ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 вересня 2006 р. Справа № 9/290-06
Суддя господарського суду Балтак О.О.
при секретарі судового засідання Пилипчак О.І. , розглянувши матеріали справи
за позовом:Барської міжрайонної державної податкової інспекції (23000, вул. К. Маркса,5, м. Бар, Вінницька обл.)
до:Суб"єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрзаготподілля" (23051, вул. 8-го березня,1, с. Попівці, Барський р-н, Вінницька обл.)
про визнання договору недійсним
Представники :
позивача : Кабаченко В.М.-представник за довіреністю
Мельник А.П.-представник за довіреністю
відповідача 1: ОСОБА_1-суб"єкт підприємницької діяльності
відповідача 2: Томіна А.В.-представник за довіреністю
Сапожніков В.В.-представник за довіреністю
Заявлено позов про визнання договору поставки, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "Укрзаготподілля" (далі Відповідач-2) та Суб"єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1(далі Відповідач-1) відповідно до податкових накладних НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3 - недійсним та, як такого, що не відповідає вимогам закону.
Позов мотивовано тим, що в результаті планової комплексної документальної перевірки ТОВ "Укрзаготподілля" за період з 23.06.2004 року по 31.10.2005 року ( результати якої було оформлено актом № НОМЕР_4), було виявлено, що між ТОВ "Укрзаготподілля" та СПД ОСОБА_1, було укладено договір поставки яблук, що був оформлений в спрощений спосіб відповідно до ч.1 ст. 181 Господарського кодексу України.
На підставі вказаного договору Відповідачем 1 надавались товари Відповідачу 2 - ТОВ "Укрзаготподілля" вартістю: 1) 31.08.2005 року на загальну суму 383860,38 грн. (в т.ч. ПДВ 63976,73 грн.) відповідно до податкової накладної НОМЕР_1 ; 2) 30.09.2005 року на загальну суму 312998,74 грн. (в т.ч. ПДВ 52166,46 грн.) відповідно до податкової накладної НОМЕР_2; 3) 31.10.2005 року на загальну суму 306808,11 грн. (в т.ч. ПДВ 51134,68 грн.) відповідно до податкової накладної НОМЕР_3.
Відділом оподаткування фізичних осіб Барської міжрайонної державної податкової інспекції, на підставі службової записки відділу контольно-перевірочної роботи Барської МДПІ НОМЕР_5, в якій було відображено реквізити виявлених документів, що підтверджують укладання договору поставки, було проведено зустрічну перевірку постачальників, в тому рахунку і СПД ОСОБА_1. В результаті зустрічної перевірки Відповідача 1 виявлено, що за ним в серпні, вересні, жовтні 2005 року існують податкові зобов'язання з податку на додану вартість на суму 220023 грн. та податковий кредит в сумі 219921 грн.
Враховуючи наведене, Позивач вважає, що господарське зобов'язання - договір поставки укладений між Відповідачем 1 та Відповідачем 2 не відповідає вимогам закону.
В розгляді справи оголошувалась перерва.
25.09.2006 р., в судовому засіданні, представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі.
Відповідач 1 у своєму поясненні від 21.09.2006 р., стверджує що він не отримував ніякі кошти від ТОВ «Укрзаготподілля», крім того, в судовому засіданні, під час огляду оригіналів документів наданих Відповідачем 2, ОСОБА_1. пояснив, що підписи проставлені на видаткових касових ордерах йому не належать.
Відповідач 2 у своєму запереченні на позовну заяву від 04.09.2006 р. НОМЕР_6, посилається на те, що договір купівлі -продажу між СПД ОСОБА_1 та ТОВ «Уррзаготподілля»мав місце в період з 31.08.2005 р по 31.10.2005 р. та був укладений в усній формі. Крім того, твердження Позивача про те, що Відповідач 1 як учасник договору не мав волевиявлення, яке відповідає внутрішній волі щодо вчинення оспорюваного правочину, Відповідач 2 не визнає, тому що на підприємстві «Укрзаготподілля»наявні копії наступних документів: Свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи; довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру; свідоцтво НОМЕР_7 про реєстрацію платника податку на додану вартість; довідка про взяття на облік платника податку.
Таким чином, Відповідач 2 вважає вимоги Позивача такими, що не відповідають дійсності.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази надані учасниками процесу, суд-
ВСТАНОВИВ :
Барською міжрайонною державною податковою інспекцією було проведено планову комплексну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю " Укрзаготподілля" за період з 23.06.2004 р. по 31.10.2005 р., за результатами якої було оформлено акт № НОМЕР_4.
Під час проведення перевірки було виявлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрзаготподілля" та Суб"єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 було укладено договір поставки яблук, що був оформлений в спрощений спосіб відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України.
Як вбачається з ч.1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
В зв"язку з виявленням вказаного договору під час документальної перевірки, відділом контрольно-перевірочної роботи Барської МДПІ було направлено до відділу оподаткування фізичних осіб Барської МДПІ службову записку НОМЕР_5 з проханням провести зустрічну перевірку постачальників, в якій було відображено реквізити виявлених документів, що підтверджують укладання договору поставки.
Відповідно до інформаційної довідки відділу оподаткування фізичних осіб Барської МДПІ № НОМЕР_6 Відповідачем -1 в серпні, вересні, жовтні 2005 року існують податкові зобов"язання з податку на додану вартість на суму 220023 грн. та податковий кредит в сумі 219921 грн.
СПД ОСОБА_1 надав пояснення, в яких зазначив, що як приватний підприємець він зареєстрований з 2003 року, займається торгово-посередницькою діяльністю. Заготівлею яблук та здачею їх на підприємства переробки ніколи не займався, в тому числі ніколи не реалізовував яблука та іншу продукцію підприємству ТОВ "Укрзаготподілля". З даним підприємством з моменту реєстрації ніяких взаєморозрахунків не мав, крім того ніколи нікому не доручав займатись фінансово-господарською діяльністю від свого імені. Щодо наявності на підприємстві Відповідача 2 документів виписаних від імені приватного підприємця та скріплені його печаткою - ОСОБА_1 пояснив, що про це вперше чує і стверджує, що дані документи не виписував і нікому не доручав їх виписувати.
Документи в підтвердження того, що у 2005 р. підприємець ОСОБА_1. не мав взаєморозрахунків з Відповідачем 2 , а саме книги продажу товарів і послуг, Відповідач 1 суду не надав, оскільки стверджує, що втратив їх при переїзді з одного місця проживання в інше.
На даний час СПД ОСОБА_1. підприємницькою діяльністю, тимчасово, не займається.
Відповідач 2 є платником податку на додану вартість, свідоцтво платника податку на додану вартість № НОМЕР_7.
Відповідно до реєстрів отриманих податкових накладних, даних Відповідачем 2 до декларації з податку на додану вартість, ним було включено до податкового кредиту суми податку на додану вартість згідно договорів поставки з ПП ОСОБА_1. в серпні 2005 року за податковою накладною від 31.08.2005 року в сумі 63976,73 грн., в вересні 2005 року за податковою накладною ві 30.09.2005 року в сумі 52166,46 грн., в жовтні 2005 року за податковою накладною від 31.10.2005 року в сумі 51134,68 грн.
Однією з обов'язкових підстав віднесення до податкового кредиту, відповідно до п.п.7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" є сплата платником податку у звітному періоді відповідних сум податку. Згідно п. п. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" суми податку на додану вартість зараховуються до Державного бюджету, а зараховані суми використовуються у першу чергу для бюджетного відшкодування податку на додану вартість згідно з даним законом. Отже, законодавцем передбачено, що однією з обов'язкових умов підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України.
Висновок про те, що відшкодуванню підлягають лише суми які були сплачені до бюджету випливає з самої суті поняття податку, його основної функції - формування доходів Державного бюджету України (п. 19 ст. 1, ст. 9 Бюджетного кодексу України), а також з поняття платника податку, як особи, яка згідно Закону України "Про податок на додану вартість" зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету, що сплачується покупцем (п. 1. З ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість").
Дії Відповідача 2 щодо віднесення до податкового кредиту сум податку на підставі договору поставки, укладеного з Відповідачем 1, суперечать ст. 67 Конституції України, згідно якої кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, чим порушено інтереси держави у сфері формування доходної частини бюджету за рахунок сплати встановлених законом податків. Крім того, дії Відповідача 2 суперечать п.19 ст. 1, ст. 9 Бюджетного кодексу України в частині формування доходів Державного бюджету України, ст. 67 Конституції України, якою встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, чим порушені інтереси держави у сфері формування дохідної частини бюджету за рахунок сплати встановлених законом податків.
Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод передбачених законом.
Ст. 175 Господарського кодексу України передбачено, що майново - господарськими визнаються цивільно - правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються нормами Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Як вбачається з ст. 179 Господарського кодексу України майново - господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів є господарсько - договірними зобов'язаннями.
Відповідно до п. 4 ст. 179 Господарського кодексу України при укладені господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь - які умови договору, що не суперечать законодавству. Також п. 7 ст. 179 Господарського кодексу України передбачено, що договори укладаються за правилами, встановленими ЦКУ з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно - правовими актами щодо окремих договорів.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені ст. 203 Цивільного кодексу України. Згідно ч. З ст. 203 Цивільного кодексу України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Отже, воля є бажанням, наміром особи вчинити правочин. Волевиявлення є способом, яким внутрішня воля особи виражається зовні; воля особи має бути спрямована на досягнення відповідного юридичного наслідку. Згідно ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, може бути на вимогу однієї з сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Таким чином, договір поставки, укладений між ТОВ "Укрзаготподілля" та СПД -фізичною особою ОСОБА_1. відповідно до податкових накладних НОМЕР_1(на загальну суму 383860,38 грн. (в т.ч. ПДВ 63976,73 грн.) ), НОМЕР_2 (на загальну суму 312998,74 грн. (в т.ч. ПДВ 52166,46 грн.)), НОМЕР_3 (на загальну суму 306808,11 грн. (в т.ч. ПДВ 51134,68 грн.)) укладений без волевиявлення СПД ОСОБА_1., та без наміру досягнення ним відповідного юридичного наслідку, що є підставою для недійсності правочину відповідно до ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України.
Зважаючи, що на день судового розгляду відповідачі доказів у спростування позовних вимог не надали, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ч.3 ст. 203, ч. 1, ч. 3 ст. 215 ЦК України, ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, -
ПОСТАНОВИВ :
Позов задовольнити.
Визнати господарське зобов"язання - договір поставки, що підтверджується податковими накладними НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Укрзаготподілля" та суб"єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1- недійсним, та таким, що не відповідає вимогам закону.
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова складена в повному обсязі відповідно
до ч. 3 ст. 160 КАС України 26.09.2006 р.
Суддя Балтак О.О.