КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-6573/10/0670 Головуючий у 1-й інстанції: Мацький Є.М.
Суддя-доповідач: Ключкович В.Ю.
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"15" березня 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого – судді Ключковича В.Ю.,
суддів Сауляка Ю.В.,
Губської О.А..,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м. Житомирі про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, –
В С Т А Н О В И В :
У серпні 2010 року суб’єкт підприємницької діяльності фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернулася до суду з зазначеним позовом в якому просила скасувати рішення ДПІ у м. Житомирі № 0007262302 від 28.05.2010 року про застосування штрафних (фінансових) санкції в сумі 21545 грн. та рішення ДПА в Житомирській області про результати розгляду скарги № 12909/Т-С/25-009 від 09.07.2010 року в частині застосування порядку роздрукування та зберігання фіскальних звітних чеків.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2010 року провадження у справі в частині позовних вимог щодо скасування рішення ДПА в Житомирській області про результати розгляду скарги № 12909/Т-С/25-009 від 09.07.2010 року закрито.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2010 року інша частина позовних вимог задоволена.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, відповідно до п.1.ч.1 ст.197 КАС України, оскільки відсутні клопотання від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а постанова суду першої інстанції –частковому скасуванню з ухваленням нового рішення у справі з таких підстав.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, дійшов висновку про те, що рішення ДПІ у м. Житомирі № 0007262302 від 28.05.2010 року про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкції в сумі 21545 грн. є неправомірним та підлягає скасуванню повністю у зв’язку з пропуском строку застосування штрафних санкцій, встановленого ст..250 ГК України.
Однак з таким висновком суду першої інстанції, колегія суддів частково не погоджується виходячи з наступного.
Колегією суддів встановлено, що працівниками ДПІ в м. Житомирі була проведена документальна планова перевірка дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3
Під час проведення перевірки були встановлені порушення позивачем п.п.1,2,9 ст.3 Закону України " Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", що виразилися у видачі розрахункових документів не встановленої форми на загальну суму 25,00 грн., незабезпеченні зберігання фіскальних звітних чеків з обнулінням оперативної пам'яті в кількості 50 штук, незабезпеченні щоденного друкування фіскальних звітних чеків з обнулінням оперативної пам'яті в кількості 13 штук.
За результатами перевірки було складено акт № 2842/17-1 від 17.05.2010 року.
На підставі акту перевірки 28.05.2010 року ДПІ у м. Житомирі було винесено рішення № 0007262302, яким до позивача було застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 21545 грн.
Вказане рішення було оскаржено позивачем до ДПА у Житомирській області та залишено без змін.
Даючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зважає на наступне.
Відповідно до п.п. 1,2,9 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (в редакції, чинній на момент проведення перевірки) № 265/95-ВР суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції; щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.
Статтею 17 Закону 265/95-ВР встановлена відповідальність суб’єктів господарювання за недотримання порядку використання РРО.
За своєю правовою природою штрафні санкції є адміністративно-господарськими санкціями (стаття 238 Господарського кодексу України).
Таким чином, як вірно було зазначено судом першої інстанції, фінансові санкції, передбачені Законом №265/95-ВР є адміністративно-господарськими санкціями.
Відповідно до ст..250 ГК України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб’єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб’єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що податковий орган при виявленні факту порушення суб’єктом підприємницької діяльності встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, має дотримуватися наведених положень законодавства, у зв’язку з чим повинен прийняти рішення про застосування такого виду адміністративно-господарських санкцій, як фінансові санкції, виключно протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше одного року з дня порушення цим суб’єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.
Закінчення встановленого статтею 250 Господарського кодексу України строку виключає застосування таких санкцій до суб’єкта підприємницької діяльності за вчинене ним порушення правил здійснення господарської діяльності.
Як вбачається з матеріалів справи, податковою перевіркою були виявлені порушення Закону №265/95-ВР за період з 01.04.2007 року по 31.12.2009 року. Рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій було прийнято відповідачем 28.05.2010 року.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про пропущення відповідачем строку застосування до позивача санкцій за період з 01.04.2007 року по травень 2009 року.
Проте, колегія суддів вважає, що періодом за який податковий орган може застосувати до суб’єкта підприємницької діяльності штрафні санкції за порушення Закону №265/95-ВР є період з травня 2009 року по грудень 2009 року.
Відповідно до ч.4 ст. 17 Закону №265/95-ВР за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у розмірі двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його незберігання в книзі обліку розрахункових операцій.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що позивачем не було надано доказів на підтвердження того, що нею роздруковувалися та зберігалися належним чином фіскальні звітні чеки за період з травня 2009 року по грудень 2009 року, а саме № 2241,2249,2256,2257,2258,2280,2285,2294,2296,2297,2298,2301,2302,2310,2311,2312,2313,2357,23582359,2360 2361,2362, 2363, 2364, 2365.
Тому, колегія суддів вважає, що відповідачем правомірно було винесене рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 28.05.2010 року в частині нарахування позивачу штрафу у розмірі 8840,00 грн. (17*20*26) за порушення вимог п.п.1,2,9 Закону "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", тобто в межах річного строку, встановленого ст.250 ГК України.
Враховуючи вищевикладене колегія суддів прийшла до висновку, що постанова Житомирського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2010 року прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права в частині скасування рішення відповідача від 28.05.2010 року про застосування штрафних санкцій на суму 8840,00 грн. та висновки суду в цій частині не відповідають обставинам справи, тому апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а постанова суду першої інстанції – скасуванню з ухваленням нового рішення у справі про часткову відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 195, 197,198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд –
ПОСТАНОВИВ :
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі –задовольнити частково.
Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2010 року в частині визнання нечинним та скасування рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі про застосування до ОСОБА_3 штрафних (фінансових) санкцій № 0007262302 від 28 травня 2010 року на суму 8840,00 грн.–скасувати та прийняти в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.
В іншій частині постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2010 року – залишити без змін.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.
Головуючий суддя: Ключкович В.Ю.
Судді: Сауляк Ю.В.
Губська О.А.