КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-12964/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А.
Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.
У Х В А Л А
Іменем України
"01" березня 2011 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Степанюка А.Г.,
суддів - Кузьменко В.В., Шурко О.І.
при секретарі - Шейко К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал-Центр»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.06.10 р. у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал-Центр» до Київської обласної митниці, за участю третьої особи Головного управління державного казначейства у Київській області просування рішення та стягнення коштів, -
ВСТАНОВИЛА:
У жовтні 2009 року товариство з обмеженою відповідальністю «Арсенал-Центр»звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Київської обласної митниці про скасування рішення від 12.06.09 р. та про стягнення суми надмірно сплачених податків та зборів.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.06.2010 р. у задоволенні позову було відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
В судовому засіданні повноважний представник Позивача –Щедров Ігор Всеволодович, доводи апеляційної скарги підтримав.
Повноважний представник Відповідача 2 просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін.
При ухваленні оскаржуваного рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачем не доведено, що митний орган зловживаючи своїм владними повноваженнями необґрунтовано розцінив відомості, викладені у листі ДП «Держзовнішінформ»від 29 травня 2009 року №6/499 як такі, що не містять інформацію зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та (або сировину). Суд встановив, що ані уповноважена позивачем на декларування особа, ані ТОВ «Арсенал-Центр»не надали достатньої інформації на обґрунтування, визначеної позивачем у декларації митної вартості товарів. За таких обставин Відповідач правомірно, у відповідності до приписів пункту 14 постанови Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року №1766, з метою запобігання заниження митної вартості і зменшення надходження платежів до Державного бюджету України, на основі проаналізованої інформації, що містилась у товаросупровідних документах, наданих до митного оформлення та цінової інформації ЄАІС Держмитслужби України, правомірно прийняв рішення про визначення митної вартості від 12 червня 2009 року №125000016/2009/000845/1, яким скориговано митну вартість товару до 76 332 дол. США, що у гривнях за курсом перерахунку 7,6103 за 1 дол. США складає 580 909,42 грн.
У наведеній частині висновку суду першої інстанції колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.
Згідно статті 41 Митного кодексу України однією з форм митного контролю є перевірка митними органами системи звітності та обліку товарів, що переміщуються через митний кордон України, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, які відповідно до законів справляються при переміщенні товарів через митний кордон України.
Методи для визначення митної вартості імпортованих в Україну товарів наведені у ст. 266 Митного кодексу України (надалі –Кодекс).
У разі, якщо неможливо застосувати жоден із методів, наведених у ст. 266, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.
Умови та механізм декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, подання декларантом відомостей для її підтвердження визначено Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року №1766 (надалі –Порядок № 1766).
Як встановлено судом 1-ї інстанції та не спростовано апелянтом у апеляційній скарзі, позивач (декларант) не надав усіх необхідних додаткових документів, а саме інформації зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та (або сировину), чим порушив приписи пункту 13 Порядку № 1766 відповідно до умов якого декларант зобов'язаний подати додаткові документи, визначені у пункті 11 цього Порядку, протягом 10 календарних днів після ознайомлення із записом митного органу про їх подання. Крім того, уповноважена позивачем особа - Петрина М.М. вчинила на зворотній стороні ДМВ-1 запис «Додаткових документів не надаю».
Наявні у справі матеріали свідчать про те, що позивач під час здійснення митного оформлення імпортованого ним товару керувався методом №1 –визначення вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Разом з тим, на вимогу митного органу позивач не надав додаткових підтверджуваних документів в порядку передбаченому Митним кодексом України та не вжив заходів щодо спростування обґрунтованих сумнівів митного органу щодо задекларованої ціни, а отже, на думку колегії суддів, відповідач правомірно застосував метод №2 (метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) у зв'язку з неможливості перевірки її обчислення.
Колегією також враховується, що Позивачем здійснено оплату митного збору за імпортований товар, за ціною, визначеною митним органом при здійсненні митного оформлення товару, тобто з визначеною ціною Позивач фактично погодився.
Оцінюючи посилання апелянта на порушення судом норм процесуально права в частині залучення Головного управління Державного казначейства України у Київській області (надалі - Держказначейство) до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, а не відповідачем у справі –суд зазначає наступне.
В ході розгляду справи Позивач заявив клопотання про зміну предмету адміністративного позову, яке суд задовольнив. Позовні вимоги в частині стягнення надмірно сплачених податків та зборів пред’явлені позивачем також до відповідача.
Колегія суддів зазначає, що судом 1-ї інстанції не допущено порушень норм процесуального права оскільки враховано, що при визначенні такої вимоги як стягнення надмірно сплачених податків та зборів Позивач не звернув увагу на приписи, зокрема, пунктів 2, 5, 6 та 7 Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, затвердженого наказом Державної митної служби України., Державного казначейства України від 20 липня 2007 року №611 147 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2007 року за №1095/14362.
Вказаним нормативно-правовим актом передбачено повернення помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів на підставі висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації. Зазначений висновок оформлюється відповідно до заяви платника, яка подається до митного органу, що здійснював оформлення митної декларації.
Підсумовуючи наведене, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів із наведеними висновками суду першої інстанції погодилась, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. В зв’язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва –залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 січня 2010 року –без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал-Центр»–залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 липня 2010 року –без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та у строки передбачені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя А. Степанюк
Судді В. Кузьменко
О. Шурко
Повний текст ухвали виготовлено 12.03.11 р.