ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 березня 2011 р. Справа № 2287/11/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :
Головуючого судді Сапіги В.П.,
суддів Онишкевича Т.В., Попка Я.С.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Острозькому районі Рівненської області на постанову Острозького районного суду Рівненської області від 21.12.2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Острозькому районі Рівненської області про стягнення заборгованості, -
В С Т А Н О В И Л А :
16.12.2010 року ОСОБА_1 звернулася в суд першої інстанції з позовом до управління Пенсійного фонду України в Острозькому районі Рівненської області в якому просить зобов»язати управління Пенсійного фонду України в Острозькому районі Рівненської області нарахувати та виплатити їй щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 15.06.2010 року по 15.12.2010 року.
Постановою Острозького районного суду Рівненської області від 21.12.2010 року позов задоволено.
Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Острозькому районі Рівненської області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 15.06.2010 року по 15.12.2010 року, з врахуванням абз. 1 ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та виплачених сум.
Не погодившись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, управління Пенсійного фонду України в Острозькому районі Рівненської області оскаржило його в апеляційному порядку, вважає, що постанова суду прийнята з порушенням норм матеріального права.
Просить скасувати постанову суду першої інстанції, в задоволенні позову відмовити.
У відповідності до ч.1 ст.197 КАС України колегія суддів вважає за можливе розглядати справу у порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є дитиною війни, а відтак має право на встановлене ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” підвищення до пенсії.
Колегія суддів вважає підставними заявлені позовні вимоги в частині зобов’язання відповідача нараховувати і виплачувати підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період 2010 року, оскільки дія норм ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2010 рік не була зупинена чи обмежена іншими нормативними актами. Статтею 70 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
Отже, нарахування та виплата у 2010 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», на думку колегії суддів не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого ч.1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.
У відповідності до ст.ст.99, 100 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що судом першої інстанції не враховано ту обставину, що позивачка пропустила строк звернення до суду, оскільки звернулась з позовом 16.12.2010 року, клопотання про поновлення строку не подавала, тому приходить до висновку про необхідність застосування строку звернення до суду, визначеного ст.99 КАС України. Адміністративний позов в частині задоволення позовних вимог за 15.12.2010 року слід залишити без розгляду.
За таких обставин, суд приходить до переконання про підставність позовних вимог ОСОБА_1 щодо зобов’язання управління Пенсійного фонду України в Острозькому районі Рівненської області провести нарахування та виплату на її користь підвищення до пенсії за період з 16.06.2010 року по 15.12.2010 року.
Оскільки функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивачу здійснює Пенсійний фонд України в особі управління Пенсійного фонду України в Острозькому районі Рівненської області, обов’язок щодо нарахування і виплати спірної допомоги правильно покладено на відповідача у справі.
Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивача у передбаченому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розмірі колегія суддів не вбачає.
Беручи до уваги, що правові положення, які передбачають виплату підвищення до пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є чинними, а позивач належить до вказаної групи осіб і має право на її отримання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати розмір такої допомоги.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до переконання про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповноту з’ясування ним обставин, які мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення спору по суті. Відтак, оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нової, якою позовні вимоги слід задоволити частково.
Керуючись ст.. 100, ст.. 160, ст. 195, ч.1 ст. 197, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ст.205, ст.207, ст. 254 КАС України, колегія суддів,
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Острозькому районі Рівненської області задоволити частково, постанову Острозького районного суду Рівненської області від 21.12.2010 року у справі № 2а-305/10 скасувати та прийняти нову постанову.
Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволити частково.
Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Острозькому районі Рівненської області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» за період 16.06.2010 року по 15.12.2010 року з врахуванням ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Острозькому районі Рівненської області про перерахунок призначеної пенсії за 15.06.2010 року залишити без розгляду.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до ВАС України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя В.П. Сапіга
судді Т.В.Онишкевич
Я.С. Попко