15.03.2011
Справа №22ц-993,2011р. Головуючий в 1-й інстанції
Майдан С.І.
Категорія: 21 Доповідач –Пузанова Л.В.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2011 року березня місяця «15»дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
Головуючого –Пузанової Л.В.
Суддів: Стародубця М.П., Закарян К.Г. при секретарі –Третьяковій І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Комсомольського районного суду м.Херсона від «08»липня 2010 року в справі
за позовом
ОСОБА_3 до ОСОБА_2, треті особи без самостійних вимог –ОСОБА_4, приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_5, про визнання договору дарування недійсним,
В С Т А Н О В И Л А:
У вересні 2009 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, яка змінила прізвище на ОСОБА_2, третя особа –ОСОБА_4, про визнання договору дарування частини житлового будинку недійсним, зазначаючи, що 13 грудня 2004 року між нею та відповідачкою був укладений і нотаріально посвідчений договір дарування належної їй на праві власності ? частини житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1.
Посилаючись на те, що насправді вказане нерухоме майно вона не подарувала ОСОБА_2, а продала його ОСОБА_4 за 8500 доларів США ще в 1995 році, в зв’язку з чим договір дарування є удаваною угодою, позивачка просила суд визнати недійсним договір дарування ? частини житлового будинку АДРЕСА_1, укладений між нею та ОСОБА_2 та повернути сторони у первісний стан. Просила поновити строк звернення до суду, як пропущений з поважних причин.
Рішенням суду від 08 липня 2010 року позов задоволено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, зазначаючи, що висновки суду не відповідають обставинам справи і зроблені без врахування встановлених рішенням апеляційного суду Херсонської області від 10 березня 2009 року фактів щодо обставин, з якими позивачка пов’язує недійсність оспореної нею угоди.
Письмові заперечення на апеляційну скаргу до суду не надходили. В судовому засіданні представник позивачки, третя особа –ОСОБА_4 та її представник доводи апеляційної скарги не визнали, а рішення суду просили залишити без змін.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позов, суд виходив з того, що ? частина житлового будинку по АДРЕСА_1 передана відповідачці не безоплатно, а угода дарування приховувала інший правочин –договір купівлі-продажу спірної частини житлового будинку.
Проте до такого висновку суд прийшов, допустивши порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.
Так, судом встановлено, що 13 грудня 2004 року позивачка та відповідачка уклали та нотаріально посвідчили договір дарування належної ОСОБА_3 ? частини житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель та споруд, що розташований по АДРЕСА_1 /а.с.9/.
Позивачка, як даритель стверджує про удаваність договору дарування і про те, що насправді вона належну їй частину будинку не дарувала ОСОБА_2, а продавала ОСОБА_4
Відповідачка, як обдарована, удаваність договору дарування заперечує.
За змістом ст. 235 ЦК України, яка регламентує правові наслідки удаваного правочину, та як роз’яснив Пленум Верховного Суду України в постанові «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»від 06 листопада 2009 року №9, за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов’язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.
Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати іншій правочин, суд на підставі ст. 235 ЦК має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.
До удаваних правочинів наслідки недійсності, передбачені ст. 216 ЦК, можуть застосовуватися тільки у випадку, коли правочин, який сторони насправді вчинили, є нікчемним або суд визнає його недійсним як оспорюваний.
При вирішенні даного спору суд викладені вище положення цивільного законодавства та роз’яснення Пленуму Верховного Суду України не врахував і визнав правочин удаваним, не встановивши інші, ніж зазначені в договорі дарування права та обов’язки сторін по відношенню одна до одної чи до предмета відчуження, в той час, як саме ці обставини мають правове значення у спірних правовідносинах.
Який саме інший правочин приховували сторони, суд не встановив і правила щодо правочину, який вони насправді вчинили, як це передбачено ч.2 ст.235 ЦК України, не застосував.
Повернувши сторони у первісний стан, суд не врахував, що без вирішення питання щодо дійсності правочину, який сторони насправді вчинили, передбачені ст. 216 ЦК України підстави для застосування наслідків недійсності удаваного правочину відсутні.
Крім того, суд не зважив на те, що доводи позивачки щодо укладення нею договору купівлі-продажу з третьою особою –ОСОБА_4 уже перевірялися при розгляді судом цивільної справи за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про визнання договору дарування недійсним, визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на частину житлового будинку і за висновками суду у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено за необґрунтованістю. Остання не визнана покупцем спірного будинку, як на це посилається позивачка у даній справі.
Судове рішення набрало законної сили /а.с. 13-14/.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що у правовідносинах, які виникли між сторонами, відсутні передбачені законом підстави для визнання оспореного ОСОБА_3 договору дарування удаваним, а тому рішення суду як незаконне і необґрунтоване підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову з наведених вище підстав.
На підставі викладеного, ст. 235 ЦК України, керуючись ст. ст. 303,307,309 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Комсомольського районного суду м.Херсона від 08 липня 2010 року скасувати і ухвалити нове рішення.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання договору дарування недійсним відмовити за необґрунтованістю.
Рішення набирає законної сили з дня його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: підпис
Судді: два підписи
Копія вірна:
Суддя: Л.В.Пузанова