ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
22 лютого 2011 року 13:57 № 2а-18004/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Вєкуа Н.Г. при секретарі судового засідання Гладії А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Приватне підприємство "Профільні системи"
до Державна податкова інспекція у Дарницькому районі міста Києва
про визнання нечинним та скасування податкових вимог № 1/440 від 16.02.2010року, № 2/942 від 14.04.2010року, рішення № 132 від 26.07.2010року
ВСТАНОВИВ:
Приватне підприємство «Профільні системи»(далі –ПП «Профільні системи»або позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва (далі –ДПІ у Дарницькому районі м. Києва або відповідач) про визнання нечинними та скасування першої податкової вимоги відповідача від 16.02.2010 року № 1/440 та другої податкової вимоги відповідача від 14.04.2010 року № 2/942; визнання нечинним та скасування рішення ДПІ у Дарницькому районі м. Києва від 26.07.2010р. № 132 про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 грудня 2010р. відкрито провадження у адміністративній справі, закінчене підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що у зв’язку із оскарженням податкового повідомлення-рішення від 30 грудня 2009 року № 0074741502/0, податкове зобов’язання є неузгодженим, підстави для формування першої та другої податкової вимоги у відповідача відсутні, а прийняте рішення про стягнення грошових коштів та продаж активів позивача в рахунок погашення податкового боргу є необґрунтованим та таким, що суперечить законодавству
Представник відповідача проти позову заперечив, вважав оскаржувані податкові вимоги законними та обґрунтованими, винесеними на підставі та на виконання вимог Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", просив суд відмовити в задоволенні позову.
В судовому засіданні 22 лютого 2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку задоволення позову, виходячи з наступного.
За результатами документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2009 року поданої позивачем, ДПІ у Дарницькому районі м. Києва було прийняте податкове повідомлення-рішення № від 30 грудня 2009 року № 0074741502/0 у зв’язку з чим визнано суму податкового зобов’язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій ) у розмірі 67 319, 00 грн.
Позивач, не погоджуючись з вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням ДПІ у Дарницькому районі м. Києва, звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом про визнання податкового повідомлення-рішення від 30.12.2009р. № 0074741502/0 недійсним.
16.02.2010 року Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва сформовано першу податкову вимогу № 1/440.
18.02.2010 року позивачем подано скаргу на вищевказану податкову вимогу, але відповідачем, рішенням про результати розгляду первинної скарги від 13 травня 2010 року № 16586/10/25-011, залишено без змін першу податкову вимогу.
14.04.2010 року Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва сформовано другу податкову вимогу № 2/942.
02.07.2010 року позивачем подано скаргу на вищевказану податкову вимогу, але відповідачем, рішенням про результати розгляду первинної скарги від 26 липня 2010 року № 26802 /10/25-011, також залишено без змін другу податкову вимогу, а скаргу позивача без задоволення.
Не погоджуючись з прийнятим відповідачем рішенням, позивач оскаржив другу податкову вимогу до Державної податкової адміністрації у м. Києві та Державної податкової адміністрації України. Своїми рішеннями, зазначені інспекції залишили без змін другу податкову вимогу, а скарги позивача без задоволення.
26 липня 2010 року відповідачем прийнято рішення № 132 про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу.
04 жовтня 2010 року позивач оскаржив зазначене рішення до ДПІ у Дарницькому районі м. Києва та Державної податкової адміністрації м. Києва, однак, за результатами розгляду скарги, вищевказане рішення залишено без змін.
Закон України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (далі - Закон) є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов’язань юридичних осіб або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), включаючи збір на обов’язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення (далі - Закон).
Підпунктом 1.9 ст. 1 Закону передбачено, що податкове повідомлення - письмове повідомлення контролюючого органу про обов’язок платника податків сплатити суму податкового зобов’язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Законом, а п.п. 1.10 ст. 1 визначено, що податкова вимога - письмова вимога податкового органу до платника податків погасити суму податкового боргу.
Відповідно до п.п. 1.3 ст. 1 Закону, податковий борг (недоїмка) - податкове зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов’язання.
Так, відповідно до п.п. 5.2.1 ст. 5 вищезазначеного Закону, податкове зобов’язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до підпунктів 4.2 та 4.3 ст. 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.
Підпунктом 5.2.2. ст. 5 Закону передбачено, що у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов’язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати.
День закінчення процедури адміністративного оскарження, згідно п.п. 5.2.4 ст. 5 Закону, вважається днем узгодження податкового зобов’язання платника податків. П.п. 5.2.4 ст. 5 Закону передбачено, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов’язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.
Позивач, не погоджуючись з вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням та використовуючи надане йому п.п. 5.2.5. п. 5.2. ст. 5 Закону право оскарження в судовому порядку рішення податкових органів, звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 30.12.2009р. № 0074741502/0. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 травня 2010 року вищевказане податкове повідомлення-рішення визнано недійсним.
Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач 07.06.2010 року подав апеляційну скаргу до Київського апеляційного адміністративного суду.
Так, порушуючи вимоги п.п. 5.2.4 п. 5.2. ст. 5 Закону, Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва, позивачу надіслано дві податкові вимоги перша від 16.02.2010 року № 1/440 та друга від 14.04.2010 року № 2/942 на неузгоджені суми податкового зобов’язання.
Відповідно до п. 3.1 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом державної податкової адміністрації України від 03.07.2001 № 266 (далі - Порядок), визначено, що податкові вимоги формуються виключно за узгодженими сумами податкових зобов’язань несплачених платником податків в установлені строки.
Згідно п.п. "в" п.2.12 Порядку, податкове зобов’язання платника податків, нараховане податковим органом (якщо такий платник податків у встановлені Законом терміни розпочинає процедуру апеляційного узгодження), вважається узгодженим у день закінчення процедури адміністративного оскарження або у день прийняття судом рішення по суті, а в разі оскарження платником податків рішення суду в апеляційному порядку (за умови прийняття апеляційної скарги апеляційним судом до провадження) у день прийняття відповідної постанови апеляційним судом.
Судом встановлено, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 травня 2010 року податкове повідомлення-рішення від 30 грудня 2009року № 0074741502/0 визнано недійсним.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 03 лютого 2011 року, вищевказана постанова залишена без змін.
Оскільки, відповідачем суду не надано підтвердження узгодження з позивачем податкового зобов’язання станом на дату висування першої та другої податкових вимог, а позивачем надано підтвердження оскаржування відповідного податкового повідомлення-рішення у судовому порядку, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Аналогічна норма закріплена і в ч. 2 ст. 19 Конституції України.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи вищезазначене, суд, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Приймаючи до уваги те, що вимога про визнання нечинним рішення може застосовуватися лише до нормативно-правового акта, тоді як оспорювані рішення є рішеннями індивідуальної дії ненормативного характеру, такі рішення, при наявності підстав, можуть бути визнанні протиправними.
Представник позивача на розподілі судових витратне наполягав.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
ПОСТАНОВИВ :
1. Позов задовольнити.
2.Визнати протиправними та скасувати першу податкову вимогу Державної податкової інспекції Дарницького району м. Києва від 16.02.2010 року 3 1/440 та другу податкову вимогу Державної податкової інспекції Дарницького району м. Києва від 14.04.2010 року № 2/942.
3. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції дарницького району м. Києва від 26.07.2010 року № 132 про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу.
Постанова набирає сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, зі змінами та доповненнями
Суддя Н.Г. Вєкуа
Дата складення та підписання постанови в повному обсязі –25.02.2011 р.