Справа № 2а-6151/09/0370

Провадження №22-а/0390/120/11 Головуючий у 1 інстанції:Денисюк Р.С.

Категорія:10.3.1      Доповідач: Стрільчук В. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ВОЛИНСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

16 березня 2011 року          місто Луцьк  

Колегія суддів судової палати у  цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Стрільчук В А,

суддів -    Веремчук Л.М., Бовчалюк З.А.,    ,

            при секретарі – Гнепі П.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Луцьку апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в місті Луцьку на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 3 червня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в місті Луцьку про зобов’язання провести нарахування щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни,

встановила:

12 січня 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом і просила зобов’язати відповідача нарахувати їй недоплачену щомісячну соціальну допомогу як дитині війни за період з січня 2006 року по листопад 2008 року включно.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтувала тим, що вона є дитиною війни, тому їй відповідно до законодавства повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Однак така допомога їй не виплачувалась.  

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 3 червня 2009 року позов задоволено частково.

Постановлено зобов’язати управління Пенсійного фонду України в місті Луцьку провести нарахування з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком на підставі положень ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

В решті позовних вимог відмовлено.

Зазначену постанову обґрунтовано тим, що відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", який набрав чинності з 1 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.

ОСОБА_1 наділена правовим статусом дитини війни, знаходиться на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в місті Луцьку, протягом 2007-2008 років їй не в повному розмірі нараховувалося та виплачувалося підвищення до пенсії як дитині війни, хоча вона має право на підвищення до пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком згідно з вимогами вказаного Закону.

Законами України "Про Державний бюджет України на 2006 рік", "Про Державний бюджет України на 2007 рік" та "Про Державний бюджет України на 2008 рік" дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" було обмежено.

Оскільки чинним законодавством України не було визначено порядку нарахування та виплати у 2006 році щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни, а Конституційний Суд України не приймав рішень щодо неконституційності Закону України "Про державний бюджет на 2006 рік" повністю чи в його окремих частинах, то правові підстави для нарахування позивачу державної соціальної допомоги як дитині війни за 2006 рік відсутні.

Рішеннями Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року та № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення статей Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" та Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", якими було зупинено дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни». Тому відповідач зобов’язаний провести нарахування позивачу державної соціальної допомоги як дитині війни у зазначеному вище розмірі за періоди з 9 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня по 31 грудня 2008 року.

В апеляційній скарзі відповідач управління Пенсійного фонду України в місті Луцьку просить скасувати цю постанову та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права  та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з’явилися і не подали клопотання про розгляд справи за їх участю, тому згідно з п. 1 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства (далі – КАС) України справу було розглянуто в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, постанову суду першої інстанції скасувати і ухвалити нову постанову про часткове задоволення позову з наступних підстав.

Судом першої інстанції при прийнятті постанови порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Частиною 2 ст. 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, тому ненарахування та невиплата відповідачем підвищення до пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з 9 липня 2007 року та з 22 травня 2008 року є безпідставною.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги за період 2006 року, то колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції з приводу того, що згідно з п. 17 ст. 77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" було зупинено дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", однак Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" від 19 січня 2006 року до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" внесено зміни, згідно з якими виключено п. 17 ст. 77 цього Закону, а новою редакцією ст. 110 Закону встановлено, що пільги дітям війни, запроваджуються у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Тобто ці підвищення мали бути здійснені у випадку настання вищезазначених умов. Оскільки такі умови не настали, то у задоволенні позовних вимог щодо виплати за 2006 рік підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком суд першої інстанції обґрунтовано відмовив.

Посилання відповідача на пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду, який передбачений ч. 2 ст. 99 КАС України (в редакції, чинній на момент розгляду судом першої інстанції), колегія суддів вважає обґрунтованими з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 99 КАС України (в редакції, чинній на момент розгляду судом першої інстанції), адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

У зв'язку з тим, що підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком не нараховувалось відповідачем, то в даному випадку підлягає застосуванню річний строк звернення до суду відповідно до ст. 99 КАС України (в редакції, чинній на момент розгляду судом першої інстанції), оскільки іншими нормативно-правовими актами не визначено строк звернення до суду за не нарахованими пенсіями. Відтак посилання суду першої інстанції на застосування в даному випадку ст. 87 Закону України "Про пенсійне забезпечення" не відповідає чинному законодавству.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, а саме - в частині нарахування підвищення до пенсії за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, передбаченого ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з врахуванням ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" та виплачених сум.

Разом з тим, в частині позовних вимог стосовно нарахування щомісячної державної соціальної допомоги за 2007 рік слід відмовити на підставі ст. ст. 99, 100 КАС України (в редакції, що діяла на час постановлення рішення судом першої інстанції) у зв’язку з пропуском позивачем без поважних причин річного строку звернення до адміністративного суду з дня, коли він дізнався про порушення своїх прав (позов пред’явлено 12 січня 2009 року).

Відсутність бюджетного фінансування на виплату передбаченого Законом України "Про соціальний захист дітей війни" підвищення до пенсії не може бути причиною невиконання відповідним суб’єктом владних повноважень покладених на нього зобов’язань, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).

Беручи до уваги, що правові положення, які передбачають виплату підвищення до пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України "Про соціальний захист дітей війни" є чинними, а позивач належить до вказаної групи осіб і має право на її отримання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати розмір такої допомоги.

Відповідно до ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судом апеляційної інстанції постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Оскільки постанова суду першої інстанції винесена з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, то апеляційну скаргу слід частково задовольнити, а оскаржувану постанову -  скасувати та прийняти нову постанову.

Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 КАС України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в місті Луцьку задовольнити частково.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 3 червня 2009 року в даній справі скасувати та прийняти нову постанову.

Адміністративний позов задовольнити частково.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в місті Луцьку провести нарахування з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком на підставі положень ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з врахуванням ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" та виплачених сум.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

      Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: ,