ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.03.2011 року                                    Справа №  25/237-10

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Мороза В.Ф.  (доповідача)          

суддів: Науменка І.М., Голяшкіна О.В.

при секретарі: Колесник Д.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Єременко А.Д., довіреність б/н  від 07.10.10;

від відповідачів - 1,2: не з’явилися;

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства “Банк “Фінанси та Кредит” від імені якого діє Криворізька філія публічного акціонерного товариства “Банк “Фінанси та Кредит” на рішення господарського суду Дніпропетровської області від                        30.11. 2010 р. у справі № 25/237-10

за позовом публічного акціонерного товариства “Банк “Фінанси та Кредит” від імені якого діє Криворізька філія публічного акціонерного товариства “Банк “Фінанси та Кредит”, м. Кривий Ріг

до фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 (відповідач-1), м. Нікополь

та фізичної особи –підприємця ОСОБА_3(відповідач-2), м. Нікополь

про  стягнення 270 785, 80 грн., -  

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 30.11.2010 р. (суддя  Чередко А.Є.) частково задоволено позовні вимоги щодо солідарного стягнення з відповідачів 101 876, 81 грн. боргу за кредитом, 76 508, 15 грн.  боргу за відсотками та 8 258,06 грн. боргу за комісією. Відмовлено у позові щодо стягнення з відповідачів пені за несвоєчасне погашення кредиту у сумі 91 863,96 грн., відсотків у сумі 15 390,59 грн. та пені за несвоєчасне погашення комісії у сумі 1 572,78 грн.  Судові витрати по справі розподілено між позивачем та першим відповідачем пропорційно задоволеним вимогам.

Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог мотивоване невиконанням відповідачем-1 зобов’язань щодо повернення отриманих за кредитним договором №40-01-06 від 12.10.2006 р. коштів, а в частині відмови у позові про стягнення пені обґрунтовано посиланням на неврахування вимог п.6 ст. 232 ГК України при нарахуванні штрафних санкцій.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивачем подано апеляційну скаргу про скасування рішення суду першої інстанції та прийняти нового про задоволення позову у повному обсязі. В апеляційній скарзі позивач вказує на те, що  судом першої інстанції при вирішенні питання стягнення пені за договором не було враховано, що відповідачі шляхом вільного волевиявлення погодилися сплатити пеню за договором у разі його порушення. При цьому пунктом 7.1 договору встановлено розмір  пені.

 Відповідачі відзив на апеляційну скаргу не надали  та не забезпечили  у судове засідання явку уповноважених представників, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Враховуючи,  що  наявні в матеріалах справи документи дозволяють визначитись щодо законності оскаржуваного рішення, судова колегія вважає можливим   розглянути апеляційну скаргу за відсутності відповідачів.

 Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає  задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції між позивачем  (надалі кредитор) та відповідачем-1 (надалі позичальник) 12.10.2006 р.  було укладено договір відновлювальної кредитної лінії №40-01-06 про надання позичальнику кредиту в сумі 200 000,00 грн. зі сплатою з урахуванням додаткової угоди  від 14.07.2008 р.  19% річних до 13.07.2008 р., 20% річних з 14.07.2008 р., 40% річних у випадку  порушення позичальником  строків погашення згідно графіку (додаток 1 до договору) від суми невиконаного своєчасно зобов’язання та 40% річних  за період з 11.10.2008 р.  до дня фактичного погашення заборгованості. Кінцевий строк повернення кредиту п. 1.1 договору встановлено до 10.10.2008 р.

Пунктом 2.5. кредитного договору  в редакції додаткової угоди  від 23.07.2007 р. передбачено, що за управління та обслуговування кредиту позичальник сплачує банку винагороду  щомісячно  у розмірі 0,2% від суми ліміту кредиту відповідно до п. 1.1 договору в строк до 26 числа кожного місяця.

Відповідно до п. 1.1, 2.1, 2.4., 2.5., 3.1.,3.4., 7.1. кредитного договору  відповідач прийняв на себе  зобов’язання повернути у встановлений згідно п. 1.1 кредитного договору строк, тобто до 10.10.2008 р., всі отримані в межах кредитної лінії суми кредиту, своєчасно (щомісячно) сплачувати плату за кредит, комісію за управління кредитною. Лінією на умовах і в порядку, передбачених кредитним договором, а також суми  передбаченої цим договором неустойки.

За прострочення повернення кредитних коштів та/або сплати процентів пунктом 7.1 кредитного договору передбачено пеню з розрахунку  подвійної облікової ставки  НБУ України від простроченої суми за кожний день прострочення.

На виконання умов договору позивачем було надано відповідачу-1 кредитні кошти в розмірі 200 000, 00 грн., що підтверджується випискою по особовому рахунку.

12.10.2006р. між позивачем та другим відповідачем в  забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором  було укладено договір поруки №72, за  умовами якого поручитель (відповідач-2) зобов’язується перед позивачем відповідати в повному обсязі  за невиконання першим відповідачем зобов’язань перед Банком, що виникли з кредитного договору №40-01-06  від 12.10.06р. у тому числі своєчасне і повне виконання боржником основного зобов’язання, сплату процентів, комісійної винагороди,  сплату пені та штрафних санкцій, передбачених умовами кредитного договору. Відповідальність поручителя і боржника є солідарною. Згідно 5.1  цього договору порука припиняється  з припиненням  забезпеченого нею основного зобов’язання боржника, а також якщо  кредитор протягом трьох років  із дня настання терміну виконання основного зобов’язання за кредитним договором не висунув вимоги до поручителя.

Відповідно до ст. 554 Цивільного кодексу України у разі  порушення боржником  зобов'язання, забезпеченого порукою,  боржник  і  поручитель  відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України  зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

У разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель  відповідно до частин першої та другої ст. 554 ЦК України відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) в силу ст. 5453 ЦК України кредитор має право як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

З огляду на зазначене, зважаючи на відсутність доказів погашення кредиту, сплати відсотків та комісії, суд першої обґрунтовано задовольнив вимоги щодо солідарного стягнення з відповідачів 101 876, 81 грн. боргу за кредитом, 76 508, 15 грн.  боргу за відсотками та 8 258,06 грн. боргу за комісією.

При цьому врахувавши вимоги ч. 6 ст. 232 ГК України припинення нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, та встановивши нарахування пені без дотримання зазначених вимог, відсутність у договорі умов щодо нарахування пені за весь строк існування заборгованості, суд першої інстанції правомірно відхилив вимоги щодо стягнення з  відповідачів пені за несвоєчасне погашення кредиту у сумі 91 863,96 грн. за період з 11.11.2007 р. по 27.10.2010 р., відсотків у сумі 15 390,59 грн. за період з 01.12.2008 р. по 27.10.2010 р. та пені за несвоєчасне погашення комісії у сумі 1 572,78 грн. за період з 01.12.2008 р.  по 27.10.2010 р.

За викладеного доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, яке прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права.  

На підставі вищевикладеного та  керуючись ст. ст. 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу  України, суд, -    

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства “Банк “Фінанси та Кредит” від імені якого діє Криворізька філія публічного акціонерного товариства “Банк “Фінанси та Кредит”   залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області  від 30.11.10 р.   у справі №25/237-10  залишити без змін.

Постанова набирає законної  сили з моменту проголошення і може бути оскаржена  в касаційному порядку  до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                      В.Ф.Мороз

Суддя   І.М.Науменко

Суддя  

Постанова підписана 28.03.11р.О.В.Голяшкін