Справа № 2а-916 2009 рік

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2009 року Ленінський районний суд м. Луганська в складі головуючого судді Бугери О.В., при секретарі Лошадкіній В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної ради м. Луганська про визнання не чинною відмови Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної в М. Луганську ради у призначенні допомоги при усиновленні дитини, зобов’язання призначити державну грошову допомогу на усиновлену дитину та здійснити її виплату -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, просив визнати не чинною відмову Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної в М. Луганську ради у призначенні допомоги при усиновленні дитини, зобов’язати призначити державну грошову допомогу на усиновлену дитину та здійснити її виплату.

В обгрунтування зазначив, що він є усиновлювачем дитини ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1. Рішення про усиновлення дитини було винесено Кам’янобрідським районним судом М. Луганська 23.06.2008 року. Зазначеним рішенням було внесено відмовідні зміни до актового запису про народження дитини, зобов’язано Жовтневий відділ РАЦС видати нове свідоцтво про народження. З 01 січня 2009 року набрав чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо державної підтримки сімей, які усиновили дитину з числа дітей-сиріт або дітей, позбавлених батьківського піклування», яким Закон України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» був доповнений розділом І1І-А -Допомога при усиновленні дитини. Статтями 12-1 - 12-3 зазначеного розділу передбачено надання усиновлювачам допомоги при усиновленні дитини у розмірах встановлених для виплати допомоги при народженні першої дитини незалежно від одержання на дитину інших видів допомоги. Відповідно до зазначених норм закону позивач звернувся до відповідача 26.02.2009 року із заявою про призначення відповідної допомоги на усиновлену дитину. Але відповідачем було відмовлено у призначенні допомоги при усиновленні дитини, мотивуючи це тим, що внесені зміни поширюються лише на сім’ї, які всиновили дитину з 01.01.2009 року, як це передбачено п.42 Порядку призначення та виплати державної допомоги сім’ям з дітьми, що затверджений Постановою Кабміну від 27.12.2001 року № 1751. Вважав, що така відповідь є нечинною, безпосередньо Прикінцевими положеннями прийнятого закону не визначається вимога щодо призначення допомоги на дитину усиновлену після 01.01.2009 року. Фактично статтями 12-1 - 12-3 встановлено, що допомога призначається за зверненням усиновителя дитини, що надійшло не пізніше 12 місяців з дня набрання законної сили рішенням про усиновлення. Визначений строк не сплив.

Також вважав неправомірним посилання відповідача на вимоги Порядку, затвердженого Постановою Кабміну, у зв’язку з тим, що дана постанова є підзаконним актом та не відповідає нормам Конституції України. Такою відмовою відповідач порушує його законні права та інтереси на соціальний захист гарантований державою на рівень матеріальної підтримки сімей, які усиновили дитину.

В судовому засіданні позивач свої вимоги підтримав, просив їх задовольнити. Доводи позову підтримав, додатково зазначив, що допомога на усиновлену дитину надається незалежно від інших видів соціальної допомоги на дитину. Це є видом підтримки держави сімей, які взяли на себе обов’язок по вихованню дитини, фактично стимулюючих механізм для усиновлення. Також зазначав, що Закон має вищу силу, постанова Кабінету Міністрів України не може обмежувати

права, передбачені Законом. Порядок на який посилається відповідач може лише визначати механізм проходження документів для отримання допомоги, визначати строки для подання документів, а не обмежувати право на відповідну допомогу. Зазначена постанова не може бути застосована в даному випадку, у зв’язку з її невідповідністю Закону.

Представники відповідача позовні вимоги не визнали, подали письмові заперечення проти позову. Зазначили, Законом України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» визначено, що допомога при народженні дитини виплачується у порядку, встановлено Кабінетом Міністрів України. Відповідно до п.13 Порядку призначення та виплати державної допомоги сім’ям з дітьми, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року № 1751 допомога при народженні дитини призначається усиновителю, опікуну на кожну усиновлену, взяту під опіку дитину у розмірі, встановленому при народженні 1 дитини. Дочка позивача була усиновлена на підставі рішення суду від 23.06.2008 року. Рішенням Управління від 23.07.2008 року дружині позивача була призначена допомога на усиновлену дитину в розмірі 12 240 гривень.

Не погодившись із розміром суми, що підлягає сплаті дружина позивача звернулась до суду та рішенням від 29.12.2008 року її вимоги були задоволені, зобов’язав управління призначити ОСОБА_6 допомогу при народженні дитини у розмірі, встановленому для виплати допомоги при народженні 3 дитини. Рішення суду набрало законної сили. Управлінням проводяться відповідні виплати на виконання рішення суду. Тобто, родина позивача вже отримала допомогу на усиновлену дитину в 2008 році.

Також посилались на те, що позивач звернувся до управління 26.02.2009 року із заявою про виплату йому допомоги при усиновленні дитини, але Закон що передбачає виплату зазначеною допомоги набрав чинності з 01.01.2009 року, допомога надається за умови подання заяви не пізніше 12 місяців з дня набрання законної сили рішення суду про усиновлення. А ст.. 12-3 визначеного Закону безпосередньо умови та порядок виплати допомоги при усиновленні дитини та підстави для припинення такої виплати визначаються Кабінетом Міністрів. Саме відповідно до п.42 Порядку встановлено, що допомога при усиновленні дитини призначається особам, які усиновили дитину після 01.01.2009 року. Окрім того, з приводу звернення позивача ними було спрямовано лист до Міністерства праці та соціальної політики України щодо надання роз’яснень та згідно до отриманої відповіді визначено, що підстав для призначення та виплати допомоги при усиновленні дитини немає підстав. Просили в позові відмовити.

Суд вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивач у справі ОСОБА_1 та його дружина ОСОБА_6 відповідно до рішення Камьянобрідського районного суду М. Луганська від 23.06.2008 року визнані усиновлювачами дитини ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1. Рішенням суду внесено відповідні зміни до актового запису про народження дитини, а саме зазначено у графі «батько» - ОСОБА_1, «мати» - ОСОБА_6, змінено прізвище, ім’я та по батькові дитини на ОСОБА_7. Рішення набрало законної сили 03.07.2008 року /а.с. 6-7/.

Додатковим рішенням Камьянобрідського районного суду М. Луганська від 24.06.2008 року було доповнено рішення суду від 23.06.2008 року, а саме внесено запис про те, що дитина за рахунком в родині є третьою./а.с. 8/. Додаткове рішення набрало законної сили 04.07.2008 року.

На виконання вимог рішень суду видано свідоцтво про народження дитини - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, /а.с. 9/.

Закон України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» № 2811-ХІІ від 21 листопада 1992 року відповідно до Конституції України встановлює гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім’ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім’ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.

Відповідно до ст. 10 Закону допомога при народженні дитини за цим Законом надається одному з батьків дитини (усиновителю чи опікуну).

Дружині позивача- ОСОБА_7 відповідачем було призначено допомогу при народженні дитини, але як на першу дитину. ОСОБА_7 зверталась до суду із адміністративним позовом до УПСЗН Ленінської райради та відповідно до постанови Ленінського районного суду М. Луганська від 29.12.2008 року, що набрала законної сили, вимоги були задоволені та було зобов’язано УПСЗН призначити допомогу при народженні третьої дитини у відповідному розмірі.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо державної підтримки сімей, які усиновили дитину з числа дітей-сиріт або дітей, позбавлених батьківського піклування» від 23 вересня 2008 року N 573-VI Закон України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми" зазнав змін, в тому числі Закон доповнено розділом Ш-А - Допомога при усиновленні дитини. Зазначеними нормами визначено, що відповідно до ст. 12-1 право на допомогу при усиновленні дитини має особа, яка є громадянином України, постійно проживає на її території та усиновила дитину з числа дітей-сиріт або дітей, позбавлених батьківського піклування (якщо усиновлювачами є подружжя - один з них на їх розсуд).

Позивач звернувся до Управління праці та соціального захисту населення 26.02.2009 року із заявою про призначення йому допомоги та повідомлення порядку виплати допомоги на дитину, відповідно до вимог ст. 12-1 - 12-3 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми». До заяви додав ксерокопію свого паспорту громадянина України, копію рішення суду про удочеріння, копію свідоцтва про народження дитини, /а.с. 10/.

Відповідно до вимог ст. 122 зазначеного Закону визначено умови призначення допомоги при усиновленні дитини, а саме допомога при усиновленні дитини призначається на підставі рішення про усиновлення дитини - позивачем зазначена копія рішення була надана відповідачу. Допомога при усиновленні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня набрання законної сили рішенням про усиновлення дитини. Рішення суду набрало законної сили - 03.07.2008 року, позивач подав заяву відповідачу -26.02.2009 року, тобто у межах строку визначеного Законом.

Також визначається, що допомога при усиновленні дитини призначається незалежно від одержання на дитину інших видів допомоги. Тобто, фактично допомога при усиновленні призначається незалежно від призначеної допомоги при народженні дитини, допомоги по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку, та є стимулюючим фактором при усиновленні.

Відповідно до вимог ст. 123 зазначеного Закону визначається, що розмір допомоги при усиновленні дитини у розмірі, встановленому для виплати допомоги при народженні першої дитини. Порядок і умови виплати допомоги при усиновленні дитини та підстави для припинення виплати такої допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України. У прикінцевих

положеннях Закону зазначено, що він набирає чинності з 1 січня 2009 року та Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня опублікування цього Закону потрібно забезпечити видання відповідно до своєї компетенції нормативно-правових актів, що випливають із цього Закону, привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом, забезпечити приведення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із ним Законом.

05.03.2009 року Управлінням праці та соціального захисту населення Ленінської районної в М. Луганську ради було надано відповідь позивачу за № 08/1190, згідно до якої відмовлено в призначенні допомоги на усиновлену дитину, посилаючись на те, що норми Закону розповсюджуються лише на ті родини, які усиновили дітей після 01.01.2009 року, тобто з моменту набрання чинності зазначеним Законом, як це передбачено Порядком затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 1751 від 27.12.2001 року.

В загальних положеннях вказаної постанови визначено, що цей Порядок визначає умови призначення і виплати таких видів державної допомоги сім’ям з дітьми, передбачених Законом України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми", в т.ч. допомога при усиновленні дитини (пункти 39 - 42 цього Порядку).

Пунктом 39 зазначеної постанови визначено, що допомога при усиновленні дитини призначається усиновлювачу, який є громадянином України, постійно проживає на її території та усиновив дитину з числа дітей-сиріт або дітей, позбавлених батьківського піклування (якщо усиновлювачами є подружжя - одному з них на їх розсуд).

Пунктом 40 зазначеної постанови визначено, що для призначення допомоги при усиновленні дитини органові праці та соціального захисту населення за умови пред’явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, подаються такі документи: 1) заява усиновлювача (якщо усиновлювачами є подружжя - одного з них), що складається за формою, затвердженою Мінпраці; 2) копія свідоцтва про народження дитини, виданого державним органом реєстрації актів цивільного стану після внесення змін до актового запису про народження дитини на підставі рішення суду про усиновлення дитини; 3) копія рішення суду про усиновлення дитини.

Пунктом 41 зазначеної постанови 41 визначено, що допомога при усиновленні дитини призначається за умови, що звернення за її призначенням надійшло не пізніше 12 календарних

місяців з дня набрання законної сили рішенням про усиновлення дитини.

Тобто, позивачем у справі вимоги як Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», так і положення Постанови виконано. У визначені терміни позивачем надано відповідний перелік документів, та він як батько дитини - усиновлювач мав право на звернення до відповідача із заявою щодо її призначення.

Представник відповідача посилався на те, що відповідно до зазначеної норми Закону сума компенсації визначається відповідно до Постанови Кабінету міністрів України, що визначає розмір сум. Але з цим погодитись не можна. Постанова Кабінету Міністрів України № 1751 від 27.12.2001 року є підзаконним нормативно-правовим актом, а у разі виникнення колізії між її нормами та нормами Закону України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми", застосуванню підлягають положення саме останнього.

Постанова Кабінету Міністрів України передбачає лише умови призначення і виплати, але не може обмежувати право на отримання допомоги передбачене Законом. Безпосередньо Закон таких обмежень не містить, строк в який усиновлювач повинен звернутись за отриманням допомоги визначений 12 місяців з дня набрання рішенням про усиновлення законної сили. Тобто. виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню норми саме Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» на момент звернення із заявою про виплати допомоги.

Відповідно до вимог ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обгрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 9 ч. 4 КАС України визначено, що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

За таких обставин, суд вважає, що дії відповідача є неправомірними, а вимоги позивача обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись Конституцією України, ст. ст. 2, 3, 9, 94, 158-163, 186, 254 КАС України, Законом України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми", Постановою Кабінету Міністрів України № 1751 від 27.12.2001 року, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати нечинною відмову Управління праці на соціального захисту населення Ленінської районної в м. Луганську ради в призначенні ОСОБА_1 допомоги при усиновленні дитини.

Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної в м. Луганську ради призначити ОСОБА_1 державну грошову допомогу на всиновлену дитину - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, та здійснити її виплату.

Вступна та резолютивна частини оголошені 20 травня 2009 року, мотивувальна частина постанови виготовлена 25 травня 2009 року.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.