ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
17.12.07 р. Справа № 39/336
Господарський суд Донецької області у складі судді Морщагіній Н.С.
при секретарі Бахрамовій А.А.
розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Стоік” м. Єнакієве
До відповідача: Державного підприємства “Орджонікідзевугілля” м. Єнакієве
про стягнення 1 674 800 грн. 37 коп.
За участю представників сторін:
від позивача: Орлов В.В. – довіреність № 4 від 21.05.2007 р.;
від відповідача: Ковальова Л.В. – довіреність № 01/4-1572 від 26.09.2007 р.;
ВСТАНОВИВ
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Стоік” м. Єнакієве, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Державного підприємства “Орджонікідзевугілля” м. Єнакієве, про стягнення заборгованості в сумі 1 674 800 грн. 37 коп., яка складається з основного боргу в сумі 1 583 151 грн. 44 коп., індекс інфляції в сумі 44 319 грн. 24 коп., 3% річних в сумі 8 067 грн. 57 коп., пені в сумі 39 262 грн. 12 коп.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір № 26-Р від 01.08.2005 р., видаткові накладні, акти приймання-передачі ТМЦ та вугільної продукції, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, рахунки-фактури, претензію № 14-07/07 від 28.06.2007 р., договір від 03.10.2005 р., розрахунки.
Відповідач надав відзив на позов, суму основного боргу визнав у повному обсязі, заперечив проти нарахування 3% річних, інфляції та пені з підстав відсутності в Договорі умов щодо строку виконання Покупцем грошового обов’язку.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, господарський суд встановив.
01.08.2005 р. між позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Стоік” м. Єнакієве, та відповідачем, Державним підприємством “Орджонікідзевугілля” м. Єнакієве, було укладено договір № 26-Р, який за своїм змістом та правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статей 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).
Згідно даного договору позивач зобов’язався поставити відповідачеві Продукцію, кількість, асортимент та ціна, якої визначаються згідно додатків до Договору, що є його невід'ємною частиною, а відповідач в свою чергу зобов’язався прийняти Продукцію та сплатити за неї встановлену ціну.
Термін дії Договору, згідно додаткової угоди від 28.12.2006 р., підписаної та скріпленої печатками обох підприємств, продовжений до 31.12.2007 р.
На виконання умов Договору, Позивач, згідно специфікації та додатку від 02.01.2007 р., поставив відповідачеві обумовлену Продукцію на загальну суму 13 453 629 грн. 50 коп., що підтверджується відповідними видатковими накладними та актами приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей та вугільної продукції, належним чином засвідчені копії яких долучені до матеріалів справи.
Відповідачем Продукцію прийнято, що підтверджується підписами сторін на означених накладних та актах приймання-передачі, а також довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, що містяться в матеріалах справи.
На підставі вищезазначеного, господарський суд робить висновок, що позивачем доведено факт передачі відповідачеві продукції на суму 13 453 629 грн. 50 коп., тобто обов’язок позивача вважається виконаним у відповідності до норм статті 664 ЦК України та п.п. 1.1, розділу 3, 6 Договору.
За умовами розділу 5 Договору розрахунки за Продукцію здійснюються Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника у строки, що визначені сторонами додатково.
Вартість продукції відповідачем оплачена частково на загальну суму 11 870 478 грн. 06 коп., залишок несплаченої Товариством суми складає 1 583 151 грн. 44 коп.
Враховуючи, що сторони в Договорі чітко не визначили термін виконання Покупцем свого обов’язку щодо сплати вартості Продукції, такий термін слід обчислювати виходячи з положень ст. 530 ЦК України.
Згідно положень наведеної статті, в разі, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
У відповідності з наведеною нормою позивач – 28.06.2007 р. звернувся до відповідача з вимогою оплатити вартість поставленої Продукції.
Проте, відповідач у визначений законом строк залишкову вартість поставленої Продукції не оплатив, на момент прийняття рішення грошове зобов’язання відповідача перед позивачем на суму 1 583 151 грн. 44 коп. залишилось не виконаним, що є порушенням вимог статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.
За таких обставин, враховуючи те, що сума основного боргу підтверджена матеріалами справи та відповідачем не заперечується, позовні вимоги в цій частині суд вважає обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.
Прострочення відповідачем грошового зобов’язання тягне за собою обов’язок сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних з простроченої суми, на підставі ст. 625 ЦК України.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок, відповідно до якого 3% річних за період з 11.08.2007 р. по 11.10.2007 р. складають – 8 067, 57 грн., а сума інфляції за період з серпня 2007 р. по вересень 2007 р. – 44 319 грн. 24 коп., з огляду на наявність заборгованості, суд вважає вимоги позивача в цій частині такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання позивачем на підставі Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення, затвердженого Постановою Ради Міністрів СРСР № 888 від 25.07.1988 р. нараховано пеню у розмірі 0,04% за кожен день прострочення, що за період з 11.08.2007 р. по 11.10.2007 р. склала - 39 262, 12 грн.
Втім, означена вимога не може бути задоволена судом через недотримання сторонами передбаченої статтею 547 ЦК України обов’язкової письмової форми для такого виду забезпечення зобов’язань, як пеня. Недотримання письмової форми для неустойки у вигляді пені тягне за собою недійсність (нікчемність) такої угоди (правочину) за законом. Оскільки сторони письмово не визначили пеню, її розмір, як засіб забезпечення виконання угоди (правочину), позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Позивачем також заявлено до стягнення судові витрати, що пов’язані з оплатою юридичних послуг в сумі 10 000 грн. 00 коп.
На підтвердження понесених витрат позивачем до матеріалів справи долучено копію договору про надання юридичних послуг № 26 від 03.10.2005 р., акт здачі-приймання робіт № ОУ-0000017, платіжне доручення № 1324 від 14.12.2007 р.
За змістом наданих позивачем доказів вбачається, що ТОВ “Юридична фірма “Лекс плюс” надано позивачеві юридичні послуги за договором № 26 від 03.10.2005 р., згідно акту приймання-передачі № ОУ-0000017 на суму 10 000 грн. 00 коп., втім будь-яких посилань на характер спору щодо якого юридичною фірмою надані означені послуги представлені документи не містять.
Наразі позивачем не представлено доказів, за якими суд мав би можливість ідентифікувати спір у даній справі з предметом наданих ТОВ “Юридична фірма “Лекс плюс” юридичних послуг за договором № 26 від 03.10.2005 р., тому відсутня можливість достовірно встановити факт надання юридичних послуг саме за даною справою.
Судові витрати, за винятком витрат на оплату юридичних послуг, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають віднесенню на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.
Крім того, за подання позовної заяви позивачем, згідно платіжного доручення № 925 від 27.11.2007 р. оплачене державне мито в сумі 16 913 грн. 89 коп., що є більшим від встановленого законом розміру.
Відповідно до п.п. а п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” N 7-93 від 21 січня 1993 року, за подання позовної заяви, позивачем мало бути сплачене державне мито в сумі 16 748 грн. 00 коп.
Надлишкове сплачене державне мито в сумі 165 грн. 89 коп., відповідно до п.1 ч. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” N 7-93 від 21 січня 1993 р. та ст. 47 ГПК України підлягає поверненню.
На підставі ст.ст.525, 526, 625 та 655-697, 712 ЦК України, ст. ст. 173,193, 264-271 Господарського кодексу України, п.1 ч. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, керуючись ст.ст.22, 33, 36, 43, 47, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд –
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Стоік” м. Єнакієве – задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства “Орджонікідзевугілля” м. Єнакієве на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Стоік” м. Єнакієве основний борг в сумі 1 583 151 грн. 44 коп., 3% річних в сумі 8 067 грн. 57 коп., індекс інфляції в сумі 44 319 грн. 24 коп., витрати за державним митом в сумі 16 355 грн. 38 коп., на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 115 грн. 23 коп.
В іншій частині позовних вимог – відмовити.
Стягнути з державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Стоік” м. Єнакієве надлишково сплачене державне мито в сумі 165 грн. 89 коп.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання його повного тексту і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення підписано 20.12.2007 р.
Суддя Морщагіна Н.С.