ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА

01025,  м. Київ,  вул. Десятинна,  4/6, тел. 278-43-43

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 24 грудня 2010 року           11:52           № 2а-14445/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді  Вєкуа Н.Г. при секретарі судового засідання  Гладій А.В.  розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до  Державна адміністрація морського та річкового транспорту

про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва надійшов позов ОСОБА_1 до  Державної адміністрації морського та річкового транспорту про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 09.09.2008р. по 11.02.2010р. в розмірі 19 852 грн. 56 коп., та  стягнення моральної шкоди в розмірі 30 000 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 2010 р. відкрито провадження у адміністративній справі, закінчене підготовче провадження та призначено справу до розгляду.

Позивач в судовому засіданні позов підтримала.

Відповідач визнав позовні вимоги в частині 2 343,03 грн.,  проти задоволення іншої частини позовних вимог представник відповідача заперечив.

В судовому засіданні 24 грудня 2010 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, суд приходить до висновку, про часткове задоволення позовної заяви, виходячи з наступного.

З 11.06.2003 року позивачка працювала в Державному департаменті морського та річкового транспорту на посаді провідного спеціаліста сектору бухгалтерського обліку. Наказом № 109-к від 18.07.07р.  позивачку було звільнено з займаної посади.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва прийнято постанову від 08.09.2008 року  № 5/365 задоволено позов ОСОБА_1 до Державного департаменту морського та річкового транспорту, Державного казначейства України, третя особа ОСОБА_2, про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а саме: визнано протиправним та скасовано наказ № 109-к від 18.07.07р. Державного департаменту морського та річкового транспорту про звільнення мене з посади провідного спеціаліста сектору бухгалтерського обліку, зобов'язано Державний департамент морського та річкового транспорту поновити мене на посаді провідного спеціаліста сектору бухгалтерського обліку з 18.07.07р., стягнуто з Державного департаменту морського та річкового транспорту на мою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 15 747,00 грн.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2008р. по вказаній адміністративній справі постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.09.08р. № 5/365 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.07.09р. № К-25543/08, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2008р. скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2009р. по вказаній адміністративній справі постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.09.08р. № 5/365 залишено без змін, а апеляційну скаргу Державного департаменту морського та річкового транспорту - без задоволення.

На виконання постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.09.2008р. наказом голови комісії з ліквідації Державного департаменту морського і річкового транспорту № 1-к позивачку було поновлено з 18.07.2007 на посаді провідного спеціаліста сектору бухгалтерського обліку та звільнено з 10.11.2008 у зв'язку з виходом на пенсію, відповідно до статті 23 Закону України «Про державну службу»у зв'язку з досягненням державним службовцем граничного віку перебування на державній службі, з виплатою необхідних компенсацій.

Листом Укрморрічфлоту позивачку було запрошено прибути до Укрморрічфлоту для проведення дій щодо виконання вищезазначеного наказу.

На призначену дату у приміщення Державної адміністрації морського і річкового транспорту з'явилась позивачка, та у присутності державного виконавця і членів Ліквідаційної комісії Укрморрічфлоту були проведені дії щодо виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.09.2008р. та наказів № 1-к та 2-к про її звільнення, що зафіксовано актами державного виконавця Хомишина Ю.Б та Ліквідаційної комісії Укрморрічфлоту від 02.07.2010р.

Укрморрічфлотом були виконані вимоги постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.09.2008р. щодо поновлення позивачки ОСОБА_1 на посаді провідного спеціаліста відділу бухгалтерського обліку, із збереженням рангу державного службовця. Одночасно, відповідно до роз'яснення Головної державної служби України, згідно пункту 3 статті 30 Закону України «Про державну службу»позивачку було звільнено із займаної посади у зв'язку з досягненням державним службовцем граничного віку перебування на державній службі, про що було внесено відповідний запис у трудову книжку.

Отже, на час видання наказів № 1-к від 12.02.2010р. та 2-к від 26.03.2010р. про звільнення ОСОБА_1 з посади провідного спеціаліста сектору бухгалтерського обліку Укрморрічфлот керувався роз'ясненнями Головної державної служби України та вимогами Закону України «Про державну службу».

02.12.10 Київським апеляційним адміністративним судом розглянута апеляційна скарга ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.10.2010р., за результатами розгляду якої, суд апеляційної інстанції ухвалив залишити без задоволення апеляційну скаргу, а постанову суду першої інстанції –без змін. Таким чином адміністративний позов гр. ОСОБА_1 до Державної адміністрації морського і річкового транспорту про скасування пункту 2 наказу №1-К від 12.02.2010р. та наказу №2-К ВІД 26.-3.2010р. залишено без задоволення, а вказаний наказ стосовно звільнення позивачки з 10.11.2008 року. –чинним.

Державний департамент морського і річкового транспорту  не є міністерством, державним комітетом (службою) або центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, він не має визначених Конституцією та законодавством України особливих завдань та повноважень.

Частиною 2 статті 235 Кодексу законів про працю України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Статтею 236 Кодексу законів про працю України встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Затримка виконання власником рішення органу по розгляду трудових спорів про поновлення на роботі незаконно звільненого або незаконно переведеного працівника тягне обов'язок власника (мається на увазі підприємство, роботодавець) виплатити працівникові середній заробіток за весь час затримки. У коментованій статті зазначається на те, що середня заробітна плата відшкодовується на підставі ухвали органу по розгляду трудових спорів.

Пунктом 8 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати»встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, проводяться шляхом множення середнього (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно статті 233 Кодексу законів про працю України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 09.09.2008р. по 10.11.2008р. в розмірі 2343,03 грн.

Щодо стягнення з відповідача моральної шкоди, зазначена вимога не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Вимога позивача про відшкодування моральної шкоди за висновком суду задоволенню не підлягає як необґрунтована та безпідставна, оскільки позивачем в порушення вимог ч. 1 ст. 71 КАС України не доведено передбачених ст.ст. 23, 1167 Цивільного кодексу України обставин і підстав, які зумовлюють наявність моральної шкоди.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»  розмір відшкодування моральної шкоди суд повинен визначати залежно від характеру та обсягу страждань, немайнових витрат, які зазнав позивач.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Аналогічна норма закріплена і в ч. 2 ст. 19 Конституції України.

Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 94  Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва –

ПОСТАНОВИВ:

1.  Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державної адміністрації морського та річкового транспорту на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в період з 09.09.2008р. по 10.11.2008р. в розмірі 2343 (дві тисячі триста сорок три) гривні 03 копійки.

3. В задоволенні іншої частини позовних вимог –відмовити.

4. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.256 КАС України в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць, в сумі 840 грн. 55 коп. постанова виконується негайно.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст.. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

  Суддя                                                                                 Н.Г. Вєкуа

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі –29.12.2010р.