ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
21 лютого 2011 року 10:27 № 2а-14539/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Вєкуа Н.Г. , суддів при секретарі судового засідання Гладії А.В. вирішив адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Державна податкова адміністрація України
Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва
провідмову від ідентифікаційного коду
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 або позивач) звернулася до Державної податкової адміністрації України (далі ДПА України або відповідач-1), Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва (далі ДПІ у Голосіївському районі м. Києва або відповідач-2) з позовом про:
- визнання за позивачем права на раніше встановлені форми обліку платників податків та інших обов»язкових платежів без використання ідентифікаційного номера;
- зобов»язання відповідачів звільнити позивача від ідентифікаційного номера та здійснювати облік позивача за раніше встановленими формами обліку платників податків та інших обов»язкових платежів, без використання ідентифікаційного номера;
- зобов»язати відповідача-1 виключити ідентифікаційний номер позивача та всю інформацію про неї з Державного реєстру фізичних осіб –платників податків та інших обов»язкових платежів;
- зобов»язати відповідача-2 зробити в паспорті позивача на сторінці 7, або 8, або 9 «особливі відмітки»відмітку про наявність права здійснювати будь-які платежі без ідентифікайного номера за підписом керівника ДПІ, завіреного гербовою печаткою установи
Позовні вимоги обґрунтовано порушенням права позивача здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номеру за раніше встановленою формою обліку.
Представник відповідача –1 та 2 подала до суду письмові заперечення, які підтримує в повному обсязі.
В судовому засіданні 21 лютого 2011 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову, виходячи з наступного.
Матеріали справи свідчать, що 09.08.2010 р. ОСОБА_1 звернулася до Державної податкової адміністрації України із зверненням щодо вилучення ідентифікаційного номера з Державного реєстру фізичних осіб –платників податків та інших обов»язкових платежів.
Листом Державної податкової адміністрації України від 28.08.2010 №5816/Д/29-2115 ОСОБА_1 повідомлено, що для вчинення відповідних дій позивачеві необхідно звернутися до органу державної податкової служби за місцем її реєстрації відповідно до Порядку унесення відмітки до паспорта громадянина України щодо ідентифікаційного номера фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів, затвердженого спільним наказом Державної податкової адміністрації України і Міністерства внутрішніх справ України від 19.10.2004 №602/1226, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.10.2004 за №1345/9944.
Окрім того, позивач також звернулася із заявою до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва, яка своїм листом від 27.08.2010 №1499/Д/29-212 повідомила, що для вирішення поставлених заявником питань йому необхідно, відповідно до Порядку унесення відмітки до паспорта громадянина України щодо ідентифікаційного номера фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів, звернутися до державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва (за місцем проживання) для заповнення заяви встановленої форми, анкетних даних, копії паспорту, свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб (за наявності), свідоцтво про розірвання шлюбу (за наявності), свідоцтво про зміну імені (за наявності), свідоцтво про зміну по-батькові, копію документа про присвоєння ідентифікаційного номера (за наявності).
Після прийняття заяви орган державної податкової служби проводить перевірку наявності інформації про особу в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов»язкових платежів щодо достовірності поданих даних. У термін 30 календарних днів з дня прийняття заяви орган ДПС надає заявнику довідку Ф.В3 для органів внутрішніх справ або відмовляє в наданні такої довідки із зазначенням відповідних причин. Враховуючи зазначене, ДПІ повідомила, що заявнику необхідно звертатись до органу державної податкової служби за своїм місцем реєстрації із заявою встановленого зразку та відповідним пакетом документів.
Аналізуючи викладені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог, вважає їх такими, що не підлягають задоволенню з урахуванням наступного.
Згідно статті 1 Закону України «Про Державний реєстр фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів»від 22.12.1994 №320/94-ВР Державний реєстр фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів (далі - Державний реєстр) - це автоматизований банк даних, створений для забезпечення єдиного державного обліку фізичних осіб, які зобов'язані сплачувати податки, збори, інші обов'язкові платежі до бюджетів та внески до державних цільових фондів у порядку і на умовах, що визначаються законодавчими актами України.
Для осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи, зберігаються раніше встановлені форми обліку платників податків та інших обов'язкових платежів. У паспортах зазначених осіб робиться відмітка про наявність у них права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера.
Положеннями частини другої статті 5 названого Закону встановлено, що до Державного реєстру не вноситься інформація про осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи.
Відповідно до частини третьої цієї ж статті реєстрація фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів проводиться державними податковими інспекціями по районах, районах у містах і містах без районного поділу за місцем постійного проживання платників, а для осіб, які не мають постійного місця проживання в Україні, - за місцем отримання доходів або за місцезнаходженням іншого об'єкта оподаткування.
З метою виконання положень Закону України «Про Державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів»та врегулювання питання щодо внесення відмітки до паспорта громадянина України, який через свої релігійні або інші переконання відмовляється від прийняття ідентифікаційного номера, розроблений Порядок унесення відмітки до паспорта громадянина України щодо ідентифікаційного номера фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів, який затверджений спільним наказом Державної податкової адміністрації України і Міністерства внутрішніх справ України від 19.10.2004 №602/1226 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.10.2004 за №1345/9944 (далі за текстом - Порядок).
Відповідно до пунктів 1.2 та 1.5 Порядку відмітка вноситься до паспорта громадянина України. Особа, яка через свої релігійні або інші переконання відмовляється від ідентифікаційного номера, у разі наявності в неї ідентифікаційного номера повідомляє у формі заяви орган державної податкової служби за своїм місцем реєстрації. Форму заяви наведено в додатку 2 до Порядку.
При цьому, пунктом 2.2 Порядку встановлено, що особа, яка відмовляється від ідентифікаційного номера, пред'являє до органу державної податкової служби: свідоцтво про народження, паспорт громадянина України, свідоцтво про шлюб (за наявності), свідоцтво про розірвання шлюбу (за наявності), свідоцтво про зміну імені (за наявності), копію документа про присвоєння ідентифікаційного номера (за наявності).
Відповідно до розділу 3 Порядку посадова особа органу державної податкової служби отримує заповнену заяву з додатком. У разі відсутності розбіжностей між даними заяви та пред'явленими документами приймає заяву, про що робить відповідний запис на заяві та формує особову справу. Після прийняття заяви орган державної податкової служби за місцем реєстрації особи проводить перевірку наявності інформації про особу в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів (далі - ДРФО) щодо достовірності поданих даних. У термін до 30 календарних днів з дня прийняття заяви орган державної податкової служби надає заявнику довідку, форму якої наведено в додатку 3 до Порядку, або відмовляє в наданні такої довідки із зазначенням причин відмови. Термін дії довідки - 30 календарних днів.
Положеннями розділів 4 та 5 Порядку визначено, що фізична особа, яка відмовляється від ідентифікаційного номера, подає до органу внутрішніх справ за своїм місцем реєстрації довідку за формою №В3 та паспорт громадянина України. За результатом розгляду звернення, у разі відсутності невідповідностей посадова особа вносить на 7 - 9 сторінку паспорта відмітку, зміст та форму якої наведено в додатку 4 Порядку («Має право здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера», із зазначенням прізвище, ім'я та по батькові і підпису посадової особи, дати, номеру довідки за формою №В3).
Відповідно до пункту 6.1 Порядку після надходження відривного корінця до форми №В3 від органу внутрішніх справ щодо внесення відмітки до паспорта громадянина посадова особа органу державної податкової служби протягом двох тижнів учиняє відповідні дії щодо внесення змін до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем не заперечується те, що вона не зверталася до органу державної податкової служби за своїм місцем реєстрації з відповідною заявою та необхідними документами.
За відсутності відповідної заяви ОСОБА_1 та недотриманням відповідного порядку вирішення питання щодо відмови від ідентифікаційного номера, органами державної податкової служби не розглядалось по суті зазначене питання.
А тому суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог до державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва.
В свою чергу, суд вважає необхідним зазначити, що вимога зобов’язати державну податкову інспекцію у Голосіївському районі міста Києва зробити у паспорті позивача відмітку про наявність права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера за підписом керівника ДПІ, завіреного гербовою печаткою установи, не підлягає задоволенню, оскільки Порядком чітко встановлено, що відмітки про право здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера вносяться відповідним органом внутрішніх справ (завірення гербовою печаткою не передбачено). Тобто, зазначена вимога необґрунтовано сформована до державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва.
Щодо вимог позивача зобов’язати Державну податкову адміністрацію України виключити ідентифікаційний номер позивача та всю інформацію про неї з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів, суд дійшов висновку, що вони не підлягають задоволенню, адже попередньо встановлено судом недотримання позивачем положень Порядку. Джерелами формування інформаційного фонду Державного реєстру є, зокрема, дані районних державних податкових інспекцій. Враховуючи, що позивач у встановленому порядку офіційно не повідомляв відповідний орган державної податкової служби про відмову від ідентифікаційного номера через свої релігійні або інші переконання, у Державної податкової адміністрації України відсутні підстави вчиняти дії з виключення всієї інформації про позивача з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів.
У відповідності до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 2, 9, 35, 69-71, 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Н.Г. Вєкуа
Суддя Шейко Т.І.
Суддя Мазур А.С.
Дата складення та підписання постанови в повному обсязі –24.02.2011р.