Справа № 2-1413/11

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

26 січня 2011 року

       Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого –судді  Спаї В.В.,  

при секретареві -  Гудим О.І.,   

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Актафінанс»до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором споживчого кредиту,

ВСТАНОВИВ:

        Позивач звернувся до суду із даним позовом, в його обґрунтування посилаючись на те, що відповідно до укладеного між ТОВ «Актафінанс»та ОСОБА_1 договору споживчого кредиту від 22.10.2008 р., ОСОБА_1 отримав у тимчасове користування грошові кошти в розмірі 25 000,00 грн., на строк з 22.10.2008 р. по 22.10.2009 р.  включно у вигляді термінового кредиту, зобов’язавшись повернути кредит та сплатити від сотки за його користування у розмірі 28% річних, які нараховуються на залишок основної суми кредиту та сплачуються згідно встановленого графіку погашень. Згідно Графіку погашення кредиту, викладеному у додатку №1 до кредитного договору, відповідач за цим позовом зобов’язався здійснювати повернення кредиту щомісячно не пізніше 25 числа кожного місяця рівними частинами. Як зазначається позивачем при зверненні до суду, ТОВ свої зобов’язання виконало в повному обсязі, утім, відповідач всупереч закону та укладеного договору зобов’язання щодо повернення кредиту та сплати відсотків за його користування не виконує, що призвело до виникнення заборгованості та загальний розмір якої станом на 06.04.2010 р. складає 17 972,14 грн., про стягнення якої солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (поручителя за договором поруки №ПБ-75/1 від 22.10.2008 р.) й було заявлено відповідну вимогу. За розгляду справи позивач збільшив розмір позовних вимог, надавши до суду відповідну заяву, та обґрунтував її нездійсненням з боку відповідачів погашення за кредитним договором, розмір якої станом на 10.09.2010 р. становив 22 791,62 грн., та яку просив стягнути солідарно з відповідачів, як солідарних боржників.        

       У судовому засіданні представник позивача, який діяв на підставі довіреності, посилався на обставини, зазначені у позовній заяві, підтримав вимоги позову, надав пояснення, аналогічні викладеному у позовній заяві, та просив задовольнити поданий позов повністю.

       Відповідач ОСОБА_1 позов визнав  частково, утім, не зміг пояснити суду в якій частині він визнає позов, а в якій не визнає, пояснив невиконання зобов’язань за кредитним договором складним матеріальним становищем, пов’язаним із втратою роботи із настанням світової фінансової кризи, та через що з січня 2009 р. не мав нормальної роботи, працевлаштувавшись тільки у червні 2010 р.;  інший відповідач у справі –ОСОБА_2  у судове засідання не з’явилася, причини неявки суду не повідомила.  

       Суд, заслухавши пояснення сторін та дослідивши докази,  дійшов до висновку про наявність підстав для ухвалення рішення  про  задоволення  позову повністю з огляду на встановлені такі обставини.  

       Відповідно до договору  споживчого кредиту №ПБ-75 від 22.10.2008 р.,  між ТОВ «АКТАФІНАНС»та ОСОБА_1,  останній отримав у тимчасове користування на  умовах забезпеченості, зворотності, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти шляхом перерахування на рахунок НОМЕР_1, відкритий ВАТ «АКТАБАНК»на строк з 22.10.2008 р. по 22.10.2009 р. включно, у вигляді термінового кредиту у розмірі 25 000 грн. на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язався повернути кредит та сплатити проценти в розмірі 28 %  річних, які нараховуються на залишок основної суми кредиту та сплачуються згідно встановленого графіку погашень.  Разом з тим,  виконання з боку позичальника зобов’язання за зазначеним вище кредитним договором було забезпечено порукою (договір поруки від 22.10.2008 р.). Утім, через невиконання з боку позичальника зобов’язань у частині обов’язку повернення кредит та сплати процентів згідно встановленого графіку погашень, склалася заборгованість, розмір якої станом на 10.09.2010 р. становив 22 791,62 грн., та яка складається з: 11259,42 грн. –заборгованість за кредитом, 661,35 грн. –заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 5 183,02 грн. –заборгованість по відсоткам нарахованим на прострочене тіло кредиту, 5 687,83 грн. –пеня за прострочення сплати кредиту тощо.

       Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають із підстав, установлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема: договорів та інших правочинів (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

       Зобов'язання перестає діяти в разі його припинення з підстав, передбачених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України), та ці підстави зазначені в ст. ст. 599, 600, 601, 604 - 609 ЦК України, та за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

      Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

      Щодо посилання відповідача на причини невиконання зобов’язань за договором, зокрема, на важке матеріальне становище,  то статтею  629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України)отже, отже, позичальник  зобов'язаний виконувати кредитний договір у відповідності до його умов та законодавства.   

        Відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, як це передбачено статтею 617 ЦК України.

       Згідно зі змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту (ст. 527 ЦК).  У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.  Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

        Таким чином, зважаючи на вищенаведене, та за урахуванням того, що на виконання ст. 625 ЦК боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню повністю. Разом з тим, приймаючи рішення щодо заявлених  позивачем вимог, суд враховує, що кредитний договір є дійсним і неоспореним, є актом волевиявлення сторін, що підтверджує їх згоду виконувати умови, які вони для себе передбачили,  суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в повному обсязі та стягнення з відповідачів, як солідарних боржників, на користь ТОВ «Актафінанс»заборгованості за договором про надання споживчого кредиту від 22.10.2008 р. в розмірі 22 791,62 грн., з яких  11 259,42 грн. –заборгованість за кредитом, 661,35 грн. –заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 5 183,02 грн. –заборгованість по відсоткам нарахованим на прострочене тіло кредиту, 5 687,83 грн. –пеня за прострочення сплати кредиту тощо.

        Вирішуючи в обов’язкову порядку відповідно п. 4 ч. 1  ст. 215 ЦПК України питання про розподіл судових витрат, суд бере до уваги те, що позивач не має пільг щодо сплати судового збору та при подачі позову позивачем були в повному обсязі сплачені судові витрати, тому, у порядку ч. 1 ст. 88 ЦПК України, згідно зі змістом якої стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, на користь позивача підлягають стягненню з відповідачів судові витрати, пов’язані зі сплатою судового збору в розмірі 227,92  грн. та оплатою витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в розмірі 120 грн.     

        Керуючись ст. ст. 10, 11, ч. 1 ст. 88,  ст.ст. 212, 214-215  ЦПК України,   суд                                      

ВИРІШИВ:

       Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Актафінанс»до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором споживчого кредиту  задовольнити повністю.   

       Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Актафінанс» заборгованість за договором споживчого кредиту   в розмірі 22 791,62 грн.

       Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Актафінанс»  судові витрати в розмірі 227,92 грн. щодо сплати судового збору та 120 грн., пов’язаних із оплатою витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи.           

       Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подання протягом десяти  днів з дня проголошення рішення   апеляційної скарги.

      Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя