НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ  

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2011 року                         справа № 2-а-1127/11                   м. Нововолинськ

          Нововолинський міський суд Волинської області в складі судді Ференс-Піжук О.Р., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного Фонду  України в місті Нововолинську про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, нарахування та виплату щомісячного підвищення до пенсії як дитині війни,-

                                                              встановив:

           24 лютого 2011 року позивачем подано до суду адміністративний позов до управління Пенсійного фонду України в місті Нововолинську Волинської області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, нарахування та виплату щомісячного підвищення до пенсії як дитині війни.

             Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивача наділено правовим статусом дитини війни, а тому відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»користується правом на одержання щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Протягом 2009-2010 року йому була нарахована та виплачена вказане підвищення у розмірі 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Просить зобов’язати відповідача провести нарахування та виплату щомісячного підвищення до пенсії дітям війни у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за періоди з 01 січня 2009 року по 31 жовтня 2010 року, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та в подальшому нараховувати та виплачувати відповідно до чинного законодавства.

         Ухвалою Нововолинського міського суду від 28 лютого 2011 року позов в частині вимог за період з 01 січня 2009 року по 23 серпня 2010 року залишено без розгляду, в зв’язку з пропуском позивачем строку звернення до суду без поважних причин.

        До початку судового розгляду позивач подав до суду письмову заяву в якій просить суд проводити розгляд справи за його відсутності. Позовні вимоги підтримує повністю, просить їх задовольнити.

         Відповідач до початку судового розгляду справи подав до суду заперечення проти позову та письмову заяву в якій позовні вимоги не визнає в повному обсязі. Просить суд в задоволенні позову відмовити та проводити розгляд справи за відсутності представника відповідача.

         Відповідно до ч. 3 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд здійснюється в порядку письмового провадження.           

          Оскільки від всіх осіб, які беруть участь у справі, надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності, суд вважає за необхідне проводити розгляд справи в порядку письмового провадження.

         Дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в адміністративному позові та в запереченні проти цього позову обставини, суд приходить до висновку, що адміністративний позов щодо тієї частини позовних вимог, відносно яких відкрито провадження, слід задовольнити частково.

         В запереченні проти позову відповідач адміністративний позов не визнав та пояснив, що позивачеві як дитині війни правомірно підвищення до пенсії протягом 2006-2007 років не нараховувалося та не виплачувалося. Виплата підвищення до пенсії дітям війни здійснюється не з коштів Пенсійного фонду України, а за рахунок коштів Державного бюджету України в межах видатків, затверджених Законами України про Державний бюджет України на відповідний рік, якими було передбачено виплату підвищення до пенсії позивачеві тільки з 1 січня 2008 року у розмірі 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. а тому, враховуючи наведене, представник відповідача просить в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

     Судом встановлено, що позивач наділений правовим статусом дитини війни, знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в місті Нововолинську, протягом 2010 року позивачеві нараховувалася та виплачувалася надбавка до пенсії як дитині війни у розмірі 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, що підтверджується пенсійним посвідченням, із проставленим у ньому штампом «Дитина війни»(а.с.5).

        Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004 року, який набрав чинності з 01.01.2006 року, дітям війни пенсії, щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

    Відповідно до п. 41 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України»Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007 року, який набрав чинності 1.01.2008 року, текст статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»було викладено у новій редакції, відповідно до якої дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

         Проте рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року у справі №1-28/2008 було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 41 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України»Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»і воно втратило чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення.  

     Дія статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції, яка передбачає виплату дітям війни підвищення у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком є чинною у 2010 р.   

   Таким чином, підвищення до пенсії як дитині війни позивачу нараховувалась та виплачувалась, однак у меншому розмірі ніж 30% мінімальної пенсії за віком, як це передбачає ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».  

         Відповідно до підпункту 6 пункту 2.2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 30.04.2002 року №80-2, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25.02.2008 року №5-5 (зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13.03.2008 року) управління Пенсійного фонду України в місті відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до чинного законодавства.

          На час розгляду цієї справи судом, розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст.28 Закону України "Про загальнообов’язкове соціальне страхування" і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

          У 2010 році прожитковий мінімум для осіб, що втратили працездатність визначений Законом України від 20.10.2009 року «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати». Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум», прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

          Суд також бере до уваги те, що відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України "Про соціальний захист дітей війни" доплат до пенсії не може бути причиною невиконання покладених на управління Пенсійного фонду України зобов'язань, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

         Зважаючи на вищевикладене, суд вважає, що невиплатою підвищення до пенсії порушено законні права позивача. Позивач просить нарахувати та виплатити недораховане підвищення до пенсії за період з 01 січня 2009 року по 31 жовтня 2010 року та в подальшому нараховувати та виплачувати відповідно до чинного законодавства. Судом відкрито провадження у справі за вимогами в межах строку  звернення до суду , відповідно до ст.. 99 КАС України, -  за період з 24 серпня 2010 року.

          За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність зобов’язати управління Пенсійного фонду України в м. Нововолинську Волинської області провести нарахування та виплату позивачеві підвищення до пенсії, як дитині війни у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, тобто  на підставі положень ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", за період з 24 серпня 2010 року, з урахуванням виплачених сум.

          Судові витрати з відповідача суд не стягує, відповідно до ст. 94 КАС.

           Керуючись ч. 7 ст. 9,  ст.94, ч.3 ст. 122, ст. 160, ч.3 ст. 163 КАС України, та на підставі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», суд,

                                                                    постановив:

             Адміністративний позов задовольнити частково.

         Визнати бездіяльність управління Пенсійного фонду України в м. Нововолинську Волинської області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії як дитині війни неправомірною.

          Зобов’язати Управління пенсійного фонду України в місті Нововолинську  нарахувати та виплатити  ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", починаючи  з 24 серпня 2010 року, з урахуванням виплачених сум.

            В решті позовних вимог відмовити.

          Постанова суду набирає законної сили через десять днів з дня її прийняття і може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду  через Нововолинський міський суд Волинської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови

Суддя                                                                                                 О.Р. Ференс-Піжук