Судове рішення #14185803


  

Україна  

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  



П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

   

 17 березня 2011 р.                                                                       справа № 2а/0570/1908/2011


Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17


час прийняття постанови:   

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді  Зінченка О.В.

при секретарі                                                  Важинській Т.В.

 з участю представників:

позивача – Петрухіна С.А.,

відповідача – не з’явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Селидіввугілля» в особі відокремленого підрозділу «Управління постачання» державного підприємства «Селидіввугілля» до управління Пенсійного фонду України в м.Селидове Донецької області про визнання протиправним та скасування рішень про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхових внесків №№ 23,24 від 24.01.2010 року, -

в с т а н о в и в :

Державне підприємство «Селидіввугілля» в особі відокремленого підрозділу «Управління постачання» державного підприємства «Селидіввугілля» (далі – позивач) звернулось до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в м.Селидове Донецької області (далі – відповідач) про визнання протиправним та скасування рішень про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхових внесків №№ 23, 24 від 24.01.2010 року.

  В обґрунтування вимог позивач посилається на те, що відповідачем в порушення вимог Конституції України, Закону України «Про власність», «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року №1058-IV (далі – Закон №1058-IV), Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року №21-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за №64/8663), неправомірно прийняті рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхових внесків №№ 23,24 від 24.01.2010 року, оскільки підприємством своєчасно сплачувались страхові внески, а відповідач самостійно зарахував платежі в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.

Також позивачем в доповненнях до адміністративного позову підставою для скасування оскаржуваних рішень зазначається, що з 01.01.2011 року набрав чинності Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування». Відповідно до абзацу 5 ч. 7 Розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закон стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов’язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Оскільки, фінансові санкції, які нараховані відповідно до оскаржуваних рішень №№ 23, 24 від 24.01.2010 року, не входять до складу заборгованості із сплати страхових внесків та сум штрафних санкцій, стягнення якої здійснюється органом Пенсійного фонду України відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення заборгованості або застосування штрафних санкцій, то на думку позивача відповідач неправомірно застосував при прийнятті вказаних рішень нормативно-правові акти, які утратили чинність з 01.01.2011 року.

Зважаючи на вказані обставини, позивач просив суд визнати протиправними та скасувати рішення №№ 23,24 від 24.01.2010 року прийняті відповідачем.    

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився. Через канцелярію Донецького окружного адміністративного суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі позивача.

З огляду на положення ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства особа, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Державне підприємство “Селидіввугілля” є юридичною особою, як платник страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування зареєстрований в управлінні Пенсійного фонду України в м.Селидове Донецької області. “Управління постачання” є відокремленим підрозділом державного підприємства без статусу юридичної особи, включено до ЄДРПОУ та має ідентифікаційний код –33644433. Відповідно до Закону №1058-IV, є платником страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, несе обов’язки з нарахування, обчислення, сплати страхових внесків в установлені строки в повному обсязі.

Відповідач, управління Пенсійного фонду України в м.Селидове Донецької області, є органом виконавчої влади, який в цих правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього ст. 12 Прикінцевих положень Закону №1058-IV, Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 1 березня 2001 року № 121/2001 з наступними змінами та доповненнями.

24.01.2011 року управлінням Пенсійного фонду в м.Селидове  Донецької області прийнято рішення №23 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків за період з 29.06.2010 року по 29.11.2010 року, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду, згідно яких до позивача застосовані штрафні санкції у сумі 199,47 грн. та нарахована пеня у розмірі 283,90 грн. (а.с. 19).

24.01.2011 року управлінням Пенсійного фонду в м.Селидове  Донецької області прийнято рішення №24 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків за період з 29.11.2010 року по 29.12.2010 року, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду, згідно яких до позивача застосовані штрафні санкції у сумі 2755,08 грн. та нарахована пеня у розмірі 826,52 грн. (а.с. 21).

Правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” із змінами і доповненнями, внесеними Законами України.

На момент розгляду справи судом окремі норми згаданого Закону втратили чинність, у зв’язку із набранням чинності Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування».  

Приймаючи до уваги, що спірні правовідносини в частині несплати (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) позивачем страхових внесків виникли у 2010 році, тобто до набранням чинності Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», при розгляді справи судом застосовуються також норми законів, що діяли на момент виникнення цих відносин.

Відповідно до ч. 5 ст. 20 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків.

Згідно з ч. 6 ст. 20 цього Закону страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Відповідно до п. 6 ч. 2 ст.17 Закону № 1058 страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Роботодавці - підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами) є страхувальниками відповідно до п.1 ст.14 Закону № 1058. Згідно абзацу 3 ч. 6 ст. 20 зазначеного Закону страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду, який для зазначених страхувальників складає календарний місяць.

Частиною 2 ст. 106 ЗУ № 1058, встановлено, що суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

У відповідності до ч. 5 ст. 106 зазначеного Закону, за рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.

Частиною 8 ст. 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», встановлено, що на недоїмку нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до п. 2 ч. 9 ст. 106 цього ж Закону виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників фінансові санкції - штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

Пунктом 14 розділу XV Прикінцеві положення Закону № 1058  встановлено, що гірничі підприємства зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше як через 28 календарних днів з дня закінчення цього періоду.

Відповідно до п. 9.10 Інструкції суми фінансових санкцій, застосованих за порушення порядку та строків обчислення, нарахування та сплати страхових внесків, стягуються в тому самому порядку, що й недоїмка із сплати страхових внесків.

Пунктом 10.11 Інструкції встановлено, що сплата (погашення) пені здійснюється у тому самому порядку, що і недоїмка та фінансові санкції. У разі коли страхувальник має несплачені суми недоїмки, пені та фінансових санкцій та здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються шляхом перерозподілу такої сплаченої суми в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення.

У відповідності до ч. 12 ст. 106 зазначеного Закону, нарахування пені, передбаченої частинами дев'ятою і десятою ст. 106, починається з першого календарного дня, що настає за днем настання строку відповідного платежу, до дня його фактичної сплати страхувальником, або з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку перерахування (зарахування) відповідних сум, до дня їх фактичного перерахування (зарахування) банками та організаціями, які здійснюють виплату і доставку пенсій.

Згідно з п. 10.5 Інструкції рішення про нарахування пені посадові особи органів Пенсійного фонду виносять одночасно з прийняттям рішення про застосування фінансових санкцій, зазначених у підпункті 9.3.2 пункту 9.3 цієї Інструкції за формою згідно з додатком 14 цієї Інструкції, яке протягом трьох робочих днів із дня його винесення надсилається страхувальнику з повідомленням про вручення.

Відповідно до  п. 9.3.2 зазначеної Інструкції (в редакції, чинній на дату прийняття оскаржуваних рішень), за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних картки особового рахунку платника.

При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення після сплати (погашення) у повному обсязі недоїмки окремо за кожний базовий звітний період незалежно від кількості випадків сплати за вказаний період.

Частиною 12 ст. 20 Закону №1058 встановлено, що страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

З огляду на те, що на момент сплати страхових внесків платіжними дорученнями №№ 508, 513, від 29.11.2010 року, №№ 575, 576 від 29.12.2010 року (а.с. 24-28) позивач мав недоїмку перед відповідачем, і дані обставини сторонами визнаються, у зв’язку із чим в силу вимог ч. 3 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають доказуванню, суд приходить до висновку, що відповідач правомірно, на підставі ч. 5 ст. 106 Закону №1058 та п. 10.11 Інструкції, зарахував частину отриманих сум за вказаними платіжними дорученнями, в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій, за попередній період.

Приймаючи до уваги, що управлінням Пенсійного фонду України в м.Селидове Донецької області правомірно зараховано частину отриманих сум за вищеназваними платіжними дорученнями в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій, то рішення №№ 23,24 від 24.01.11 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (перерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) позивачем страхових внесків, прийнято правомірно, оскільки від позивача відповідачу не у повному обсязі надійшли суми в рахунок сплати страхових внесків, що підлягали сплаті.

Твердження позивача про порушення відповідачем під час винесення оскаржуваних рішень вимог Закону України «Про власність» судом оцінюються критично, з огляду на те, що норми згаданого Закону втратили чинність з набранням чинності 20.06.2007 року Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Цивільного кодексу України» від 27 квітня 2007 року № 997-V.

Судом  також доводи позивача про неправомірне застосування відповідачем нормативно-правових актів, які втратили чинність (п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування») під час винесення оскаржуваних рішень не приймаються до уваги з огляду на наступне.

Так, згідно оскаржуваних рішень, останні приймались за несвоєчасну сплату страхувальником страхових внесків за період з 29 червня 2010 року по 29 грудня 2010 року (№23 за період з 29.06.2010 року по 29.11.2010 року, №24 за період з 29.11.2010 року по 29.12.2010 року), тобто у період, коли норми п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» були чинними і підлягали застосуванню до спірних правовідносин.

За таких обставин, на думку суду, відповідач правомірно застосував при винесенні оскаржуваного рішення вказану норму Закону.

Зважаючи на встановлені обставини у справі, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача до відповідача про визнання протиправними та скасування рішень про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхових внесків №№ 23,24 від 24.01.2010 року, не підлягають задоволенню.     

Згідно із вимогами статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, що понесла сторона, не на користь якої ухвалено судове рішення, їй не компенсуються.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 8, 9, 10, 11, 40, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 183-2 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

У задоволенні адміністративного позову державного підприємства «Селидіввугілля» в особі відокремленого підрозділу «Управління постачання» державного підприємства «Селидіввугілля» до управління Пенсійного фонду України в м.Селидове Донецької області про визнання протиправним та скасування рішень про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхових внесків №№ 23,24 від 24.01.2010 року, - відмовити повністю.

Вступну та резолютивну частини постанови виготовлено у нарадчій кімнаті і проголошено 17 березня 2011 року.

Постанова у повному обсязі складена 21 березня 2011 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

                    

Суддя                                                                                                Зінченко О.В.

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація