менший брат ОСОБА_3 казав йому цього не робити, але він наказав йому мовчати і продовжував бити далі. В кінці зі всієї сили вдарив її в правий бік тулуба, від чого вона відчула різкий біль в області ребер. Після цього ОСОБА_4 та ОСОБА_3 побігли у невідомому напрямку. Вона піднялась і пішла до ОСОБА_9 попросити «недопалків». В той час вона плакала і він запитав в неї, що сталось і вона йому сказала, що її побив ОСОБА_4. Взявши недопалки вона пішла додому, про що розповіла своєму чоловікові ОСОБА_5. Наступного дня вона відчула, що стан здоровя погіршився і в ребрах відчувався сильний біль і тоді вона вирішила звернутись в лікарню та міліцію.

У відповідності до вимог ст. 299 КПК України, в зв’язку з повним визнанням своєї вини, суд обмежив дослідження доказів допитом підсудного, потерпілого та оголошенням характеризуючих особу підсудного матеріалів справи.

Дослідивши зібрані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що вина підсудного ОСОБА_4 в спричиненні середньої тяжкості ушкодження, яке не є небезпечним для життя, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я або значну стійку втрату працездатності менш як на одну третину доведена в судовому засіданні в повному обсязі і його дії слід кваліфікувати за ст. 122 ч.1 КК України.

Вирішуючи питання про призначення покарання підсудному ОСОБА_4 суд враховує особу підсудного, який характеризується позитивно, вперше притягується до кримінальної відповідальності, щиро покаявся у вчиненому.

Пом’якшуючими вину підсудного обставинами являється щире каяття, вчинення злочину неповнолітнім.

Обтяжуючих вину обставин судом не встановлено.

Враховуючи фактичні обставини справи та особу підсудного суд вважає, що з метою виправлення засудженого та попередження нових злочинів, у відповідності до ст. 50 КК України, достатньою та необхідною мірою покарання для нього буде призначення покарання у вигляді позбавлення волі, визначеного в санкції статті 122 ч.1 КК України.

Разом з тим, приймаючи до уваги обставини справи, з врахуванням особи підсудного, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, характеризується позитивно, вчинив злочин неповнолітнім, вчинений ним злочин є злочином середнього ступеню тяжкості, суд приходить до висновку, що виправлення підсудного можливе без реального відбуття покарання та ізоляції від суспільства, а тому призначаючи покарання підсудному, застосувати ст. 75, 104 КК України і звільнити його від відбуття покарання з випробуванням.

Вирішуючи питання про запобіжний захід обраний відносно підсудного у вигляді підписки про невиїзд, суд вважає, що підстав для його зміни немає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 321-324, 328 КПК України, суд –

З А С У Д И В:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ст. 122 ч.1 КК України і призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на один рік.

На підставі ст. 75, 104 КК України звільнити засудженого ОСОБА_4 від відбуття покарання з випробовуванням, встановивши йому іспитовий термін строком на один рік.

Запобіжний захід підписку про невиїзд обрану відносно ОСОБА_4 до вступу вироку в законну силу, залишити без змін.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Вінницької області протягом п’ятнадцяти діб з дня його проголошення.

        Суддя: