КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 11/85-17/83 Головуючий у 1-й інстанції: Шелест С.Б.
Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.
У Х В А Л А
Іменем України
"01" березня 2011 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Степанюка А.Г.,
суддів - Кузьменко В.В., Шурко О.І.
при секретарі - Шейко К.В.
розглянувши в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Лемар»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.09.2010 р. у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Лемар»до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення, -
ВСТАНОВИЛА:
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.09.10 року було відмовлено у задоволенні позовних вимог у справі за позовом ТОВ «Лемар» до ДПІ у Дніпровському районі м. Києва, третя особа ДПІ у Деснянському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін.
При ухваленні оскаржуваного рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що операція з придбання товару на підставі договору купівлі-продажу № 3-А від 03.03.04 р., укладеного між позивачем (покупець) та ПП «Лік-99»(продавець) у відповідності до якого продавець зобов’язувався продати, а покупець прийняти та своєчасно сплатити продукцію згідно зі специфікацією, мала безтоварний характер.
Позивач, на вимогу суду, не надав докази на підтвердження транспортування, перевезення, місця передачі та зберігання товару, а також докази щодо розміру витрат на зберігання і транспортування товару, ким понесені такі витрати, тощо, а також докази подальшого використання даного товару ТОВ «Лемар»у власній господарській діяльності.
Крім того в ході перевірки податковим органом було встановлено, що товар (катанка) не вибув з володіння ПП «Лік-99». Згідно поданих до ДПІ декларації з ПДВ за січень-квітень 2004 року останнього, обсяги продажу складали «0»грн.., а з травня 2004 року підприємство перестало звітувати.
На підставі встановлених обставин суд 1-ї інстанції прийшов до висновку, що податковий орган правомірність зафіксував заниження податкових зобов’язань з ПДВ в сумі 52 823 грн. та податку на прибуток в сумі 66 029 грн. та наклав, у зв’язку з цим штрафні (фінансові) санкції в сумі 26 411,50 грн. (за платежем ПДВ) та 55 447,50 грн. (за платежем –податок на прибуток).
Колегією враховується, що чинним, на час виникнення спірних правовідносин, законодавством України було передбачено, що платник податку-покупець має право збільшити валові витрати після оприбуткування товарів та зарахувати до податкового кредиту суму податку на додану вартість, підтверджену належним чином оформленою податковою накладною, яку він отримав. При цьому згідно зі ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»і п.4.5 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку –покупець зобов’язаний відкорегувати відповідні податкові зобов’язання.
Разом з тим встановлення судом факту не придбання Позивачем товару у ПП «Лік -99», а також сама по собі наявність у останнього податкових та видаткових накладних не може бути безумовною підставою для віднесення зазначених у них сум до податкового кредиту, а витрат –до складу валових.
Здійснивши аналіз норм чинного законодавства на які посилаються сторони, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, які знайшли своє підтвердження в ході її апеляційного розгляду та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи наведене суд вважає за необхідне апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Лемар»–залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 вересня 2010 року –без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Лемар»–залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.09.2010 р. –без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п’ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі. Касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Головуючий суддя А. Степанюк
Судді В. Кузьменко
О. Шурко