Справа № 2-а-1001/11

ПОСТАНОВА  

іменем України

23.03.2011 року

         Суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська Спаї В.В., розглянувши  одноособово справу в порядку скороченого провадження за адміністративним позовом  ОСОБА_1  до Управління праці та соціального захисту населення  Амур-Нижньодніпровської районної у м. Дніпропетровську ради про визнання дій незаконними та про перерахунок розміру щорічної допомоги на оздоровлення,  

ВСТАНОВИВ:

         Позивач звернувся до суду із даним позовом, в його обґрунтування посилаючись на те, що є учасником  ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, віднесена до 2 категорії осіб,  які постраждали  внаслідок Чорнобильської катастрофи, як особа, яка була евакуйована із зони відчуження у 1986 році,  і перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення  Амур-Нижньодніпровської районної у м. Дніпропетровську ради, та у період з 2004 по 2010 р.р. отримувала щорічну допомогу на оздоровлення, утім, на переконання позивача, її розмір  є меншим ніж той, що встановлений законом, навіть не зважаючи на  письмове звернення до відповідача з цього приводу, що й стало приводом для цього звернення до суду та заявленою у позові вимогою про  зобов’язання Управління праці та соціального захисту населення  Амур-Нижньодніпровської районної у м. Дніпропетровську ради нарахувати та сплатити щорічну допомогу на оздоровлення як евакуйованій у 1986 році  за період  2004-2010 р.р. на загальну суму в розмірі  10 634,30 грн.,   про зобов’язання відповідача нараховувати та сплачувати у подальшому щорічну допомогу на оздоровлення, як евакуйованій у 1986 році  відповідно до передбаченого  ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок  Чорнобильської  катастрофи» розміру.    

        Ухвалою від 10.01.2011 р. було відкрито скорочене провадження у даній справі; вимоги позову, що стосуються періоду з  01.01.2004 р. по 02.06.2010 р.   було залишено без розгляду у зв’язку з пропуском з боку позивача строку звернення до адміністративного суду та відсутністю, на переконання суду, підстав для його поновлення.

        Відповідач позов не визнав та надав письмові заперечення проти позову, зазначив про правомірність своїх дій.   

        Дослідивши  докази, вбачаються підстави для  його задоволення  частково  з огляду на такі встановлені обставини.  

        Судом було встановлено, що позивач є особою, яка  віднесена до 2 категорії осіб,  які постраждали  внаслідок Чорнобильської катастрофи, як особа, яка була евакуйована із зони відчуження у 1986 році, і перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення  Амур-Нижньодніпровської районної у м. Дніпропетровську ради.

        Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

        Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та відповідно до ч. 4 ст. 48 зазначеного вище Закону позивач має право на отримання щорічна допомоги на оздоровлення з урахуванням її зазначеного вище статусу в розмірі 5 мінімальних заробітних плат.      

        Щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення (ч. 4 ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»);  розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати (ч. 7 ст. 48 зазначеного закону).   

        Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана  Верховною  Радою України, або іншому правому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. Отже, за конституційними нормами та, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, нарахування та виплата пенсій повинна бути здійснена виходячи з розмірів, встановлених Законом «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

        Разом з тим, ст. 70 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»надано право КМУ у 2010 році встановлювати розмір соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами; у 2010 р. нормативні акти КМУ з приводу встановлення розмірів виплат одноразової допомоги на оздоровлення особам, визначеним ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян,  які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не приймалися, через суд дійшов до висновку про те, що відповідач діяв не у спосіб, визначений ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 4  та ч. 7  ст. 48  ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», адже у 2010 р. нарахування одноразової допомоги на оздоровлення повинно здійснюватися відповідно до ст.48 зазначеного Закону. Щодо застосування відповідачем положень постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року №562 при нарахуванні одноразової допомоги на оздоровлення суперечить положенням Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», то дані доводи, з огляду на наведене вище правове обґрунтування, не є слушними, та через що для суду вбачаються підстави задля поновлення порушених прав позивача (ст. 11 КАС)  про ухвалення рішення про  визнання дій відповідача неправомірними, які знайшли вираз зовні у частині відмови у здійсненні перерахунку позивачеві у цій справі  розміру щорічної  допомоги на оздоровлення, як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, та в розмірі 3  мінімальних заробітних плат, та про  зобов’язання  відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачеві передбачену ч. 4  ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян,  які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»одноразову щорічну допомогу на оздоровлення за 2010 рік у розмірі  3  мінімальних заробітних плат та з урахуванням  фактично виплачених сум.  

       Разом з тим, на переконання, не підлягає   задоволенню  вимога позову про зобов’язання відповідача нараховувати та сплачувати у подальшому щорічну допомогу на оздоровлення, як евакуйованій у 1986 році  відповідно до передбаченого  ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок  Чорнобильської  катастрофи» розміру, оскільки, здійснення її нарахування  відповідно до приписів закону  становить обов’язок, а не право відповідача, та відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС завданням  адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Зі змісту цієї правової норми видно, що судовому захисту підлягають лише порушені права, свободи і інтереси фізичних або права і інтереси юридичних осіб, а не можливість їх порушення в майбутньому, через що дана частина  вимог позову задоволенню не підлягає, порушені права позивача підлягають поновленню саме у зазначений в  цій постанові спосіб. Разом  з тим, щодо заявленої у позові вимоги про зобов’язання  відповідача здійснити виплату недоплаченої  щорічної допомоги на оздоровлення за 2004-2010 р.р. саме у порахованому позивачем  розмірі  (10 634,30 грн.), то суд відмовляє в її задоволенні з  підстав відсутності у суду повноважень  на здійснення нарахування/порахування періодичних платежів з Державного бюджету.          

       Керуючись  ст.ст. 86, 159-162, 183?, п. 1 ч. 2 ст. 256  КАС України,  суд

ПОСТАНОВИВ:

      Адміністративний позов  задовольнити  частково.    

        Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Амур-Нижньодніпровської районної у м. Дніпропетровську ради у частині відмови  ОСОБА_1   у  здійсненні перерахунку позивачеві у цій справі  розміру щорічної  допомоги на оздоровлення, як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, та в розмірі  3  мінімальних заробітних плат  за 2010 рік.  

        Зобов’язати  відповідача здійснити перерахунок та виплатити  ОСОБА_1        передбачену ч. 4  ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян,  які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»одноразову щорічну допомогу на оздоровлення за 2010 рік у розмірі 3 мінімальних заробітних плат  та з урахуванням  фактично виплачених сум.  

       В  задоволенні решти вимог позову відмовити.    

       Постанова підлягає негайному виконанню.

     Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку; строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.

      Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови.

     Постанова набирає законної сили набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги,  якщо її не було поданою. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя