Справа № 2-а-287/11

08.02.2011

ПОС Т А Н О В А

Іменем        України                                   

  08.02.2011    року.   Суддя Володимирецького районного суду Рівненської області Поровський В.А. розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом   ОСОБА_1  до  Управління праці та соціального захисту  населення  Володимирецької райдержадміністрації про  визнання відмови протиправною, зобов’язання нарахувати та виплатити допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, суд

в с т а н о в и в:

             ОСОБА_1  звернулась до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Володимирецької районної державної адміністрації про визнання відмови протиправною, зобов’язання нарахувати допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

        Від відповідача надійшли письмові заперечення проти позову, в яких відповідач вказав, що позивачу допомога по догляду за дитиною призначена відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням”.  Покликаючись на ст. 56 Закону України “Про Державний бюджет України на 2010 рік”, ст. 95 Конституції України, ст. 4 Бюджетного кодексу України, вказує, що видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків визначаються виключно законом про Державний бюджет України; положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Закону про Державний бюджет України. Управління праці та соціального захисту населення Володимирецької райдержадміністрації забезпечує виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірах, визначених Верховною Радою України в законі про Державний бюджет на відповідний рік. Просить відмовити у задоволенні позову.  

Розглянувши доводи викладені сторонами, дослідивши письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд  вважає, що позов слід задоволити частково, з огляду на таке.    

ОСОБА_1 є матір’ю ОСОБА_2 тарасовича ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_1

Як вбачається з п.5) ст.27 Закону “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, до дітей, потерпілих від Чорнобильської катастрофи, належать неповнолітні діти, які народились після 26 квітня 1986 року від батька, який на час настання вагітності матері мав підстави належати до категорії 1, 2 або 3 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, або народжені матір'ю, яка на час настання вагітності або під час вагітності мала підстави належати до категорії 1, 2 або 3 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Враховуючи, що на час вагітності та народження дитини ОСОБА_1 належала до осіб, постраждалих від аварії на ЧАЕС 3-ої категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2, малолітній ОСОБА_2 належить до дітей, потерпілих від Чорнобильської катастрофи.  

Позивачу призначена допомога по догляду за дитиною, згідно Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” .

           Відповідно до  ст. 43 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” (в редакції, що діяла до 2008 року), допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.  

Відповідно до п.10 ст.30 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” батькам потерпілих дітей, допомога по догляду за потерпілою дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачується в подвійному розмірі допомоги, передбаченої законодавством України.

Таким чином, позивач ОСОБА_1. у відповідності до вимог вказаних нормативних актів мала право на отримання державної допомоги по догляду за дитиною в подвійному розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом.

   Законом України від 28.12.2007 р. N 107-VI  були внесені зміни до Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням”, а зокрема була виключена ст.43 названого закону, яка передбачала виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, в розмірі прожиткового мінімуму.  Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008 названі вище зміни внесені підпунктом 12 пункту 25 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

         Рішення Конституційного Суду  України  у  цій  справі  має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли  внаслідок дії положень статей зазначених законів, що  визнані неконституційними. Положення статей  відповідних законів, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України  вищеназваних рішень, а саме з 22.05.2008року.

        Отже починаючи з 22.05.2008 року відновлено в повному обсязі дію ст. 43 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням”, таким чином з часу призначення їй допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку позивач набула право на отримання цієї допомоги відповідно до вказаної статті, а саме в подвійному розмірі прожиткового мінімуму, встановленого для дитини до 6-ти річного віку. З огляду на викладене, позовні вимоги ОСОБА_1.. в межах строку позовної давності, встановленого ст.99 КАС України, а саме з 19 липня 2010 року підлягають задоволенню.  

Доводи відповідача про те, що відсутня затверджена законодавством величина прожиткового мінімуму, який приймається до уваги при нарахуванні державних допомог сім’ям з дітьми, не заслуговують на увагу суду і спростовуються наступним.

Згідно з ч.3 статті 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Тому, державна допомога сім’ям з дітьми та інші види соціальних виплат, що є єдиним джерелом існування не можуть бути нижче від прожиткового мінімуму, який встановлюється законом. Оскільки величина прожиткового мінімуму для кожної вікової та соціальної групи, в т.ч. і для неповнолітніх та малолітніх осіб, щорічно визначається Законами України на відповідні часові періоди, посилання відповідача на відсутність законодавчо визначеного розміру прожиткового мінімуму є безпідставною.

Доводи відповідача щодо неможливості задоволення позовних вимог у зв’язку з відсутністю бюджетних коштів, призначених на ці виплати, судом не приймаються до уваги. Суд вважає необхідним визначити, що реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання суб’єктами владних повноважень на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов’язань, не приймається до уваги. Так, у справах «Кечко проти України»та «Бурдов проти Росії»Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань.

Відповідно до ч. 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Що стосується інших позовних вимог, то ухвалою Володимирецького районного суду вони залишені без розгляду у зв’язку із пропуском строку позовної давності.  

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що відповідач не довів правомірність його бездіяльності, яка полягає у невиплаті позивачу державної допомоги у встановленому законом розмірі. У зв’язку з викладеним, суд вважає за необхідне задовольнити позов в частині визнання бездіяльності незаконною та зобов’язати відповідача вчинити дії, спрямовані на поновлення порушеного права позивача, як це передбачено пп..1, 2 ч.2 ст.162 КАС України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

                                                                                     П о с т а н о в и в :

                 Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Управління праці та соціального захисту населення Володимирецької районної державної адміністрації щодо непризначення та невиплати ОСОБА_1 допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виходячи з подвійного розміру прожиткового мінімуму, встановленого для дітей віком до 6-ти років.

Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Володимирецької районної державної адміністрації (34300, вул. Соборна, 23, смт.Володимирець Рівненської області) нараховувати та виплачувати ОСОБА_1 державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виходячи з подвійного розміру прожиткового мінімуму, встановленого для дітей віком до 6-ти років, починаючи з  19 липня 2010 року з врахуванням  виплат, проведених протягом цього часу та зміни розміру прожиткового мінімуму.

У відповідності до ст.183-2, 256 КАС України постанову допустити до негайного виконання.

Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Володимирецький районний суд. Апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання постанови.

Постанова суду, крім випадків її апеляційного оскарження, є остаточною.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляції. Якщо апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя:                                                                                                               

         Поровський В.А.